YaChudo

Ninku

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Ninku
Обкладинка першого тому танкобону із зображенням Фусуке
忍空
Ninkū
Жанр
Аудиторіясьонен і сейнен Редагувати інформацію у Вікіданих
Манґа
АвторКоджі Кіріяма
ВидавецьShueisha
ІмпринтJump Comics
ЖурналWeekly Shōnen Jump
Період випуску14 червня 1993  — 4 вересня 1995
Кількість томів9
Аніме-фільм
Ninku: Tomb of Knives
РежисерНоріюкі Абе
СценаристХіроші Хашімото
КомпозиторЮсуке Хонма
СтудіяStudio Pierrot
Дата виходу2 листопада 1994
Тривалість34 хв.
Телевізійний аніме-серіал
РежисерНоріюкі Абе
Продюсер
  • Кенджі Шімідзу
  • Коджі Канеда
  • Кьотаро Кімура
  • Кен Хаґіно
СценаристХіроші Хашімото
КомпозиторЮсуке Хонма
СтудіяStudio Pierrot
МережаFNS (Fuji TV)
Період показу14 січня 1995  — 24 лютого 1996
Кількість серій55
Аніме-фільм
Ninku: The Movie
РежисерНоріюкі Абе
СценаристХіроші Хашімото
КомпозиторЮсуке Хонма
СтудіяStudio Pierrot
Дата виходу15 липня 1995
Тривалість26 хв.
Манґа
Ninku 2nd Stage: Story of Etonins
АвторКоджі Кіріяма
ВидавецьShueisha
ІмпринтJump Comics
ЖурналUltra Jump
Період випуску17 вересня 2005  — 17 вересня 2011
Кількість томів12

Ninku (яп. 忍空, Ninkū) — японська манґа, написана та ілюстрована Коджі Кіріямою. Вона виходила у журналі сьонен-манґи Weekly Shōnen Jump видавництва Shueisha з червня 1993 по вересень 1995 року, а її розділи були зібрані у дев'ять томів танкобонів.

55-серійний аніме-телесеріал, створений компаніями Fuji Television, Yomiko Advertising та Studio Pierrot, транслювався на Fuji TV з січня 1995 по лютий 1996 року. Манґа-сиквел під назвою Ninku 2nd Stage: Story of Etonins виходила у журналі сейнен-манґи Ultra Jump видавництва Shueisha з вересня 2005 по вересень 2011 року, а її розділи були зібрані у 12 танкобонів.

Загальний тираж манґи Ninku перевищує 9 мільйонів примірників.

Сюжет

Манґа

Історія розповідає про дивакуватого на вигляд 12-річного хлопчика на ім'я Фусуке, могутьного воїна зі школи бойових мистецтв Нінку, яка поєднує ніндзюцу та кунг-фу. До подій, показаних у манзі, на Нінку напала зла імперія, і для боротьби з цією загрозою був створений корпус Нінку. Назви підрозділів корпусу походили від дванадцяти тварин китайського зодіаку (Ето (яп. 干支)), а кожного капітана підрозділу називали майстром Нінку відповідної тварини зодіаку (Етонін (яп. 干支忍)). Джерелом їхньої сили є природа та конкретний дракон їхньої стихії, а Небесний Дракон (яп. 天空龍, Тенку Рю) є всемогутнім володарем усіх стихій. Наставник розпустив Нінку до закінчення війни, завдяки чому Імперія здобула перемогу, а Нінку були зганьблені Імперією як винуватці війни, після чого вона зробила спроби знищити всіх вижилих членів. Три роки по тому Фусуке, юний колишній капітан 1-го корпусу Нінку та володар вітру, і його пінгвін Хіроюкі, що страждає на метеоризм, вирушають у подорож на пошуки інших капітанів Нінку. Однак з'явилася нова група користувачів Нінку, яка намагається захопити світ. Фусуке та його пінгвін мусять перемогти нову імперію Нінку за допомогою своїх старих товаришів.

