Горличка аргентинська
| ?Горличка аргентинська | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Південна горличка (Metriopelia) |
| Вид: | Горличка аргентинська |
| Біноміальна назва | |
| Metriopelia morenoi (Sharpe, 1902) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Gymnopelia morenoi | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Metriopelia morenoi |
 Віківиди: | Metriopelia morenoi |
 EOL: | 1049808 |
 ITIS: | 177249 |
 МСОП: | 22690834 |
 NCBI: | 262136 |
Горличка аргентинська[2] (Metriopelia morenoi) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Аргентини.
Опис
Довжина птаха становить 17—20 см. Верхня частина тіла тьмяно-коричнева, голова і плечі сіруваті. Горло світло-сіре, груди і боки коричнювато-сірі, гузка охриста, нижні покривні пера хвоста рудувато-коричневі. Крайні стернові пера чорні з білими кінчиками. Очі блакитні, навколо очей плями яскраво-оранжевої голої шкіри, окаймлені вузькими чорними кільцями. Самиці є блідішими за самців. У молодих птахів пера мають рудуваті краї.
Поширення і екологія
Аргентинські горлички мешкають в Андах на північному заході Аргентини, від Жужуя до Ла-Ріохи. Вони живуть в посушливій гірській місцевості, зокрема на високогірних луках Пуна. Зустрічаються в сухих, скелястих місцевостях та в чагарникових і кактусових заростях на висоті від 1800 до 3200 м над рівнем моря. Живляться насінням, яке шукають на землі. Гніздяться на землі, в кладці два яйця.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Metriopelia morenoi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).