YaChudo

Pinus bungeana

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Pinus bungeana
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Сосна (Pinus)
Підрід: P. subg. Strobus
Секція: P. sect. Quinquefoliae
Підсекція: P. subsect. Gerardianae
Вид:
P. bungeana
Біноміальна назва
Pinus bungeana
Zucc. ex Endl., 1847

Сосна Бунге[1][2] (Pinus bungeana; англ. lacebark pine, букв. «сосна з мереживною корою»[3]; кит.: 白皮松, букв. «білокора сосна»[4]) — вид хвойних дерев роду сосна родини соснових. Ендемік Китаю.[5]

Етимологія

Вид названо на честь ботаніка Александра фон Бунге (1803–1890).[5]

Опис

Стовбури зі строкатою корою

Дерево заввишки до 25–30 м, з одним стовбуром або кількома стовбурами, що розходяться невисоко над основою; діаметр стовбура на рівні грудей сягає 3 м. Гілки спрямовані вгору; у старих дерев утворюють широко куполоподібну або плосковерху крону.[5]

Кора молодих дерев гладка, темно-сіра. Приблизно з десятирічного віку її відшарування починає відкривати мозаїку білих, оливкових, світло-пурпурових і сріблястих ділянок.[6] Кора відшаровується тонкими лусками, оголюючи світлі ділянки, забарвлення яких згодом змінюється від жовтувато-зеленого до пурпурово-коричневого.[5] З віком кора стає молочно-білою.[6] Перехід до переважання білого кольору може тривати десятиліттями.[7]

Молоді пагони тонкі, гладкі, голі, сірувато-зелені. Бруньки яйцеподібні, завдовжки до 10 мм, несмолисті, з червонувато-коричневими лусками, розташованими черепитчасто. Хвоя зібрана в негусто розміщені пучки по три хвоїнки; піхви біля основи пучків опадають. Хвоїнки прямі, жорсткі, розпростерті, завдовжки 6–10 см і завширшки до 2 мм, широкотрикутні в поперечному перерізі, із загостреною верхівкою, світло-зелені або злегка сизуваті. Продихи є на всіх поверхнях.[5] Хвоїнки зберігаються протягом 3–4 років.[8]

Пилкові шишки яйцеподібно-циліндричні, завдовжки 10–15 мм, зібрані у видовжені скупчення на молодих пагонах. Насіннєві шишки поодинокі, на коротких ніжках або майже сидячі, прямостоячі чи відхилені, широкояйцеподібні, після розкривання майже кулясті; завдовжки 5–7 см, завширшки 4–5, зрідка до 6 см. Під час достигання їхнє забарвлення змінюється від блідо-зеленого до світло-коричневого. Насінні луски нечисленні, дерев'янисті, жорсткі. Апофізи сильно потовщені, приблизно ромбічні, з виразним поперечним кілем; пупок розташований на спинному боці луски, приблизно посередині, і має жорстку, зігнуту, гостру колючку. Насіння оберненояйцеподібне, розміром 8–10 × 5–6 мм, тьмяно-коричневе, з редукованим крильцем завдовжки 4–5 мм, яке легко відокремлюється від насінини.[5]

За загальним виглядом нагадує Pinus gerardiana, але відрізняється меншими шишками та жорсткішою хвоєю.[8]

  • Розкрита насіннєва шишка
    Розкрита насіннєва шишка
  • Гілки з хвоєю та пилковими шишками. Ботанічний сад Університету Коменського, Братислава
    Гілки з хвоєю та пилковими шишками. Ботанічний сад Університету Коменського, Братислава
  • Пурпурна кора
    Пурпурна кора

Поширення

Природний ареал розташований у Китаї: у районі Пекіна (Сішань), на південному сході Ганьсу, півдні Хебею, заході Хенаню, у Хубеї (Бадун і Уданшань), Шеньсі, Шаньдуні (Лаошань), Шаньсі та на півночі Сичуаню.[5]

Межі природного ареалу складно відокремити від давніх посадок: вид століттями вирощували на територіях храмів та в інших місцях. Наведений у монографії Фарйона ареал ґрунтується на картуванні гербарних зразків, переважно з гербарію Інституту ботаніки Китайської академії наук у Пекіні, які автор вважає зібраними з дикорослих дерев. Ширші межі поширення в інших джерелах, за його оцінкою, можуть охоплювати й висаджені дерева.[5]

