Плодоїд смугохвостий
| ?Плодоїд смугохвостий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Котингові (Cotingidae) |
| Рід: | Плодоїд (Pipreola) |
| Вид: | Плодоїд смугохвостий |
| Біноміальна назва | |
| Pipreola intermedia Taczanowski, 1884 | |
 Ареал виду | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Pipreola viridis intermedia | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pipreola intermedia |
 Віківиди: | Pipreola intermedia |
 EOL: | 916988 |
 ITIS: | 562198 |
 МСОП: | 22700785 |
 NCBI: | 649803 |
Плодоїд смугохвостий[2] (Pipreola intermedia) — вид горобцеподібних птахів родини котингових (Cotingidae). Мешкає в Перу і Болівії.
Опис
Довжина птаха становить 19 см. У самців голова чорна з зеленим відблиском, на грудях чорний "комір" з яскраво-жовтими краями, навколо очей жовті кільця. Верхня частина тіла зелена, на боках чорні плями. Хвіст зелений з чорною смугою на кінці, стернові пера мають білі кінчики. Нижня частина тіла жовтувата, поцятковані зеленими плямками або смужками. У самиць голова і груди зелені. Райдужки жовті, дзьоб і лапи червоні[3].
Підвиди
Виділяють два підвиди:[4]
- P. i. intermedia Taczanowski, 1884 — східні схили Перуанських Анд (від східного Ла-Лібертада і Сан-Мартіна на південь до Хуніна);
- P. i. signata (Hellmayr, 1917) — східні схили Анд на південному сході Перу (Куско, Пуно) і на заході Болівії (Ла-Пас, Кочабамба).
Поширення і екологія
Смугохвості плодоїди живуть в нижньому і середньому ярусах вологих гірських тропічних лісів. Зустрічаються на висоті від 1100 до 3100 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pipreola intermedia: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 21 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 504—505. ISBN 978-0-292-71748-0.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Cotingas, manakins, tityras, becards. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 вересня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).