Narrowband IoT
Narrowband Internet of things (NB-IoT) — стандарт мережі LPWAN (low-power wide-area network), розроблений 3GPP для пристроїв і сервісів стільникових мереж.[1] Специфікація була затверджена у червні 2016 року.[2] Технологія працює у виділеному для мобільного оператора діапазоні частот.
Загалом 3GPP стандартизував три IoT-технології:
eMTC має найбільшу пропускну здатність і розгортається на обладнанні LTE. NB-IoT мережа може бути розгорнута як на обладнанні мереж LTE, так і окремо, в тому числі поверх GSM. EC-GSM-IoT забезпечує найменшу пропускну здатність і розгортається поверх мережі стандарту GSM.
NB-IoT використовує підмножину стандарту LTE, але обмежує смугу пропускання одним вузьким каналом шириною 200 кГц. Для низхідного зв’язку (downlink) використовується OFDM, а для висхідного зв’язку (uplink) — SC-FDMA.
IoT-прилади, які потребують частішого обміну даними, краще обслуговуються технологією LTE-M, що не має обмежень на робочий цикл (duty cycle). LTE-M також краще підходить для рухомих пристроїв.
Передбачаючи широке поширення пристроїв NB-IoT, GSM Association, для зниження затрат на їх виготовлення та обслуговування, прийняла стандарт віртуальної SIM-картки Embedded SIM (eSIM).
Враховуючи глобальне покриття, послуга NB-IoT найбільш затребувана для відслідковування транспортних контейнерів і вантажного та спеціального транспорту. Також його використовують багато компаній прокату велосипедів та електросамокатів.
Для перевезення медикаментів або продуктів харчування в Україні використовують NB-IoT датчики, які одночасно передають координати та температуру/вологість всередині рефрижератора.
Див. також
Примітки
- ↑ NarrowBand – Internet of Things (NB-IoT).
- ↑ Standardization of NB-IOT completed. 3gpp.org. 3GPP. 22 червня 2016. с. 1. Процитовано 19 лютого 2025.
- ↑ Extended Coverage - GSM - Internet of Things (EC-GSM-IoT). gsma.com. GSMA. 11 травня 2016. с. 1. Процитовано 17 жовтня 2016.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).