Neues Wiener Tagblatt

нім. Neues Wiener Tagblatt 

Перший номер газети.
Країна	Австро-Угорщина,  Перша австрійська республіка,  Федеративна держава Австрія і  Третій Райх
Тип	щоденна газета
Мова	німецька
Місце публікації	Відень
Засновано	10 травня 1867
Редактор	Моріц Шепс
Припинення публікацій	7 квітня 1945
Головний офіс	Відень
Neues Wiener Tagblatt у Вікісховищі

Neues Wiener Tagblatt — віденська щоденна газета, що виходила з 1867 по 1945 рік; до 1938 року вона належала до найтиражніших газет Австрії.

Газету заснував Едуард Маєр як наступницю Wiener Journal; перший номер вийшов 10 березня 1867 року — у рік Австро-угорського компромісу та ухвалення чинної до 1918 року Грудневої конституції; вже 13 липня 1867 року керівництво перебрав видавець Моріц Шепс, який через конфлікт залишив газету Morgen-Post; з 1870 року він підтримував Йозефа Шеффеля кампанією в його успішній боротьбі за збереження Віденського лісу; зв’язки Шепса з кронпринцом Рудольфом сприяли появі в газеті анонімних політичних текстів кронпринца, у яких він обстоював ліберальний і прогресивний розвиток Австрії.

Шепс залишався одноосібним власником і видавцем газети до 15 травня 1872 року, після чого передав її до заснованого ним у 1872 році видавництва Steyrermühl-Konzern і залишався її видавцем як акціонер до 15 жовтня 1886 року. Його колкий та західноєвропейсько орієнтований лібералізм у 1880-х роках, на думку інших акціонерів, уже не відповідав духу часу, тож вони змусили Шепса вийти з акціонерного товариства.

З 1874 року газета була найтиражнішою у Відні та мала загальнонаціональне значення. Вона сповідувала німецький лібералізм та анти-марксизм, проте в монархії не займала чіткої позиції щодо новостворених масових партій християнських соціалістів та соціал-демократів.

У березні 1888 року Георг Генріх Ріттер фон Шенерер, лідер німецько-націоналістичного руху, разом із 28 однодумцями увірвався до редакції Neues Wiener Tagblatt, погрожував і бив редакторів. Було подано заяву та клопотання про арешт Шенерера. У суді співробітники редакції свідчили, що Шенерер кричав: «День помсти настав!» 5 травня 1888 року він був засуджений до чотиримісячного тюремного ув’язнення. Цей напад на редакцію нині вважається першим актом «правого терору».

В Першій австрійській республіці газета, яку видавав Steyrermühl-Konzern, стала політичним рупором Рудольфа Зігарта, авторитарного керівника Bodencreditanstalt, яка фінансувала Steyrermühl. Лінія газети підтримувала Heimwehr та політику Християнсько-соціалістичної партії. Навіть після краху Bodencreditanstalt у жовтні 1929 року та виходу Зігарта ситуація не змінилася.

При усуненні парламенту в березні 1933 року газета вітала подію, хоча висловлювала стурбованість збереженням свободи слова. Після лютневого повстання 1934 року газета утримувалася від будь-яких заяв.

Після аншлюсу Австрії Третім Рейхом у березні 1938 року газету одразу підпорядкували апарату пропаганди нацистів. Головного редактора Еміля Льобля вже ввечері 11 березня 1938 року, до вступу вермахту, замінили на прибічника НСДАП. 27 липня 1938 року власники газети мусили продати її берлінській трастовій фірмі, яка 15 вересня 1938 року включила газету до нової нім. Ostmärkische Zeitungsverlagsgesellschaft (укр. Східноавстрійське видавництво газет), за номінальним керівництвом якої стояло видавництво НСДАП Franz-Eher-Verlag^[1].

31 січня 1939 року газета Neues Wiener Journal була закрита й разом із традиційним виданням Neue Freie Presse інтегрована в Neues Wiener Tagblatt. Останній номер газети вийшов 7 квітня 1945 року, коли почалася битва за Відень, під час якої Червона армія зайняла місто.

Tagblatt-Archiv був єдиним віденським газетним архівом, що пережив війну. У 1945 році його спершу передав комуністичний видавничий дім Globus, який радянська окупаційна влада визначила користувачем структур Steyrermühl, а потім архів перейшов до Палати працівників і службовців Відня. З 2002 року архів зберігається у фондах Віденської бібліотеки в Ратуші.

Серед визначних співробітників були, зокрема, Герман Бар, Вернер Берґенґрюн, Франц Карл Ґінцкей, Людвіг Карпат, Ернст Мах, Едуард Пьотцль,Генріх Поллак,Карл Чуппік і Фріц Зенґер.

• Едуард Маєр (10 березня 1867 — 13 липня 1867)
• Моріц Шепс (до 15 жовтня 1886)
• Моріц Венґраф (до жовтня 1891)
• Вільгельм Зінґер (до 10 жовтня 1917)
• Еміль Льобль (до 11 березня 1938)
• Генріх Айхінгер (до 19 березня 1938)
• Ервін Герберт Райналтер (до 4 липня 1939)
• Вальтер Петвайдік (до 30 листопада 1940)
• Отто Геккер (1 квітня 1941 — 5 квітня 1945)

• Irmtraut Donner: Das Feuilleton des Neues Wiener Tagblattes zwischen den beiden Weltkriegen Dissertation Universität Wien Wien 1951
• Helmut W. Lang (Hrsg.): Österreichische Retrospektive Bibliographie (ORBI). Reihe 2: Österreichische Zeitungen 1492–1945. Band 3: Helmut W. Lang, Ladislaus Lang, Wilma Buchinger: Bibliographie der österreichischen Zeitungen 1621–1945. N–Z. Bearbeitet an der Österreichischen Nationalbibliothek. K. G. Saur, München 2003, ISBN 3-598-23385-X, S. 63–64.
• Neues Wiener Tagblatt, Sonderbeilage zum 31. Mai 1931, S. 75 ANNO

Neues Wiener Tagblatt (Tages-Ausgabe) в австрійській національній бібліотеці ANNO