YaChudo

Modus ponens

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Modus ponens (укр. метод, що підтверджує) — коректна, проста форма аргументації (інколи використовується скорочення MP):

Якщо P, то Q.
P.
Звідси Q.

або у логіко-операторному записі:

p → q {\displaystyle p\rightarrow q} ,
p {\displaystyle p} ,
⊢ q {\displaystyle \vdash q} ,

де ⊢ {\displaystyle \vdash } означає логічний висновок. Аргумент має два вихідних твердження. Перше це умова «якщо—то» або «умовне» твердження, а саме що із P випливає Q. Друге твердження це те що P, умовна частина першого твердження, є істиною. З цих двох умов логічно випливає, що Q, висновок першого твердження, мусить бути істиною також.

Приклад твердження у формі modus ponens:

Якщо демократія є найкращою системою урядування, то кожен повинен голосувати.
Демократія є найкращою системою урядування.
Отже, кожен повинен голосувати.

Той факт, що висновок є коректним, не гарантує істинності вихідних тверджень. Коректність modus ponens каже тільки те, що висновок є істинним тоді і тільки тоді, коли всі вихідні твердження є істинними. Слід нагадати, що коректний логічний висновок, у якому одне або більше вихідних тверджень не є істинними, називають необґрунтованим, інакше, якщо всі твердження є істинними, такий аргумент називають обґрунтованим. У більшості логічних систем modus ponens вважається коректним, хоча кожен окремий випадок застосування може бути або обґрунтованим, або ні.

Також приклад для розуміння:

  1. ( x ) ( P x ⊃ Q x ) {\displaystyle (x)(Px\supset Qx)}
  2. P a {\displaystyle Pa}
  3. Q a {\displaystyle Qa}

Перше твердження — це універсальний закон, який застосовується до будь-якого об'єкта x. Друге твердження стверджує, що конкретний об'єкт a має властивість P. Ці два твердження, взраховані разом, дозволяють нам логічно вивести третє твердження: об'єкт a має властивість Q.[1]

Висновок логіки висловлювань із використанням modus ponens є дедуктивним. Цікавий діалог щодо проблематики modus ponens навів Льюїс Керрол: «Що Черепаха сказала Ахіллові».

Див. також

Примітки

  1. ↑ Carnap, Rudolf (1966). Philosophical Foundations of Physics. New York: Basic Books. с. 7-8. ISBN 978-0465035502.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).