Аніме

Фусуке, колишній капітан першого підрозділу корпусу Нінку, подорожує країною зі своїм улюбленцем Хіроюкі та запальною Ріхоко, щоб знайти свою матір, яку в юному віці у нього відібрав лідер імперської армії Кочін. Під час своїх мандрів він возз'єднується з іншими капітанами Тоджі та Айчьо, які починають подорожувати разом із ним у надії не лише зупинити піднесення Імперської армії, а й повернути повагу до учнів Нінку. Упродовж подорожі Фусуке та інші отримують завдання знайти та приборкати містичних небесних драконів, щоб стати сильнішими.

Персонажі

Головні персонажі

Фусуке (яп. 風助)
Сейю: Ріка Мацумото[4]
Фусуке Вітру (яп. 風の風助, Kaze no Fūsuke) — колишній капітан 1-го корпусу Нінку, Нінку Пацюка (Не-нін (яп. 子忍)). Володіючи здатністю керувати вітром, Фусуке шукає інших колишніх Нінку після війни зі злою імперією.
Айчьо (яп. 藍朓)
Сейю: Міцуакі Мадоно[4]
Айчьо Неба (яп. 空の藍朓, Sora no Aichō) — колишній капітан 10-го корпусу Нінку, Нінку Півня (Торі-нін (яп. 酉忍)). Має надзвичайно сильні ноги та відповідний характер, що дозволяє йому долати великі відстані одним стрибком і завдавати значної шкоди ворожій техніці за допомогою своїх прийомів. Він також терпіти не може жінок, що видно з його ставлення до сестри Тоджі, яка в нього закохана. Також вважає Тоджі дурнем.
Тоджі (яп. 橙次)
Сейю: Джюрота Косуґі[4]
Тоджі Землі (яп. 大地の橙次, Daichi no Tōji) — колишній капітан 6-го корпусу Нінку, Нінку Змії (Мі-нін (яп. 巳忍)), який спеціалізується на наземних атаках і техніках. Володіє власним літаком, який спочатку назвав «Гінденбург», але іноді змінює назву на інші транспортні катастрофи. «Гінденбург» зазвичай зазнає аварії на початку шоу як повторюваний жарт. Його техніка — ФуШабаку («Повітряна пустеля»), яка перетворює землю на стан, подібний до цунамі, — високорівневий прийом Нінку.
Хіроюкі (яп. ヒロユキ)
Сейю: Кацумі Судзукі[4]
Хіроюкі — ручний пінгвін Фусуке. Він володіє здатністю випускати вибухові гази, достатньо потужні, щоб штовхати Фусуке й самого себе. Сморід описується як жахливий і може позбавити свідомості інших. Фусуке вважає його другом, а не просто домашньою твариною. Володіє надприродною силою.
Ріхоко (яп. 里穂子)
Сейю: Меґумі Хаяшібара[4]
Сестра Тоджі. Фусуке ненавмисно врятував її від фальшивих Нінку, і на той момент він не знав, що вона сестра Тоджі. Вона відчайдушно хоче познайомитися з красивими чоловіками й одразу закохується в Айчьо, але не має в цьому особливого успіху.

Вороги

Кочін (яп. コウチン)
Сейю: Такаші Таніґучі[5]
Верховний жрець Імперії та майстер феншуй. Він є представником Імператора, і саме він переміг майстра Нінку в прямому дуелі, змусивши Нінку розпустити корпус. Його кінцева мета — підпорядкувати себе силі Небесного Дракона, і задля цього він викрав матір Фусуке, щоб виманити дракона.
Кісумі (яп. 黄純)
Сейю: Ясунорі Мацумото[5]
Колишній капітан Нінку, який міг керувати льодом. Після того, як його наречена загинула під час війни, він самотужки вирушив нападати на Імперію, але був схоплений і переконаний приєднатися до Імперії, щоб запобігти новій війні. Пізніше виправляється та допомагає Фусуке та іншим у їхній фінальній битві.
Мекіра (яп. メキラ)
Сейю: Акіко Хірамацу[5]
Експертка з ґенндзюцу. Кочін заборав її в дуже юному віці, а її сім'ю вбив. Лише пізніше вона дізнається про це й повертається проти нього.
Аджірада (яп. アジラダ)
Сейю: Томомічі Нішімура[5]
Єдиний спадкоємець бойового мистецтва, яке використовує електрику, спрямовану з поручнів у кулаки та ноги. Пізніше переходить на бік добра після того, як його перемагає Фусуке.