Екологія

Зростає в горах, часто на вапнякових скелях і схилах південної експозиції, розсіяно серед Pinus tabuliformis та покритонасінних дерев. У північній частині ареалу трапляється також на кислих ґрунтах. Ймовірний висотний діапазон природних місцезростань — 500–2150 м над рівнем моря; нижчі місцезнаходження можуть стосуватися висаджених дерев. Світлолюбний вид, зазвичай займає ділянки, менш придатні для інших дерев, особливо покритонасінних.[5]

Використання

Культивується як декоративне дерево завдяки строкатій корі, яка в старих дерев стає майже білою. У Китаї широко використовується в озелененні; у північному Китаї та Кореї її традиційно висаджують біля храмів і на кладовищах.[5][9]

Деревина має другорядне господарське значення; на північному сході Китаю її використовують місцево в будівництві, для виготовлення стовпів, огорож і воріт, ящиків, піддонів, меблів і шпону. Насіння їстівне; у традиційній китайській медицині його використовували для полегшення респіраторних недуг.[5][9]

Інтродукція в Україні

У дендрологічному парку «Олександрія» в Білій Церкві вид інтродуковано 2005 року. За каталогом 2008 року, який узагальнює інвентаризацію 2003–2007 років, у колекції хвойних рослин обліковано один екземпляр у вегетативному стані. Його зимостійкість оцінено І балом за шкалою Соколова — як цілком зимостійкого в умовах парку.[1] Вид також наведено серед насаджень Масандрівського парку в Криму.[10]

У дендропарку «Тростянець» на Чернігівщині випробування виду проводили 1951 і 1972 року. Проте в інвентаризаціях 1965 та 2008 років його не зафіксовано.[11]

Література

  • Farjon A. A Handbook of the World's Conifers. 2nd, revised edition. Leiden; Boston: Brill, 2017. Vol. 2. P. 662–663. ISBN 978-90-04-32450-3. (англ.)
  • Nicholson R. G. Pinus bungeana Zuccarini—A Ghostly Pine // Arnoldia. 1988. Vol. 48, № 2. P. 32–38. (англ.)
  • Pinus bungeana // Trees and Shrubs Online. International Dendrology Society. Матеріал із Bean’s Trees and Shrubs Hardy in the British Isles. (англ.)

Джерела

  1. ↑ а б Галкін С. І., Галкіна Н. С., Гайдамак В. М. та ін. Каталог деревних рослин дендрологічного парку «Олександрія» НАН України / за ред. С. І. Галкіна. Біла Церква, 2008. PDF-с. 15.
  2. ↑ У посібнику вжито варіант назви «сосна Бунга»: Кохановський В. М., Мельник Т. І., Коваленко І. М., Мельник А. В. Декоративна дендрологія. Ч. 1. 2-ге вид., доповнене і змінене. Суми: Коллаж-Принт, 2020. С. 184.
  3. ↑ Lacebark Pine. Pinus bungeana // Red Butte Garden, University of Utah. (англ.)
  4. ↑ Pildegovičs P. My China Story. Riga: University of Latvia Press, 2022. PDF-с. 205. ISBN 978-9934-18-788-9. DOI: 10.22364/mks.22. (англ.)
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м Farjon A. A Handbook of the World's Conifers. 2nd, revised edition. Leiden; Boston: Brill, 2017. Vol. 2. P. 662–663. ISBN 978-90-04-32450-3. (англ.)
  6. ↑ а б Pinus bungeana // North Carolina Extension Gardener Plant Toolbox. NC State University. (англ.)
  7. ↑ Porter Z. Pining for Beautiful Bark // Arnold Arboretum, Harvard University. 6 February 2023. (англ.)
  8. ↑ а б Earle C. J. Pinus bungeana // The Gymnosperm Database. (англ.)
  9. ↑ а б Luscombe D. Pinus bungeana // The IUCN Red List of Threatened Species. 2013. e.T39602A2930000. DOI: 10.2305/IUCN.UK.2013-1.RLTS.T39602A2930000.en. (англ.)
  10. ↑ Клименко Ю. О. Масандрівський парк // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.
  11. ↑ Медведєв В. А., Ільєнко О. О. Раритетні дендроекзоти відділу Pinophyta у Державному дендрологічному парку «Тростянець» НАН України // Інтродукція рослин. 2015. № 3. С. 83–84, табл. 1.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).