Піта-велетень
| ?Піта-велетень | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Пітові (Pittidae) |
| Рід: | Піта (Pitta) |
| Вид: | Піта-велетень |
| Біноміальна назва | |
| Pitta maxima Müller & Schlegel, 1845 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pitta maxima |
 Віківиди: | Pitta maxima |
 EOL: | 919476 |
 ITIS: | 562235 |
 МСОП: | 102998728 |
 NCBI: | 397298 |
Піта-велетень[2] (Pitta maxima) — вид горобцеподібних птахів родини пітових (Pittidae).
Поширення
Ендемік Індонезії. Поширений на Північних Молуккських островах. Природним середовищем існування є субтропічні або тропічні вологі низинні ліси.
Опис
Птах завдовжки 25-28 см. У нього міцне тіло з короткими крилами і хвостами, міцними ногами, видовженою головою та дзьобом. Голова, спина, крила і хвіст чорні, останні з маховими перами синього кольору. Груди і боки білі, а живіт і підхвістя темно-червоні. Самиця тьмяніша і має менше червоного кольору на череві. В обох статей дзьоб чорнуватий, ноги тілесно-сіруваті, а очі коричневі.
Спосіб життя
Харчується равликами, хробаками, комахами та іншими безхребетними, яких знаходить на землі в густому підліску.
Підвиди
- Pitta maxima maxima — поширений на островах Хальмахера, Бачан, Касірута, Обі і Мандіолі.
- Pitta maxima morotaiensis van Bemmel, 1939, — ендемік острова Моротай
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pitta maxima: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 5 червня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).