Медіа

Манґа

Написана та ілюстрована Коджі Кіріямою, манґа Ninku стартувала у журналі сьонен-манґи Weekly Shōnen Jump видавництва Shueisha 14 червня 1993 року[6]. Публікацію серії було призупинено 11 липня 1994 року після виходу 53 розділів[7]. Манґа відновила вихід під назвою Ninku 2nd Stage 5 грудня 1994 року[8] і завершилася після 27 розділів 4 вересня 1995 року[9]. Видавництво Shueisha зібрало розділи у дев'яти танкобонах, виданих з 11 січня 1994 по 2 листопада 1995 року[10][11]. Shueisha перевидала манґу у шести томах формату бункобон з 17 листопада 2006 по 16 лютого 2007 року[12][13].

Сиквел під назвою Ninku 2nd Stage: Story of Etonins (яп. 忍空−SECOND STAGE 干支忍編−, Ninku Sekando Sutēji Etonin-hen) виходив у журналі сейнен-манґи Ultra Jump видавництва Shueisha з 17 вересня 2005 по 17 вересня 2011 року[14][3][15]. Shueisha зібрала розділи у 12 танкобонах, виданих з 3 березня 2006 по 4 листопада 2011 року[16][17].

Ninku

No. Дата виходу ISBN
1 11 січня 1994[10]4-08-871106-8
- Розділи 1–8
2 4 березня 1994[18]4-08-871108-4
- Розділи 9–18
3 2 травня 1994[19]4-08-871109-2
- Розділи 19–27
4 4 серпня 1994[20]4-08-871110-6
- Розділи 28–37
5 4 серпня 1994[21]4-08-871885-2
- Розділи 38–46
6 3 лютого 1995[22]4-08-871886-0

- Розділи 47–53

- 2 екстра-розділи
7 4 квітня 1995[23]4-08-871887-9
- 2nd Stage: Розділи 1–8
8 4 серпня 1995[24]4-08-871888-7
- 2nd Stage: Розділи 9–17
9 2 листопада 1995[11]4-08-871889-5
- 2nd Stage: Розділи 18–27

Ninku 2nd Stage: Story of Etonins

No. Дата виходу ISBN
1 3 березня 2006[16]978-4-08-874118-5
- Розділи 1–5
2 4 жовтня 2006[25]978-4-08-874259-5
- Розділи 6–11
3 4 квітня 2007[26]978-4-08-874350-9
- Розділи 12–17
4 2 листопада 2007[27]978-4-08-874439-1
- Розділи 18–23
5 2 травня 2008[28]978-4-08-874529-9
- Розділи 24–29
6 4 листопада 2008[29]978-4-08-874556-5
- Розділи 30–35
7 1 травня 2009[30]978-4-08-874673-9
- Розділи 36–41
8 4 листопада 2009[31]978-4-08-874759-0
- Розділи 42–47
9 30 квітня 2010[32]978-4-08-870061-8
- Розділи 48–53
10 4 листопада 2010[33]978-4-08-870140-0
- Розділи 54–59
11 2 травня 2011[34]978-4-08-870231-5
- Розділи 60–65
12 4 листопада 2011[17]978-4-08-870309-1

- Розділи 66–70

- Екстра-розділ

Фільми

До виходу аніме-телесеріалу на фестивалі Jump Super Anime Tour у листопаді 1994 року відбувся показ фільму під назвою Ninku: Tomb of Knives (яп. NINKU ナイフの墓標, Ninkū: Naifu no Bohyō)[35]. 26-хвилинний фільм під назвою Ninku: The Movie (яп. 劇場版 NINKU -忍空-) був показаний на ярмарку Toei Anime Fair 15 липня 1995 року[36][37].

