YaChudo

Milliyet (газета)

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Міллієт
тур. Milliyet

Випуск турецької газети «Міллієт» від 14 липня 1926 року в день винесення вироку у справі Ізмірської змови (замах на життя Мустафи Кемаля)
Типчасопис
КраїнаТуреччина
Мови, що використовуютьсятурецька
ВласникDoğan Media Group
Рік заснування1926 / 1950
Головний офісСтамбул
Наклад (тираж)118,172 (25 листопада 2025 року[1])
ISSN0540-0910
www.milliyet.com.tr

Міллієт (тур. Milliyet, досл. «національність»)  ― одна з найвідоміших щоденних газет Туреччини, що видається з 1926 року.

Історія газети

Махмут Сойдан, засновник газети.

Перша спроба та закриття

У 1923 році Махмут Сайдан був обраний членом парламенту від Народної партії (округ Сіїрт), а також перебрав на себе право власності на газету «Національний суверенітет» (тур. Hakimiyeti Milliye), що видавалася в Анкарі. Наступного року він перебрався до Стамбулу, щоби допомогти із розбудовою нової банківської системи[2].

Приклад оформлення сторінки газети, 1934 рік.

Газета «Міллієт» була заснована 11 лютого 1926 року турецьким політиком Махмутом Сойданом (тур. Mahmut Soydan), як необхідність у провладному ЗМІ після революції. Видавництво розташувалося у місті Стамбул[3]. Сойдан став одночасно і власником, і головним редактором газети. Перший випуск газети вийшов за дозволом Мустафи Ататюрка і містив «Спогади Мустафи Кемаля-паші», чим привернула увагу публіки[4]. Перший випуск газети, виданої Махмутом Сойданом та його командою, містив редакційну статтю під назвою «Національна ідея» (тур. Milliyet Fikri), написану Сойданом. У цій статті пояснювалася ідеологічна структура газети. Новини, що містилися в ній, чітко відображали поточні та політичні події того періоду. 23 квітня 1935 року газету «Міллієт» було перейменовано на «Тан» (тур. Tan, досл. «світанок»). Виходячи за фінансової підтримки «Робітничого банку» (тур. İş Bankası), одним із засновників якого був Махмут Сойдан, газета приблизно в той же час змінила власника і почала керуватися відомим турецьким журналістом Алі Наджі Караджаном (тур. Ali Naci Karacan)[5]. Новий керівник був необхідним, оскільки продажі були низькими, для збільшення тиражу шукали компетентного менеджера. Окрім зміни назви, він додав фразу «Суверенітет належить нації» великим шрифтом під назвою газети, що забезпечило перевидання газети 23 квітня 1935 року, в річницю відкриття Великих національних зборів Туреччини[6].

Коли газета «Тан», заснована Робітничим банком, збанкрутувала, Зекерія Сертель (тур. Zekeriya Sertel) та Халіль Лютфю Дердюнджю (тур. Halil Lütfü Dördüncü) придбали газету в 1934 році. Ахмет Емін Ялман також приєднався як партнер. У перші роки головним редактором був Ахмет Емін (тур. Ahmet Emin Yalman). З авторами в османському стилі, успадкованими від старої газети, та членами халіфату, яких запросив Ахмет Емін, газета перетворилася на вавилонську вежу. У цей період Сертель не писав жодної статті. Зекерія Сертель виконував обов'язки головного редактора.

— Спогади доньки Зекерії Сертель, Їлдиз Сертель[6]

Газета «Тан» вирізнялася потужним авторським складом, а її редакція стала справжнім центром тяжіння для тогочасної інтелектуальної та мистецької еліти. Очільник видання Махмут Сойдан, один із засновників «Робітничого банку», сповідував ідеологію етатизму, вбачаючи у розбудові держави головну мету суспільства. Під його керівництвом газета підтримувала офіційний курс уряду, стверджуючи, що нові заводи в країні є досягненням саме турецького етатизму, а також різко критикувала спекулятивне зростання цін. Попри прихильність до офіційної ідеології, «Тан» поєднував державницьку позицію з ліберальними поглядами. За часів Сойдана в редакції панувала атмосфера вільної дискусії, де автори могли відкрито полемізувати та критикувати ідеї одне одного[6].

Інцидент, який призвів до закриття газети «Тан», відомий в історії Туреччини як «Напад на газету Тан» (тур. Tan Gazetesi Baskını), що стався 4 грудня 1945 року. Редакція, очолювана відомим подружжям журналістів Зекерією та Сабіхою Сертель, дотримувалася лівих поглядів, критикувала однопартійну систему та виступала за покращення відносин із СРСР. Це викликало кампанію цькування з боку націоналістичної преси та уряду, які звинуватили «Тан» у комуністичній пропаганді та зраді національних інтересів. Кульмінацією стала організована демонстрація тисяч студентів університету та молоді, які штурмували будівлю редакції в Стамбулі, повністю знищили друкарське обладнання, розтрощили офіси та навіть намагалися розправитися з журналістами, через що випуск газети став фізично та політично неможливим[7].

Після відновлення

Смолоским, символ газети «Міллієт»

Повторне відкриття газети під назвою «Міллієт» 3 травня 1950 року відбулося за особистою ініціативою її колишнього власника Алі Наджі Караджана (тур. Ali Naci Karacan). Після краху проєкту «Тан» і зміни політичного клімату в країні (перехід до багатопартійної системи), Караджан вирішив дистанціюватися від радикального іміджу попереднього видання та повернутися до початків. Його метою було створення сучасної, масової та незалежної газети західного зразка, яка б орієнтувалася на широкі верстви населення, а не лише на інтелектуальну еліту. Дата запуску була обрана невипадково — це сталося за кілька днів до історичних виборів 14 травня 1950 року, що символізувало початок нової ери демократії та вільної преси в Туреччині[8][9].

