YaChudo

Гологолов західний

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

?Гологолов західний

Охоронний статус

Уразливий (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Гологоловові (Picathartidae)
Рід:Гологолов (Picathartes)
Вид:Гологолов західний
Біноміальна назва
Picathartes gymnocephalus
(Temminck, 1825)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Синоніми
Посилання
Вікісховище:Picathartes gymnocephalus
Віківиди:Picathartes gymnocephalus
ITIS:562165
МСОП:22708108
NCBI:175131

Гологолов західний[2] (Picathartes gymnocephalus) — вид горобцеподібних птахів родини гологоловових (Picathartidae).

Поширення

Гологолов західний поширений в Західній Африці — трапляється в Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Гані. Мешкає в низинних тропічних лісах на висоті до 800 м, в кам'янистій і горбистій місцевості на схилах пагорбів і гір.

Опис

Птаха завдовжки 38-41 см, вага — 0,2-0,25 кг. На голові, перш за все, звертають на себе увагу ділянки голої шкіри яскраво-жовтого забарвлення, призначення яких поки з точністю не встановлено. Можливо, вони служать розпізнавальним знаком у напівтемряві печер і сутінках тропічного лісу. Спина чорна, черево та шия білі. На потилиці є велика чорна пляма. Крила, дзьоб, хвіст чорні. Ноги сірі.

Спосіб життя

Наземні птахи, що пересуваються довгими енергійними стрибками в пошуках великих комах, ракоподібних і жаб. Корм розшукують переважно серед зарослого мохом каміння, зазвичай неподалік від лісових струмків.

Розмноження

Для виведення пташенят гологоловам необхідні печери. Вони споруджують щільні напівкруглі конструкції з глини і рослинних волокон, прикріплюючи їх на висоті від 2 до 4 м. У гнізді 1-2 яйця. Про пташенят піклуються обоє батьків.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2012). Picathartes gymnocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).