Лейбл Anime Works компанії Media Blasters випустив фільм Ninku: The Movie з англійським дубляжем на VHS у 1998 році[38]. Пізніше він вийшов на DVD разом із фільмом Yu Yu Hakusho: The Movie 30 січня 2001 року в результаті опитування, проведеного Media Blasters[39][40].

Аніме

Манґа Ninku була адаптована у 55-серійний аніме-телесеріал, створений компаніями Fuji TV, Yomiko Advertising та Studio Pierrot під керівництвом режисера Норіюкі Абе. Він транслювався на Fuji TV з 14 січня 1995 по 24 лютого 1996 року[4]. Аніме містить оригінальний сюжет і персонажів, відсутніх в оригінальній манзі[41]. Початкову та завершальні теми виконала Юме Судзукі. Початкова тема — «Kagayaki wa Kimi no Nakani» (яп. 輝きは君の中に, «Сяйво всередині тебе»). Перша завершальна тема (епізоди 1–28) — «Soredemo Ashita wa Yatte Kuru» (яп. それでも明日はやってくる, «Все ж завтра настане»). Друга завершальна тема (епізоди 29–50) — «Sora no Namae» (яп. 空の名前, «Ім'я неба»). Третя завершальна тема (епізоди 51–55) — «Sorezoreno Ashita e» (яп. それぞれの明日へ, «Назустріч завтрашньому дню кожного»)[5]. Компанія Geneon Entertainment випустила серіал на двох DVD-боксах в Японії. Перший набір із 28 епізодами вийшов 25 лютого 2005 року, а другий набір із рештою 27 епізодів — 21 березня того ж року[42]. У 2015 році Bandai Visual перевидала серіал у двох Blu-ray боксах (перший — 21 травня, другий — 15 липня)[43][44].

Серіал Ninku також транслювався в інших частинах Азії на каналі Animax Asia[45].

