Лопатодзьоб північний
| ?Лопатодзьоб північний | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Тиранові (Tyrannidae) |
| Рід: | Лопатодзьоб (Platyrinchus) |
| Вид: | Лопатодзьоб північний |
| Біноміальна назва | |
| Platyrinchus cancrominus Sclater & Salvin, 1860 | |
Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Platyrhynchus cancrominus | |
| Посилання | |
| Platyrinchus cancrominus | |
| Platyrinchus cancrominus | |
| 562256 | |
| 22699629 | |
| 1118823 | |
Лопатодзьоб північний[2] (Platyrinchus cancrominus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Мешкає в Мексиці і Центральній Америці.
Опис
Довжина птаха становить 9,5 см, вага 12 г. Голова і верхня частина тіла коричневі, горло біле, живіт жовтуватий. у самиць живіт може бути коричневим. Хвіст короткий, коричневий. Над очима ідуть помітні жовтуваті смуги. Чуб відсутній. Дзьоб широкий, плаский, темний, знизу світліший, лапи рожевуваті.
Поширення і екологія
Північні лопатодзьоби мешкають на південному сході Мексики (південний Веракрус, Оахака, Табаско, Чіапас, півострів Юкатан), в Белізі, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа і на заході Коста-Рики, також спостерігалися на північному заході Панами (Бокас-дель-Торо). Вони живуть в нижньому і середньому ярусі вологих і сухих тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті до 1300 м над рівнем моря, в Мексиці місцями на висоті до 1500 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться плодами, насінням і комахами, зокрема мурахами і жуками. Гнізда чашоподібні або конусоподібні, глибокі, робляться з трави і рослинних волокон.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Platyrinchus cancrominus. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 28 травня 2022.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).