Plestiodon longirostris
| ?Plestiodon longirostris | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 На межі зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Інфраряд: | Сцинкоподібні (Scincomorpha) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Plestiodon |
| Вид: | P. longirostris |
| Біноміальна назва | |
| Plestiodon longirostris Cope, 1861 | |
| Синоніми | |
| Eumeces longirostris | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Plestiodon longirostris |
 Віківиди: | Plestiodon longirostris |
 ITIS: | 1182151 |
 МСОП: | 8218 |
 NCBI: | 463530 |
Plestiodon longirostris (бермудський сцинк) — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2]. Ендемік Бермудських островів. Єдиний місцевий наземний вид хребетних тварин, поширений на цьому архіпелазі.
Опис
Бермудські сцинки — це невеликі ящірки, довжина яких (без врахування хвоста) становить 8 см. У дорослих сцинків верхня частина тіла темно-коричнева або чорна, а нижня — світло-сіра. Молоді особини мають світліше забарвлення. З боків у них проходять темні смуги, які з віком бліднуть. Вважається, що самиці зберігають смуги довше, ніж самці. У дорослих самців голова більша. Молоді сцинки мають яскраво-сині хвости. І в дорослих, і в молодих сцинків щоки та горло мають оранжевий відтінок.
Поширення і екологія
Бермудські сцинки є ендеміками Бермудського архіпелагу в Атлантичному океані. Вони живуть переважно у скелястих прибережних районах. Ведуть наземний спосіб життя. Живляться дрібними безхребетними, зокрема тарганами і мокрицями, а також дрібними наземними ракоподібними. Хоча бермудські сцинки більш активні влітку, вони не впадають в сплячку, оскільки безморозні зими дозволяють їм бути активними цілий рік.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. Plestiodon kuchinoshimensis загрожує знищення природного середовища та хижацтво з боку інтродукованих тварин. Честерський зоопарк намагається збільшити кількість сцинків за допомогою власної програми розведення в неволі.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Plestiodon longirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 29 березня 2025
- ↑ Plestiodon longirostris у Reptarium.cz Reptile Database
Посилання
- Bermuda Aquarium, Museum & Zoo: Bermuda Skink Project
- Bermuda Department of Conservation Services page on Bermuda Skink
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).