Список епізодів

№ серіїНазва серіїОригінальна дата показу [5]
1«Фусуке Пацюка!»
Транслітерація: «Ne-nin no Fūsuke!» (яп. 子忍の風助！)		14 січня 1995
2«З'являється капітан Півень»
Транслітерація: «Tori-nin Taichō Tōjō» (яп. 酉忍隊長登場)		21 січня 1995
3«Тоджі Землі!»
Транслітерація: «Daichi no Tōji!» (яп. 大地の橙次！)		28 січня 1995
4«Нападники»
Транслітерація: «Shūgekisha-tachi» (яп. 襲撃者たち)		4 лютого 1995
5«Дим переможця!»
Транслітерація: «Kachimi-kemuri Tatsu!» (яп. 勝身煙たつ！)		11 лютого 1995
6«Жахливий замок-фортеця»
Транслітерація: «Kyōfu no Yōsaijō» (яп. 恐怖の要塞城)		18 лютого 1995
7«Кісумі Льоду!»
Транслітерація: «Kōri no Kisumi!» (яп. 氷の黄純！)		25 лютого 1995
8«Запечатане серце»
Транслітерація: «Tozasareta Kokoro» (яп. 閉ざされた心)		4 березня 1995
9«Мамина колискова»
Транслітерація: «Haha no Komoriuta» (яп. 母の子守唄)		11 березня 1995
10«Сумна розлука»
Транслітерація: «Kanashī Wakare» (яп. 悲しい別れ)		18 березня 1995
11«Випробування»
Транслітерація: «Kuōkamimon no Shiren» (яп. 苦狼門の試練)		25 березня 1995
12«Шлях до сили»
Транслітерація: «Tsuyoku Naru Hōhō» (яп. 強くなる方法)		1 квітня 1995
13«Далека обіцянка!»
Транслітерація: «Tōi Yakusoku!» (яп. 遠い約束！)		8 квітня 1995
14«Подолання болю»
Транслітерація: «Itami o Koete» (яп. 痛みを越えて)		15 квітня 1995
15«Справжня хоробрість»
Транслітерація: «Hontō no Yūki!» (яп. 本当の勇気！)		22 квітня 1995
16«Легендарний ліс»
Транслітерація: «Densetsu no Mori!» (яп. 伝説の森！)		29 квітня 1995
17«Пастка вовків Нінку!»
Транслітерація: «Ninkūrō no Wana!» (яп. 忍空狼の罠！)		6 травня 1995
18«Відчай!!»
Транслітерація: «Zettaizetsumei!!» (яп. 絶体絶命!!)		13 травня 1995
19«Кінець запеклої битви»
Транслітерація: «Gekitō no Hate ni» (яп. 激闘の果てに)		20 травня 1995
20«Дельфін і хлопчик»
Транслітерація: «Iruka to Shōnen» (яп. イルカと少年)		27 травня 1995
21«Пекельна печера»
Транслітерація: «Jigoku no Dōkutsu» (яп. 地獄の洞くつ)		3 червня 1995
22«Жахливий громовий кулак»
Транслітерація: «Raimei Ken no Kyōfu» (яп. 雷鳴拳の恐怖)		10 червня 1995
23«Секірай полум'я!»
Транслітерація: «Honō no Sekirai!» (яп. 炎の赤雷！)		17 червня 1995
24«Повстання за свободу»
Транслітерація: «Jiyū e no Hanran» (яп. 自由への反乱)		24 червня 1995
25«Батько і син!»
Транслітерація: «Chichi to Ko!» (яп. 父と子！)		1 липня 1995
26«Прощавай, Хіроюкі»
Транслітерація: «Saraba Hiroyuki» (яп. さらばヒロユキ)		8 липня 1995
27«Долина феншуй!»
Транслітерація: «Fūsui no Tani!» (яп. 風水の谷！)		15 липня 1995
28«Демонічне тріо!»
Транслітерація: «Ma no Sanjūshi!» (яп. 魔の三獣士！)		22 липня 1995
29«З'являється Небесний Дракон!»
Транслітерація: «Tenkū Ryū Genru!» (яп. 天空龍現る！)		29 липня 1995
30«Безформний снайпер»
Транслітерація: «Sugata Naki Sogekisha» (яп. 姿なき狙撃者)		5 серпня 1995
31«Прорив бар'єра»
Транслітерація: «Hōimō o Yabure» (яп. 包囲網を破れ)		12 серпня 1995
32«Пробуджений Секірай!!»
Транслітерація: «Mezamero Sekirai!!» (яп. 目覚めろ赤雷!!)		19 серпня 1995
33«Пролог до кризи»
