Коронник венесуельський
| ?Коронник венесуельський | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Піснярові (Parulidae) |
| Рід: | Myiothlypis |
| Вид: | Коронник венесуельський |
| Біноміальна назва | |
| Myiothlypis griseiceps (Sclater & Salvin, 1869) | |
Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Basileuterus griseiceps | |
| Посилання | |
| Myiothlypis griseiceps | |
| Myiothlypis griseiceps | |
| 1052024 | |
| 558861 | |
| 22721978 | |
Коронник венесуельський[2] (Myiothlypis griseiceps) — вид горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae).[3]. Ендемік Венесуели. Його довгий час відносили до роду Коронник (Basileuterus), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження венесуельський коронник і низка інших видів були переведені до відновленого роду Myiothlypis.
Опис
Довжина птаха становить 14 см. Голова сіра, поцяткована численними білими, чорними і оливковими смужками і плямами. Верхня частина тіла оливково-зелена, нижня частина тіла жовта. Дзьоб чорний, лапи тілесного кольору.
Поширення і екологія
Венесуельські коронники поширені в горах Кордильєра-де-Каріпе в штатах Монагас (Серро-Турумікіре і Серро-Негро в національному парку Ель-Гуачаро), Ансоатегі і на південному заході Сукре. Вони живуть в густому підліску тропічних дощових і хмарних лісів на висоті від 1200 до 2440 м над рівнем моря (найчастіше вони зустрічаються на висоті від 1400 до 2100 м над рівнем моря).
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Basileuterus griseiceps. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.
Джерела
- Jon Curson, David Quinn, David Beadle: New World Warblers. Helm, London 1994, ISBN 0-7136-3932-6 S. 82, 214.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).