No. 47 Commando

47-й загін британських командос No. 47 Commando
Тренування британських командос
Засновано	1943
Країна	Велика Британія
Належність	Британські командос
Вид	Корпус Королівської морської піхоти Військово-морська служба Його Величності
Тип	командос морської піхоти
Роль	проведення спеціальних операцій
Чисельність	загін (батальйон)
У складі	4-та бригада спеціальної служби
Прізвиська	«Чотири, сім» (англ. Four Seven)
Гасло	«Морем і суходолом» (лат. Per Mare Per Terram)
Марш	«A Life on the Ocean Wave»
Війни/битви	Друга світова війна Операція «Оверлорд» Операція «Нептун» Плацдарм «Голд» Битва на Шельді
Медіафайли на Вікісховищі

47-й загін британських командос (англ. No. 47 Commando), або 47-й загін командос Королівської морської піхоти (англ. No. 47 (Royal Marine) Commando) — підрозділ спеціального призначення британських командос, що структурно входив до складу Королівської морської піхоти Великої Британії і брав активну участь у Другій світовій війні.

47-й загін командос (Королівської морської піхоти) під командуванням підполковника К. Ф. Філліпса був сформований 1 серпня 1943 року на базі 10-го батальйону Королівської морської піхоти та дислокувався в Дорчестері. Як і всі бійці підрозділів британських командос, особовий склад 47-го загону мусив пройти курс підготовки в навчальному центрі Акнакарі у Шотландському високогір'ї. Згодом загін було включено до складу 4-ї бригади спеціальної служби (сформованої виключно з підрозділів Королівської морської піхоти) разом із 41-м, 46-м та 48-м загонами командос. У 1943 році структуру загонів командос було уніфіковано: вона включала невеликий штаб, п'ять бойових взводів, взвод важкого озброєння та взвод зв'язку. Бойовий взвод налічував 65 військовослужбовців, розподілених на дві секції по 30 осіб, які, своєю чергою, поділялися на три підсекції по десять осіб. Взвод важкого озброєння складався з розрахунків 3-дюймових мінометів і кулеметів «Віккерс».

Першою операцією, в якій взяв участь 47-й загін командос, стала операція «Нептун» — висадка в Нормандії, більш відома як «День Д» (6 червня 1944 року). 47-й загін висадився на плацдармі «Голд» о 09:50 6 червня, поблизу містечка Аснель. П'ять десантних катерів LCA, що доправляли бійців загону на берег, підірвалися на мінах і наштовхнулися на берегові перешкоди; втрати склали 76 осіб із загальної чисельності загону у 420 бійців. Ці втрати затримали просування 47-го загону до його головної мети — порту Порт-ан-Бессен. Залишивши плацдарм після полудня, бійці з боями прорвалися через Ла-Розьєр і закріпилися навколо Ескюра на ніч перед запланованим штурмом Порт-ан-Бессена, призначеним на 7 червня.

Захоплення Порт-ан-Бессена мало вирішальне значення для союзників, оскільки цей порт мав стати основним пунктом постачання пального до Нормандії до моменту звільнення Шербура. Штурм Порт-ан-Бессена розпочався о 16:00 7 червня за підтримки корабельної артилерії; місто було захоплено наступного дня по обіді після запеклих боїв. Станом на 8 червня чисельність 47-го загону становила 19 офіцерів та 259 бійців. Бригада отримала наказ переміститися в район Дувр-ла-Делівранд, а згодом — на схід від річки Орн для підсилення 6-ї повітрянодесантної дивізії.

11 червня 4-та бригада спеціального призначення мала перебрати на себе ділянку, яку займав 12-й парашутний батальйон: 48-й загін командос зайняв Оже, а 47-й перебував у резерві в Екарді. Завдяки підкріпленню з резервного підрозділу командос у Великій Британії чисельність 47-го загону зросла до 23 офіцерів та 357 бійців. Загін займався патрулюванням, встановленням мінних полів та облаштуванням загороджень із колючого дроту. 18 червня 47-й загін передав свої позиції 46-му загону командос, перемістився в район дороги між Салленелем і мостом через річку Орн та перебував у резерві. Вони перебували в резерві протягом тижня, перш ніж знову змінити загін командос № 46.

1 серпня 47-й загін британських командос перемістився в район Ле-Плен, щоб зайняти позиції, які раніше утримував підрозділ № 3 Commando. 6 серпня підрозділ отримав наказ замінити бригаду 49-ї піхотної дивізії на захід від Троарна. У результаті було звільнено Сен-Пер; 4-та бригада спеціальної служби просунулася до річки Дів, і Троарн було звільнено. 19 серпня 47-й загін перетнув річку Дів і зайняв позицію попереду передових частин 6-ї повітрянодесантної дивізії, а 20 серпня перетнув притоку Діва біля Пюто-ан-Ож, зайнявши позицію праворуч від No. 46 Commando. У ніч на 21 серпня вони разом із № 41 Commando висунулися для атаки на Дозюле на світанку; населений пункт було зайнято без жодного опору.