Транслітерація: «Kiki e no Joshō» (яп. 危機への序章)		26 серпня 1995
34«Магія, що закликає смерть»
Транслітерація: «Shi o Yobu Maboroshi!» (яп. 死を呼ぶ幻！)		2 вересня 1995
35«Герой неба!»
Транслітерація: «Ōzora no Yūsha!» (яп. 大空の勇者！)		9 вересня 1995
36«Загадковий хлопчик»
Транслітерація: «Nazo no Shōnen!!» (яп. 謎の少年!!)		16 вересня 1995
37«Обіцянка при розлуці»
Транслітерація: «Wakare no Yakusoku» (яп. 別れの約束)		23 вересня 1995
38«Мыс феншуй!»
Транслітерація: «Fūsui no Misaki!» (яп. 風水の岬！)		7 жовтня 1995
39«Розбитий лід!? Небесний Дракон повертається»
Транслітерація: «Kudaketa Kōri!? Tenkū Ryū Futatabi!!» (яп. 砕けた氷!?天空龍再び!!)		14 жовтня 1995
40«Зіткнення технік! Туман проти вітру»
Транслітерація: «Waza Gekitotsu Kiri Tsukai Tai Fū Tsukai» (яп. 技激突！霧使いVS風使い)		28 жовтня 1995
41«Сльози Ріхоко, образа батька»
Транслітерація: «Rihoko no Namida, Chichi no Omokage» (яп. 里穂子の涙・父のおもかげ)		4 листопада 1995
42«Кулак гніву! Чоловік, який рубає Нінку»
Транслітерація: «Ikari no Ken! Ninkū Kiri no Otoko» (яп. 怒りの拳！忍空斬りの男)		11 листопада 1995
43«Будинок жаху! Загадковий будинок із привидами»
Транслітерація: «Kyōfu no Yakata! Nazo no Yūrei Yashiki» (яп. 恐怖の館！謎の幽霊屋敷)		18 листопада 1995
44«Зіткнення!? Дружба з майстром сюрикенів»
Транслітерація: «Taiketsu!? Shuriken Tsukai no Yūjō» (яп. 対決!?手裏剣使いの友情)		25 листопада 1995
45«Міс Нінку! Операція «Прорив»!!»
Транслітерація: «Misu Ninkū! Kenmon Toppa Sakusen!!» (яп. ミス忍空！検問突破作戦!!)		2 грудня 1995
46«Місячний найманий вбивця! Запечатана техніка»
Транслітерація: «Tsukiyo no Shikaku! Fūji Rareta Waza» (яп. 月夜の刺客！封じられた技)		9 грудня 1995
47«До столиці! Повстанці справедливості»
Транслітерація: «Shuto e! Seigi no Hanran-sha-tachi» (яп. 首都へ！正義の反乱者たち)		16 грудня 1995
48«Відроджені спогади! Чоловік, який викрадав матір»
Транслітерація: «Yomigaeru Kioku! Haha o Saratta Otoko» (яп. 蘇る記憶！母をさらった男)		23 грудня 1995
49«Звільнена сила! Час вирішальної битви»
Транслітерація: «Tokihanata Reta Chikara! Kessen no Toki» (яп. 解き放たれた力！決戦の時)		13 січня 1996
50«Переверши сили, Фусуке! Максимальна повітряна сила!!»
Транслітерація: «Chikara o Koero Fūsuke! Saidai Kūryoku!!» (яп. 力を越えろ風助！最大空力!!)		20 січня 1996
51«Найнятий охоронець! Поєдинок на заході сонця»
Транслітерація: «Yatoware Yōjinbō! Yūhi no Kettō» (яп. 雇われ用心棒！夕日の決闘)		27 січня 1996
52«Фусуке зупиняє грабіж! Таємниця чоловіка в масці»
Транслітерація: «Fūsuke no Gōtō Taiji! Kamen Otoko no Nazo» (яп. 風助の強盗退治！仮面男の謎)		3 лютого 1996
53«Сцена дружби! Таємниця Хіроюкі»
Транслітерація: «Yūjō no Butai! Hiroyuki no Himitsu» (яп. 友情の舞台！ヒロユキの秘密)		10 лютого 1996
54«Зникла пачка купюр!! Хто винуватець?!»
Транслітерація: «Kieta Satsutaba!! Warumono wa Dareda?!» (яп. 消えた札束!!悪者は誰だ?!)		17 лютого 1996
55«Фусуке стає кінозіркою?!»
Транслітерація: «Fūsuke, Eiga Sutā ni Naru?!» (яп. 風助、映画スターになる?!)		24 лютого 1996

