Paracynictis selousi
| ?Paracynictis selousi | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижаки (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feloidea) |
| Родина: | Мангустові (Herpestidae) |
| Рід: | Paracynictis Pocock, 1916 |
| Вид: | P. selousi |
| Біноміальна назва | |
| Paracynictis selousi de Winton, 1896 | |
 поширення виду Paracynictis selousi | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Paracynictis selousi |
 EOL: | 311542 |
 ITIS: | 621904 |
 МСОП: | 41622 |
 NCBI: | 311560 |
| Fossilworks: | 374789 |
Paracynictis selousi (мангуста Селуса) — ссавець, представник ряду хижаків із родини мангустових. Поширений від Анголи на заході до Малаві на сході. Живе у саванах та лісистих місцевостях (з невеликою щільністю дерев), відсутній у лісах та посушливих районах[1].
Етимологія
Вид названий на честь Фредеріка Кортні Селуса (англ. Frederick Courtney Selous, 1851—1917), зімбабвійського дослідника й мисливця. Був мисливцем протягом 30 років, але також зібрав багато зразків природної історії. Селус вперше прибув до Південної Африки в 1871 році. Він опублікував безліч книг про свої подорожі та полювання[2].
Морфологія
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 390—470 мм, довжина хвоста: 280—400 мм, вага: 1,4—2,2 кг.
Опис. Верхня частина тіла тьмяно-коричнево-сіра, лапи темні. Смуг і плям на тілі немає. Має тільки чотири пальці на кожній кінцівці. Кігті довгі та злегка зігнуті. Ця особливість пов'язана зі здатністю копати. Paracyniclis selousi може захистити себе шляхом виділення речовини з сильним запахом з його анальних залоз; білий наконечник хвоста, що робить тварин видними вночі, може служити попередженням про таку можливість[3].
Поведінка
Проживає в лабіринті нір власної конструкції. Це наземний, нічний вид, але спостерігався на поверхні землі й удень. Був описаний як полохливий і самітницький. Живиться комахами та іншими членистоногими, жабами, ящірками, дрібними гризунами. Мабуть, кожна особина будує свою власну систему нір; також цій мангусті властива невелика соціальна активність[3].
Відтворення
На основі обмежених даних, припускається, що пологи відбуваються в теплі, вологі місяці, ймовірно, з серпня по березень, і що розмір приплоду два-чотири малюки[3].
Загрози та охорона
Серйозних загроз для виду нема. Як відомо, є у кількох природоохоронних територіях[1].
Примітки
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).