Napalm Sticks to Kids

«Napalm Sticks to Kids»
Пісня Covered Wagon Musicians
з альбому We Say No to Your War!
Випущено	1972
Номер треку	12
Мова	англійська
Тривалість	4:18
Лейбл	Paredon Records
Автор слів	невідомо
Композитор	невідомо
Цей твір у Вікісховищі

«Napalm Sticks to Kids» («Напалм липне до дітей») — це армійська пісня протесту часів В'єтнамської війни, відома як неофіційний каденс у Збройних силах США.

Джон Е. Вудрафф у повідомленні для газети «The Baltimore Sun» з базового табору Фуок Вінь у червні 1970 року, писав, що «Napalm Sticks to Kids» вже на той час була записана у виконанні солдатів, і її відтворення можна було почути з військових куренів та армійських гелікоптерів. Він приписав авторство пісні «групі пілотів гелікоптерів»^[1]. Сенатор Стівен М. Янг через два місяці підтвердив цей звіт^[2], коли подавав його до протоколу Конгресу^[3].

За словами учасників гурту «Covered Wagon Musicians» («Музиканти з фургона») — музичного ансамблю, що складався з військовослужбовців дійсної служби, що дислокувалися на авіабазі Маунтін-Хоум^[4] — перший варіант тексту до пісні «Napalm Sticks to Kids» написали військовослужбовці армії та повітряних сил США, призначені до 1-ї кавалерійської дивізії на базі в Південному В'єтнамі. Кожен з них написав куплет про події, в яких брав участь^[5][6] «висловлюючи свою колективну гіркоту щодо армії, яка перетворила їх на вбивць». Гурт стверджував, що один із цих ветеранів, сержант повітряних сил Майк Елліот, опублікував текст пісні в першому випуску інформаційного бюлетеня «Helping Hand» бази Маунтін-Хоум, і звідти цей текст поширився збройними силами^[6].

У 1972,^[7] «Covered Wagon Musicians» випустили свою версію як дванадцяту пісню (шосту на стороні B) свого альбому «We Say No to Your War!», випущеного на лейблі «Paredon Records». У їхньому виконанні пісня триває 4 хвилини 18 секунд^[4].

Версії пісні «Napalm Sticks to Kids» також з'являлися в кількох військових пісенниках, зокрема:

• 43d Tactical Fighter Squadron (1985). Flying and Fighting…. У Hunt, Jim; Seip, Norm (ред.). 43 TFS Song Book: Bawdy Ballads, Tasteless Toasts, Meaningless Miscellaneous (англ.). Архів оригіналу за 16 липня 2024 — через Internet Archive.
• 497th Tactical Fighter Squadron (1988). Oldies but Goodies. The Hooter Songbook: Of Favorite Fighter Ballads, Love Songs, Bar Room Hymns and Other Indispensable Memorabilia (англ.). с. 103—104. Архів оригіналу за 16 липня 2024 — через Internet Archive.
• 335th Fighter Squadron (1991). Selected Songs. 335th FS Chiefs Songbook (англ.). с. 27 — через Internet Archive.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• 44th Fighter Squadron (4 липня 1999). Songs!. Vampire Fighter Pilot Songbook (англ.). с. 54 — через Internet Archive.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• 37th Bomb Squadron (1 червня 2002). Old Standards. The Bone Drivers Handbook (англ.). с. 78—80 — через Internet Archive.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

До кінця 1980-х років «Napalm…» використовували як армійський каденс на навчаннях у всіх видах Збройних сил США^[8]. У Військово-морській академії США пісня використувалася як каденс з початку 1970-х до кінця 1980-х років, коли були вжиті зусилля для її заборони^[8].

Під час препродакшену фільму 1982 року «Офіцер і джентльмен» автори надіслали сценарій на затвердження до ВМС США в надії, що військові підтримають виробництво фільму. ВМС відмовили, назвавши фільм вульгарним, образливим та аморальним і, зокрема, заявивши, що наведений у фільмі каденс «Napalm Sticks to Kids» більше не використовується. Сценарист і продюсер Дуглас Дей Стюарт не погодився з критикою, посилаючись на власний досвід як офіцера ВМС та інтерв'ю у діючого інструктора морських офіцерів, який продиктував йому цю пісню. У відповідь Стюарт опитав групу курсантів на військово-морській авіабазі Пенсакола^[9], і всі вони підтвердили, що цей каденс усе ще широко використовується. Як результат, сценарій фільму не стали міняти так, щоб він сподобався ВМС, і у фільмі курсанти скандують цей каденс^[9].

