Пахіта смугаста
| ?Козачка північна | |
|---|---|
 Pachyta lamed | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Жуки (Coleoptera) |
| Підряд: | Всеїдні жуки (Polyphaga) |
| Надродина: | Попиковидні (Chrysomeloidea) |
| Родина: | Скрипунові (Cerambycidae) |
| Підродина: | Тонкохвісткові (Lepturinae) |
| Триба: | Перев'язцеві (Rhagiini) |
| Рід: | Козачка (Pachyta) |
| Вид: | Козачка північна |
| Біноміальна назва | |
| Pachyta lamed Linnaeus,1758 | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pachyta lamed |
 Віківиди: | Pachyta lamed |
 EOL: | 2661534 |
 ITIS: | 703085 |
 NCBI: | 1553637 |
Козачка північна[1] (Pachyta lamed Linnaeus,1758) — жук з родини Скрипунових.
Поширення
Голарктичний вид, поширений від Європи до Японії й Північної Америки.
В Україні Козачка північна трапляється вкрай рідко у високогірних смерекових лісах Карпат. Усі відомі знахідки походять із Чорногори[2][3]. Вид потребує усесторонньої охорони.
Морфологія
Імаго
P. lamed — вид середнього розміру, довжиною тіла 11-19 мм. Передньоспинка блискуча, негусто поцяткована; надкрила — буро-червоні у самців, або жовті з двома розмитими чорними смугами — у самок, сильно зморшкуваті, майже, по всій довжині. Тіло чорного кольору.
Личинка
У личинки по обидві сторони голови наявні три основні вічка. Верхня губа овально-поперечна. Наличник трапецієподібний. Мандибули видовжені, на вершині косо зрізані. Ноги добре розвинені. Пронотум маленьких розмірів. Дорзальні мозолі з двома поперечними валиками кожен. Дев'ятий терґіт черевця на верхівці витягнений у зубець. Довжина личинки — 30 мм.
Життєвий цикл
Личинка розвивається у тонких коренях всохлих або всихаючих товстостовбурних хвойних дерев чи їхніх пеньків. Заляльковування відбувається у ґрунті. Самки відкладають від 100 до 400 яєць, невеликими групами, на поверхню кори або у тріщини. Генерація — дворічна.
Примітки
- ↑ Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturinae) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161—170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170
- ↑ Zamoroka A.M. (2022) The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity, 30 (1): 46-74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206
- ↑ Zamoroka A.M. The longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) of the Eastern Carpathian Mountains in Ukraine. Munis Entomology & Zoology, 2018, 13 (2): 655-691.
Література
- Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).