Норвезький полярний інститут
| Норвезький полярний інститут | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Засновано | 1948 |
| Країна | |
| Штаб-квартира | Fram Centred |
| Тип | видавець відкритого доступу[1] національна картографічна службаd і directorate in Norwayd |
| Штат працівників | 187 осіб (2023) |
| Материнська організація | Міністерство клімату і довкілля Норвегіїd |
| Членство | COMNAPd |
| Вебсторінка | npolar |
| Мапа | |
![]() | |
Норвезький полярний інститут (норв. Norsk Polarinstitutt) — національний науковий заклад Норвегії для полярних досліджень. Функціонує під егідою Міністерства навколишнього середовища Норвегії. Інститут організовує експедиції в арктичні й антарктичні регіони та має дослідницьку станцію в Ню-Олесунн. Його офіси знаходяться в Тромсе і на Шпіцбергені, разом з науково-дослідною станцією на Землі Королеви Мод. Команда дослідників нараховує близько 150 осіб. Несе відповідальність за виконання міжнародних договорів, що стосуються діяльності в Антарктиці норвезьких громадян або корпорацій.
Інститут заснований як Norges Svalbard- og Ishavsundersøkelser Адольфом Гулєм у 1928 р.
Директори
- 1948—1957 Харальд Ульрік Свердруп
- 1957—1960 Андерс К. Орвін
- 1960—1983 Торі Гжельсвік
- 1983—1991 Одд Рогне
- 1991—1993 Нільс Аре Орітсленд
- 1993—2005 Олаф Орхейм
- 2005 — дотепер Ян-Гуннар Вінтер
Дослідження парникових газів
Основні атмосферні рівні парникового газу встановили ще один новий пік як знак промислового зростання азійських економік на чолі з Китаєм. Норвезький полярний інститут заявив, що у 2008 році «рівні в січні вище, ніж 2007-му».[3]
Примітки
Посилання
- Офіційний сайт (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