Солдати, що базувалися у В'єтнамі, слухаючи цю пісню в червні 1970 року, не могли визначитися, чи була пісня призначена для протесту проти самої війни, або ж радше висміювала «поганий імідж», який, на думку багатьох пілотів вертольотів та стрільців, вони несправедливо набули під час війни^[1].

Музичний історик Джастін Бруммер, редактор проєкту «Пісні В'єтнамської війни», написав у журналі «History Today», що пісня дає «невблаганну картину війни», протягом якої на Індокитай з 1963 по 1973 рік було скинуто 394000 тонн напалму^[7].

Її куплети оспівують застосування передових американських технологій, які рідко, якщо взагалі коли-небудь, вражають саме ворога: оповідач «диявольськи розповідає від першої особи одну жорстоку сцену за іншою: засмажені немовлята, спалені сироти та обезголовлені селяни у майже карикатурній літанії» (fiendishly narrates in first person one brutal scene after another: barbecued babies, burned orphans, and decapitated peasants in an almost cartoonlike litany).

З середини 19 століття військові каденси використовувалися для підвищення морального духу, згуртованості підрозділів та полегшення тягаря військової праці. Керол Берк, професор Військово-морської академії, зазначає, що «каденсами керує зухвалість» (англ. offensiveness drives cadences), відзначаючи приклади непокори, сексуальної об'єктивації жінок та оспівування «побічної шкоди». Генерал Вільям Вестморленд пояснює ці теми чорним гумором, що є лише захисним механізмом для чоловіків, зайнятих небезпечною та неприємною роботою^[8].

Фразу «Напалм липне до дітей» використовували як гасло антивоєнні протестувальники в США, часто супроводжуючи його знаменитою фотографією «Жах війни» (aka «Напалмова дівчинка») Ніка Ута, що отримала Пулітцерівську премію^[10]. Берк інтерпретував каденс як докір цьому, спробу військовослужбовців перетворити «створений протестувальниками образ американського вбивці дітей на нав'язливий голос того, хто бачив цю різанину і повернувся, насолодившись нею — висловлюючи протест проти протесту»^[8].

1. ↑ ^{а б} Woodruff, John E. (15 червня 1970). It's 'Napalm Sticks to Kids' on Skytroopers' Hit Parade. The Sun (англ.). Т. 267, № 25. Phước Vĩnh Base Camp. с. A8. ISSN 1930-8965. OCLC 244481759. Архів оригіналу за 14 березня 2024. Процитовано 14 березня 2024 — через Newspapers.com.
2. ↑ Young, Stephen M. (14 серпня 1970). Straight from Washington. Washington C.H. Record-Herald (англ.). Т. 112, № 208. Washington, D.C. с. 9. Процитовано 14 березня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
3. ↑ Young, Stephen M. (4 серпня 1970), Our Napalm Bombing, Congressional Record, United States Government Printing Office, т. 116, с. 27216, процитовано 14 березня 2024 — через Internet Archive{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання).
4. ↑ ^{а б} We Say No to Your War! | Smithsonian Folkways Recordings. Smithsonian Folkways (англ.). Washington, D.C.: Smithsonian Institution. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 21 лютого 2019.
5. ↑ Turner, R., ред. (1972), Napalm Sticks to Kids, Slow Death, Berkeley, California: Last Gasp, № 4, процитовано 14 березня 2024{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання).
6. ↑ ^{а б} The Covered Wagon Musicians (1972), Dane, Barbara (ред.), We Say No to Your War!: Songs Written and Sung by The Covered Wagon Musicians Active-Duty Air Force People, Mountain Home AFB, Idaho (англ.), Collective Graphics Workshop, с. 15—16, процитовано 14 липня 2021 — через Internet Archive{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
7. ↑ ^{а б} Brummer, Justin (25 вересня 2018). The Vietnam War: A History in Song. History Today (англ.). ISSN 0018-2753. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
8. ↑ ^{а б в г} Burke, Carol (Жовтень–грудень 1989). Marching to Vietnam. Journal of American Folklore (англ.). American Folklore Society. 102 (406): 424—441. doi:10.2307/541782. ISSN 0021-8715. JSTOR 00218715. OCLC 67084841.
9. ↑ ^{а б} Robb, David L. (2004). An Officer, But Not a Gentleman. Operation Hollywood: How the Pentagon Shapes and Censors the Movies (англ.). Amherst, New York: Prometheus Books. с. 197–204. ISBN 1-59102-182-0.
10. ↑ Guillaume, Marine (10 грудня 2016). Napalm in US Bombing Doctrine and Practice, 1942–1975. SciencesPO: Mass Violence & Resistance. ISSN 1961-9898. Архів оригіналу за 17 жовтня 2023. Процитовано 1 квітня 2024.