22 серпня No. 47 Commando перемістився до Фон-де-ла-Крессоньєр (на південний захід від Пон-л'Евека) і знову вийшов у резерв. 24 серпня через втрати особового складу було розформовано взвод «Y» (Y Troop): бійців, що залишилися, розподілили між іншими взводами, а сам підрозділ перевезли в район Безвіля та наказали наступати в напрямку Сени, щоб відрізати шлях відступу німецьким військам. 26 серпня було звільнено Тутенвіль; після цього бригада перебувала на відпочинку до 31 серпня, коли вона перейшла під командування I корпусу, а 6-та повітрянодесантна дивізія та 1-ша бригада спеціальної служби повернулися до Великої Британії. 4-ту бригаду командос перемістили автотранспортом до поромної переправи через Сену біля Дюклера; переправившись через річку на штурмових човнах, бійці зайняли рубіж уздовж дороги Барантен — Гавр.

1 вересня бригада знову здійснила марш автотранспортом до Кані-Барвіля, а 2 вересня зайняла Фекам, відрізавши німецький гарнізон у Гаврі. Наступ продовжився 15 вересня, і в ніч на 18 вересня No. 47 Commando дістався району на північ від Дюнкерка, змінивши канадців на позиціях біля Гівельда. Там вони залишалися до 26 вересня, коли їх замінив 7-й батальйон полку «Блек Вотч». Після зміни позицій вони передислокувалися до Вендюйна (прибувши туди до 27 вересня) і почали готуватися до десантної операції. У піщаних дюнах між Вендюйном і Остенде проводилися тренування з використанням амфібій LVT, а чисельність підрозділу командос було доведено до повного штату. Також прибув загін із взводу № 2 (нідерландського) загону командос № 10 (міжнаціонального). Підготовка велася в рамках операції «Інфатюейт» (вторгнення на острів Валхерен); наприкінці жовтня 47-й загін перемістився до Остенде й завантажився на танкодесантні судна LCT.

Битва на Шельді розпочалася 1 листопада 1944 року. 4-й бригаді було доручено здійснити морський десант на острів Валхерен. На той час до складу бригади входили загони командос № 41, № 47, № 48, № 10 (міжнаціональний) та № 4. Командос Королівської морської піхоти мали штурмувати Весткапелле, причому загін № 47 мав висадитися на вузькій піщаній смузі праворуч від Весткапелле — у проломі дамби, утвореному внаслідок бомбардувань Королівськими ПС перед початком атаки.

Першим висадився загін командос № 41 і рушив на північ до Домбурга; загін № 48 попрямував на південь у бік Заутеланде, а за ним — загін № 47. 47-й загін британських командос розділився, оскільки два десантні кораблі (LCT), що перевозили особовий склад, висадилися на північному боці пролому замість південного. Через роз'єднання сил загін № 47 зміг зібратися лише о 19:00 на південь від радіолокаційної станції, втративши 30 бійців і значну частину радіообладнання. 2 листопада підрозділ пройшов крізь бойові порядки загону № 48 і перебрав на себе завдання з просування до пролому біля Вліссінгена. Вони майже не зустрічали опору, доки не дісталися артилерійської батареї W11; того ж вечора вони провели невдалу атаку, втративши всіх п'ятьох командирів своїх взводів. Закріпившись на ніч, вони відбили німецьку контратаку, а 3 листопада нарешті захопили артилерійську батарею та решту острова. 10 листопада їх передислокували назад до Брескенса, а згодом — до Вендюне.

22 грудня загін командос № 47 отримав терміновий наказ передислокуватися до Бреди, де перейшов під командування бригадира Е. Т. Бойлана та став мобільним резервом I корпусу, відомим як «Paddy Force». 24 грудня вони знову змінили позицію, перемістившись до Остергаута, і здійснювали патрулювання вздовж річки Маас під командуванням 1-ї польської танкової дивізії. 28 грудня під їхнє командування на два тижні перейшли три роти загону командос № 48.

• Загін командос Королівських ВМС
• Операція «Постмейстер»
• Morris CS8
• Airspeed Horsa
• Управління стратегічних служб
• Управління спеціальних операцій (Велика Британія)
• 2-га окрема бригада спеціального призначення (РФ)

Виноски

Джерела

• 47 Royal Marine Commando Association(англ.)
• Formation of No. 47 (Royal Marine) Commando(англ.)
• John Forfar's D-Day: 47 Royal Marine Commando(англ.)

• Fowler, Will (2009). Royal Marine Commando 1950-82: From Korea to the Falklands. Osprey. ISBN 978-1846033728.
• Messenger, Charles (1985). The Commandos: 1940—1946. London: Kimber. ISBN 0-7183-0553-1.
• Moreman, Timothy Robert (2006). British Commandos 1940-46. London: Osprey Publishing. ISBN 1-84176-986-X
• Джон Паркер. История элитных войск. Британские коммандос 1940—2000 [Архівовано 18 квітня 2015 у Wayback Machine.]. Москва: Изографус, ЭКСМО, 2003.(рос.)