Відеоігри

За мотивами серії було випущено низку відеоігор. Дві відеоігри випущено для Game Boy[46][47], три — для Game Gear[48][49][50], одна — для PlayStation[51] і одна — для Sega Saturn[52]. Фусуке також з'являється як ігровий персонаж у кросовер-файтингу журналу Weekly Shōnen Jump під назвою Jump Ultimate Stars, що вийшов для Nintendo DS у листопаді 2006 року[53]. Персонажі серії також з'явилися в іншій мобільній кросовер-грі журналу Weekly Shōnen Jump під назвою Jumputi Heroes, випущеній для iOS та Android у 2018 році[54].

Сприйняття та спадщина

Загальний тираж манґи Ninku перевищує 9 мільйонів примірників[15].

В опитуванні фанатів 2012 року, проведеному сервісом BIGLOBE щодо улюблених аніме-адаптацій журналу Weekly Shōnen Jump, Ninku посіла 45-те місце з 50[55], а в опитуванні 2019 року від Goo Ranking «Аніме 90-х, які заслуговують на римейк», вона посіла 40-ве місце з 60 серіалів[56].

Джон Оппліґер із видання AnimeNation пояснив низьку популярність аніме-серіалу Ninku відсутністю переконливого сюжету та довгих послідовних арок, які зробили популярними інші екшн-серіали для юнаків, такі як Наруто, One Piece та Бліч. Хоча він похвалив персонажів та анімацію бойових сцен, він вважав їх повторюваними й зазначив, що шоу не викликає відданості глядачів[57].

У рецензії на DVD-видання Ninku / YuYu Hakusho Double Feature Кріс Беверідж з AnimeOnDVD похвалив Ninku: The Movie за бойові сцени та анімацію, але рекомендував цей реліз лише фанатам будь-якого з цих серіалів[40]. У своїй рецензії на Ninku: The Movie Майк Тул з Anime Jump зазначив: «Окрім захоплюючої історії та чудових бойових сцен, у Ninku є ще кілька позитивних моментів»[58].

Масаші Кішімото, автор манґи Наруто, надихався Ninku й копіював малюнки Кіріями під час навчання, щоб стати манґакою[59].

