Neolentinus lepideus

?Неолентин лускатий
Група плодових тіл неолентина лускатого на залишках хвойної деревини Група плодових тіл неолентина лускатого на залишках хвойної деревини
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Тип:	Базидіомікотові (Basidiomycota)
Рід:	Неолентин (Neolentinus)
Вид:	Неолентин лускатий
Біноміальна назва
Neolentinus lepideus (Fr.) Redhead & Ginns, 1985
Посилання
Вікісховище:	Neolentinus lepideus
EOL:	133821
NCBI:	38799
MB:	104553
IF:	104553

Неоленти́н луска́тий (Neolentinus lepideus, раніше Lentinus lepideus) — вид базидіомікотових грибів роду неолентин (Neolentinus) родини глеофілових (Gloeophyllaceae). Відомий під народними назвами шпа́льний гриб, пилоли́стник луска́тий та гриб-залізня́к. Макроміцет-ксилотроф, що здобув специфічну славу через здатність руйнувати штучно оброблену хімікатами деревину, зокрема залізничні шпали та опори ліній електропередач.

Вид був уперше науково описаний у 1815 році батьком мікології Еліасом Магнусом Фрисом під назвою Agaricus lepideus. Згодом він сам перевів його до роду Lentinus (пилолистник). Сучасну біноміальну назву гриб отримав у 1985 році після глобальної ревізії таксономії, коли канадські мікологи Скотт Редхед та Джеймс Гіннс виділили його в окремий рід Neolentinus на основі типу гнилі (бура гниль) та анатомічних особливостей міцелію.

Українська назва «пилолистник» вказує на характерний пильчастий край пластинок. Найвідоміше побутове ім'я — «шпальний гриб» (або англ. *train wrecker* — «руйнівник поїздів») — відображає його унікальну екологічну нішу. Видовий епітет лат. *lepideus* означає «лускатий» або «витончений», що зумовлено текстурою шапинки.

Гриб формує великі, щільні, шкірясто-м'ясисті плодові тіла з центральною або ексцентричною ніжкою, які ростуть поодинці або невеликими зростками.

• Шапинка: Діаметром 4–15 (іноді до 18) см, спочатку напівкуляста або випукла з підгорнутим краєм, з часом розпрямляється до плоско-опуклої або злегка втиснутої в центрі. Поверхня суха, брудно-біла, кремова, блідо-бура або світло-вохриста. Вона густо всіяна великими, притиснутими концентричними лусочками коричневого, темно-бурого або сіруватого кольору, які найщільніше зосереджені в середній частині.
• Гіменофор: Пластинчастий. Пластинки середньої густоти, широкі, прирослі або такі, що глибоко спускаються на ніжку. Колір молодих пластинок білий або лимонно-жовтуватий, з віком вони жовтіють, а у старих екземплярів набувають брудно-жовтого чи іржаво-бурого відтінку. Головна розпізнавальна ознака — виразно зазубрений, пильчастий, нерівний край пластинок.
• Ніжка: Довжиною 2,5–12 (рідко до 15) см, товщиною 1–3 см, циліндрична, дуже щільна, жорстка, біля основи часто звужується і переходить у довгий коренеподібний відросток, що йде вглиб субстрату. У верхній частині ніжка біла та гладка, нижче рівня колишнього кільця покрита великими іржаво-бурими лусочками. Кільце плівчасте, білувате, проте швидко зникає і залишає лише ледь помітний слід.
• М'якоть: Біла, дуже щільна, пружна, з віком стає жорсткою, корково-шкірястою або дерев'янистою. На зрізі колір не змінює або злегка рудіє. Має характерний приємний, слабко-анісовий чи фруктовий аромат і прісний смак.
• Мікроскопічні особливості: Спори гладкі, видовжено-циліндричні, безбарвні, розміром 8–13 × 3,5–5,5 мкм. Споровий порошок білий.

Гриб має циркумполярний ареал і поширений по всій помірній зоні Голарктики — в Європі, Азії та Північної Америки. В Україні зустрічається практично повсюдно, найчастіше в соснових лісах.

За типом живлення гриб є сапротрофом. У природних умовах він оселяється на пнях, валежнику та повалених стовбурах хвойних порід (переважно сосни, рідше ялини та модрини). Головна екологічна особливість неолентина лускатого — його висока толерантність до хімічних антисептиків, зокрема до креозоту. Через це він масово заселяє антропогенні об'єкти: залізничні шпали, телеграфні стовпи, кріплення в шахтах та дерев'яні елементи вологих погребів. Гриб викликає агресивну руйнівну буру деструктивну гниль деревини, що призводить до швидкої втрати міцності шпал. Сезон плодоношення триває з травня до листопада.

• Neolentinus ponderosus — дуже схожий за формою та ароматом великий хвойний вид, проте він повністю позбавлений плівчастого кільця на ніжці навіть у молодому віці, а лусочки на його шапинці менш контрастні.
• Pleurotus dryinus (Глива дубова) — також має зникаюче покривало і лускату шапинку, але має значно м'якшу м'якоть, росте переважно на листяних деревах і не має вираженого пильчастого краю пластинок.

Гриб відноситься до категорії умовно-їстівних грибів низької якості (IV категорії). У їжу можна використовувати виключно капелюшки молодих екземплярів, поки їхній м'якуш залишається пружним. Після відварювання їх смажать або маринують. З віком гриб стає повністю дерев'янистим і непридатним для жування.

• • Категоричне застереження:** Плодові тіла, що виросли на залізничних шпалах, стовпах чи будівельних матеріалах, збирати та споживати заборонено за будь-яких умов. Гриб активно накопичує у собі канцерогенні речовини та промислові отрути (зокрема креозот), якими просочують деревину, що може викликати важкі отруєння.

• *Зеров Д. К., Руденко С. М.* Атлас грибів України. — К.: Наукова думка, 1967. — 156 с.
• *Redhead S. A., Ginns J.* A reappraisal of agarics which cause brown rot // Mycotaxon. — 1985. — Vol. 24. — P. 257–290.
• *Pegler D. N.* The genus Lentinus: a mycological monograph // Kew Bulletin Additional Series. — 1983. — Vol. 10. — P. 1–288.