Магалі-снувальник
| ?Магалі-снувальник | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Ткачикові (Ploceidae) |
| Підродина: | Магалійні (Plocepasserinae) |
| Рід: | Магалі-снувальник (Philetairus) A. Smith, 1837 |
| Вид: | Магалі-снувальник |
| Біноміальна назва | |
| Philetairus socius (Latham, 1790) | |
 Мапа поширення виду | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Philetairus socius |
 Віківиди: | Philetairus socius |
 EOL: | 45515588 |
 ITIS: | 562003 |
 МСОП: | 22718731 |
 NCBI: | 247666 |
Магалі-снувальник[2] (Philetairus socius) — вид горобцеподібних птахів родини ткачикових (Ploceidae).
Поширення
Вид поширений в Південній Африці. Його ареал обмежений центральною частиною Намібії та центральною частиною Калахарі (Північнокапська провінція у ПАР та південь Ботсвани). Тісно пов'язаний з посушливими саванами, характерними для південного регіону Калахарі. Наявність жорстких трав, таких як Stipagrostis ciliata – важливим матеріалом для будівництва гнізд – є визначальним фактором його поширення. Вищі трави та пожежонебезпечність регіонів Північного та Центрального Калахарі можуть бути причиною відсутності птахів у цих регіонах.
Підвиди
- P. s. socius (Latham, 1790) — мешкає в південній частині Калахарі;
- P. s. geminus Grote, 1922 — живе в Національному парку Етоша та північній Намібії;
- P. s. xericus Clancey, 1989 — зустрічається лише в Намібії на скелястих уступах.
Підвиди P. s. eremus і P.s. lepidus вважаються синонімами P. s. socius.
Опис
Птах завдовжки 14 см, важить 26-32 г. Корона коричнева. Підборіддя і горло вкриті чорними пір'ям, що доходять до очей. Пір'я на шиї та боках від темно-коричневого до чорного зі світлою окантовкою, що створює брижі, які переходять від шиї до світлішої спини та крил. Щоки, груди і живіт світліші, без брижів. Забарвлення дорослих самців і самиць однакове.
Спосіб життя
Це переважно комахоїдні птахи, інколи харчуються насінням. Знаходячи всю необхідну воду у своїй здобичі, п'є дуже мало.
Цей вид птахів будує величезні спільні гніздові колонії, які можуть містити до 300 окремих гнізд та вмістити від 10 до 500 птахів.[3] Ці споруди з глини та трави, які досягають 4 м у висоту та 8 м в довжину, є, мабуть, найбільшими пташиними спорудами у світі. Вік деяких з цих споруд може досягати 100 років.[4][5]
Гнізда дуже добре структуровані та підтримують прийнятнішу температуру, ніж температура назовні. Вночі тепло підтримують центральні камери, де сплять птахи. Камери навколо гнізда використовуються вдень і дозволяють птахам залишатися в тіні.
Період розмноження починається з дощами. Самиця відкладає від 2 до 6 яєць, які висиджує 12-14 днів. Пташенята вилітають через 14-16 днів. Зазвичай пара вирощує до чотирьох виводків за сезон, але було помічено, що пара вирощує дев’ять виводків за один сезон у відповідь на загибель молодняку. Вони також можуть допомогти з доглядом за молоддю сусідських птахів та сиротами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Philetairus socius: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 6 вересня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Mulivha. Sociable Weaver Birds and Their Giant Nests in the Kalahari. Africa View Facts. Процитовано 8 травня 2026.
- ↑ Why cooperation among sociable weaver birds leads to their astounding nests. Sott.net (англ.). Процитовано 8 травня 2026.
- ↑ “Exploring Tree Cities: The Natural Architecture of Social Birds” – New and Tips (англ.). Процитовано 8 травня 2026.
Посилання
- Sociable weaver - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
- Sociable weaver and their nests in Namibian and South Africa
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).