Примітки

  1. ↑ Ninku. Fuji Creative Corporation. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
  2. ↑ Ninku. Pierrot Official Website. Pierrot Co., Ltd. Архів оригіналу за 26 червня 2022. Процитовано 6 січня 2021.
  3. ↑ а б Egan, Loo (18 серпня 2011). Ninku: Second Stage Martial Arts Manga to End in Japan. Anime News Network. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 28 травня 2018.
  4. ↑ а б в г д е NINKU ‐忍空‐ (яп.). Studio Pierrot. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  5. ↑ а б в г д е 『NINKU』（TVシリーズ）. style.fm (яп.). Web Anime Style. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
  6. ↑ 週刊少年ジャンプ 1993/06/14 表示号数26. Media Arts Database (яп.). Agency for Cultural Affairs. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  7. ↑ 週刊少年ジャンプ 1994/07/11 表示号数30. Media Arts Database (яп.). Agency for Cultural Affairs. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  8. ↑ 週刊少年ジャンプ 1994/12/05 表示号数51. Media Arts Database (яп.). Agency for Cultural Affairs. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  9. ↑ 週刊少年ジャンプ 1995/09/04 表示号数38. Media Arts Database (яп.). Agency for Cultural Affairs. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  10. ↑ а б NINKU－忍空－ 1 ニンクウ (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 4 травня 2019.
  11. ↑ а б NINKU－忍空－ 9 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 4 вересня 2004. Процитовано 4 травня 2019.
  12. ↑ NINKU ―忍空― 1 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 4 травня 2019.
  13. ↑ NINKU ―忍空― 6 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 4 травня 2019.
  14. ↑ ウルトラジャンプ10月号（106号）・ホ－ムページ. ultra.shueisha.co.jp (яп.). Ultra Jump. Архів оригіналу за 13 лютого 2006. Процитовано 16 жовтня 2019.
  15. ↑ а б 忍空 ： 6年にわたる続編連載が完結 10月号に最終回. Mantan Web (яп.). 17 вересня 2011. Архів оригіналу за 20 червня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
  16. ↑ а б 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 1 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 28 березня 2026.
  17. ↑ а б 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 12 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 14 грудня 2011. Процитовано 28 березня 2026.
  18. ↑ NINKU－忍空－ 2 ニンクウ (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 4 травня 2019.
  19. ↑ NINKU－忍空－ 3 ニンクウ (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 4 травня 2019.
  20. ↑ NINKU－忍空－ 4 ニンクウ (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 4 травня 2019.
  21. ↑ NINKU－忍空－ 5 ニンクウ (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 4 травня 2019.
  22. ↑ NINKU－忍空－ 6 ニンクウ (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 4 травня 2019.
  23. ↑ NINKU－忍空－ 7 ニンクウ (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 4 травня 2019.
  24. ↑ NINKU－忍空－ 8 ニンクウ (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 лютого 2006. Процитовано 4 травня 2019.
  25. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 2 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 28 березня 2026.
  26. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 3 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 28 березня 2026.
  27. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 4 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 28 березня 2026.
  28. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 5 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 28 березня 2026.
  29. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 6 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 28 березня 2026.
  30. ↑ Kiriyama, Kōji (1 травня 2009). 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 7 (яп.). Shueisha. ISBN 978-4-08-874673-9.
  31. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 8 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 25 листопада 2009. Процитовано 28 березня 2026.
  32. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 9 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 28 березня 2026.
  33. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 10 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 28 березня 2026.
  34. ↑ 忍空―SECOND STAGE 干支忍編― 11 (яп.). Shueisha. Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 28 березня 2026.
  35. ↑ 『ＮＩＮＫＵ ナイフの墓標』 (яп.). Anime Style. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 червня 2013.
  36. ↑ 『ＮＩＮＫＵ』（劇場作品） (яп.). Anime Style. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  37. ↑ 劇場版 NINKU -忍空- (яп.). Studio Pierrot. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.
  38. ↑ Ninku: The Movie (VHS). Anime Works. 1998. ISBN 978-1-890228-24-8.
  39. ↑ Media Blasters Poll. Anime News Network. 29 серпня 2000. Архів оригіналу за 11 жовтня 2008. Процитовано 25 листопада 2008.
  40. ↑ а б Beveridge, Chris (31 січня 2001). Ninku/YuYu Hakusho Double Feature. AnimeOnDVD. Архів оригіналу за 9 вересня 2005. Процитовано 2 вересня 2023.
  41. ↑ 無敵の少年、風助登場！ (яп.). Animax. Архів оригіналу за 4 червня 2004. Процитовано 11 березня 2023.
  42. ↑ 「忍空」DVD-BOX発売のお知らせ (яп.). Studio Pierrot. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 25 листопада 2008.
  43. ↑ 「忍空」BD-BOX化だぞ、ドラマCDや初セルパッケージ化のアニメが特典に. Comic Natalie (яп.). Natasha, Inc. 18 грудня 2014. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  44. ↑ Beveridge, Chris (22 березня 2015). Bandai Visual Reveals 'Ninku' Japanese Blu-ray Anime Packaging. The Fandom Post. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.
  45. ↑ Shonen Walker. Animax Asia. Архів оригіналу за 3 травня 2006. Процитовано 26 вересня 2020.
  46. ↑ NINKU -忍空- (яп.). Famitsu. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  47. ↑ NINKU-忍空 -第2弾〜忍空戦争編〜 (яп.). Famitsu. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  48. ↑ 忍空 (яп.). Famitsu. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  49. ↑ 忍空外伝 ヒロユキ大活劇 (яп.). Famitsu. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  50. ↑ 忍空2 天空龍への道 (яп.). Famitsu. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  51. ↑ NINKU -忍空- (яп.). Famitsu. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  52. ↑ NINKU -忍空- 〜強気な奴等の大激突！〜 (яп.). Famitsu. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  53. ↑ JUMP ULTIMATE STARS (яп.). Nintendo. Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 23 листопада 2008.
  54. ↑ Ressler, Karen (5 лютого 2018). Shonen Jump Characters Star in Jumputi Heroes Crossover Smartphone Game. Anime News Network. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 4 січня 2020.
  55. ↑ Green, Scott (19 листопада 2012). "Big Three" Don't Top Fan Poll of Favorite Shonen Jump Inspired Anime. Crunchyroll. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 4 січня 2020.
  56. ↑ Luster, Joseph (18 січня 2019). Top 10 '90s Anime That Deserve Remakes, According to Japan. Otaku USA. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 січня 2020.
  57. ↑ Oppliger, John (5 лютого 2010). Ask John: Whatever Happened to Ninku?. AnimeNation. Архів оригіналу за 26 лютого 2010. Процитовано 4 січня 2020.
  58. ↑ Toole, Mike (7 жовтня 2003). Ninku: The Movie. Anime Jump. Архів оригіналу за 9 листопада 2007. Процитовано 7 січня 2020.
  59. ↑ Solomon, Charles (17 грудня 2008). Interview: The man behind 'Naruto'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).