М'якохвіст великий
| ?М'якохвіст великий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Горнерові (Furnariidae) |
| Рід: | М'якохвіст (Phacellodomus) |
| Вид: | М'якохвіст великий |
| Біноміальна назва | |
| Phacellodomus ruber (Vieillot, 1817) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Furnarius ruber | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Phacellodomus ruber |
 Віківиди: | Phacellodomus ruber |
 EOL: | 1050149 |
 ITIS: | 561955 |
 МСОП: | 22702621 |
 NCBI: | 288035 |
М'якохві́ст великий[2] (Phacellodomus ruber) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.
Опис
Довжина птаха становить 19-21 см, вага 35-51 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла коричнева, тім'я, крила і хвіст руді. Нижня частина тіла білувата, легко поцяткована темним лускоподібним візерунком. Очі жовті[4].
Поширення і екологія
Великі м'якохвости мешкають у внутрішніх районах південної Бразилії, в Болівії, Парагваї і північній Аргентині, трапляються в Уругваї. Вони живуть в чагарниковому підліску вологих рівнинних тропічних лісів, в галерейних лісах, на болотах, на берегах річок і озер. Зустрічаються парами, на висоті від 300 до 1400 м над рівнем моря. Живляться переважно комахами. Гніздяться у великих, конусоподібної форми гніздах, які роблять з гілок і розміщують на деревах. Сезон розмноження триває з жовтня по січень.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Phacellodomus ruber. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 96. ISBN 978-0-292-71748-0. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).