Сучасний вигляд на видавництво газети.

У другій половині 50-х років газета вийшла за межі простого інформування, ініціювавши загальнонаціональну кампанію зі збору коштів на добудову Меморіалу мучеників Чанаккале, будівництво якого зупинилося через брак фінансів. Кампанія мала величезний успіх, а на знак подяки біля напису «Стій, подорожній» у протоці Дарданелли розмістили символ газети — смолоскип. У 1970-х роках під керівництвом Абді Іпекчі видання зайняло соціал-демократичну позицію, досягнувши тиражу у 200 тисяч примірників. Однак епоха закінчилася трагічно: 1 лютого 1979 року Іпекчі був убитий у своєму автомобілі терористом Мехметом Алі Агджа (який пізніше вчинив замах на Папу Римського). Це вбивство стало одним із провісників державного перевороту 1980 року[10][11].

Після вбивства Іпекчі, у липні 1979 року, родина Караджан продала контрольний пакет акцій медіамагнату Айдину Догану. Газета пережила складні часи після військового перевороту 12 вересня 1980 року, страждаючи від частої зміни редакторів та втрати читачів. Ситуацію вдалося стабілізувати лише у 1990-х роках завдяки так званим «війнам промоцій»: газета почала масово роздавати енциклопедії, картки та іграшки, що різко підняло тиражі та прибутки. У 2005 році, коли головним редактором став Седат Ергін, видання повернулося до опозиційної риторики, зробивши ставку на молодих авторів та оновлення аудиторії[12].

У квітні 2011 року «Міллієт» разом із газетою «Ватан» була продана консорціуму Demirören та Karacan за 79 мільйонів доларів. Перехід під контроль провладної групи Demirören призвів до масових звільнень (чисток) журналістів та редакторів. Криза довіри та тиск на редакційну політику призвели до того, що у 2016 році навіть лояльний Фікрет Біла пішов у відставку після 30 років роботи в газеті[13][14].

Архів газети

Цифровий Архів Газети «Міллієт» містить повні друковані випуски видання, починаючи з дати його відновлення 3 травня 1950 року і до 31 грудня 2007 року. Цей архів є першим у своєму роді в Туреччині завдяки унікальній функції: користувачі можуть не лише переглядати сторінки за конкретною датою, але й здійснювати повнотекстовий пошук за ключовими словами, отримуючи прямі вирізки новин, де згадується потрібний термін. Доступ до архіву є безплатним і вимагає лише реєстрації на сайті. Однак, попри безплатність, існують щоденні обмеження на кількість переглянутих сторінок та прочитаних новин[15].

Примітки

  1. ↑ 20 Eylül-26 Eylül Haftası Gazetelerin Tiraj Raporu. Medyaradar (тур.). Процитовано 25 листопада 2025.
  2. ↑ 75 yıldan daha fazlası. Milliyet (тур.). 30 травня 2025. Процитовано 25 листопада 2025.
  3. ↑ Güzel, Hasan Celâl; Birinci, Ali (2002). Genel Türk tarihi (тур.). Yeni Türkiye. с. 169. ISBN 978-975-6782-62-0.
  4. ↑ Villalta, Jorge Gastón Blanco (1979). Atatürk (англ.). Türk Tarih Kurumu Basımevi.
  5. ↑ KIZILKAYA, Rıdvan (1 вересня 2020). Türk Siyasi Hayatında Mahmut Soydan (Hayatı, Faaliyetleri ve Düşünce Dünyası) (араб.). Hiperlink eğit.ilet.yay.san.tic.ve ltd.sti. ISBN 978-625-7845-48-9.
  6. ↑ а б в Türkoğlu, 2019.
  7. ↑ GÖKATALAY, 2016.
  8. ↑ Kayış, Yasin (2009). Demokrat Parti döneminde siyasi karikatür, 1950-1960 (тур.). Libra Kitapçılık ve Yayıncılık. ISBN 978-605-89308-2-7.
  9. ↑ Dağtekin, Fuat (28 березня 2022). Türkiye’de Dil Tartışmaları (1950-1983) (араб.). DBY Yayınları. ISBN 978-625-7471-83-1.
  10. ↑ Mehmet Ali Ağca soyadını Aslan olarak değiştirdi. bianet.org (тур.). Процитовано 25 листопада 2025.
  11. ↑ Doğan Gazetecilik A.Ş Bilgi Sistemleri. Milliyet - 19 Ocak 1956 - MİLLİYET GAZETE ARŞİVİ. gazetearsivi.milliyet.com.tr. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2025.
  12. ↑ Tarihçemiz - Doğan Holding. www.doganholding.com.tr. Процитовано 25 листопада 2025.
  13. ↑ Doğan Grubu'ndaki tasfiyelerin perde arkası – DW – 24.05.2018. dw.com (тур.). Процитовано 25 листопада 2025.
  14. ↑ Timeturk. Aslı Aydıntaşbaş Milliyet'ten kovuldu mu?. https://www.timeturk.com/yasam/asli-aydintasbas-milliyet-ten-kovuldu-mu/haber-6513 (tr-TR) . Процитовано 25 листопада 2025. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  15. ↑ Milliyet Gazete Arşivi. gazetearsivi.milliyet.com.tr. Процитовано 25 листопада 2025.

Посилання

Література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).