Горличка перуанська
| ?Горличка перуанська | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Південна горличка (Metriopelia) |
| Вид: | Горличка перуанська |
| Біноміальна назва | |
| Metriopelia ceciliae (Lesson, 1845) | |
 Ареал виду | |
| Підвиди | |
| Див. Підвиди | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Metriopelia ceciliae |
 Віківиди: | Metriopelia ceciliae |
 EOL: | 1049806 |
 ITIS: | 177247 |
 МСОП: | 22690829 |
 NCBI: | 115677 |
Горличка перуанська[2] (Metriopelia ceciliae) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Андах.
Опис
Довжина птаха становить 16—17 см, вага 66 г. Забарвлення переважно сірувато-коричневе. Другорядні махові пера і покривні пера крил більш темні, кінчики у них світло-сірі або охристі, що надає крилам плямистого вигляду. Груди світло-сірі, у самців з рожевуватим відтінком. Живіт охристо-сірий, хвіст чорний з білим кінчиком. Навколо очей яскраво-жовті або оранжеві кільця, окаймлені більш вузькими чорними кільцями. Райдужки світло-карі, дзьоб темний. Представники підвиду M. c. obsoleta мають блідіше, більш сіре забарвлення, ніж представники номінативного підвиду. Представники підвиду M. c. zimmeri мають більш темне, коричнювате забарвлення, очі у них жовті або блакитні.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[3]
- M. c. ceciliae (Lesson, RP, 1845) — Анди на заході Перу;
- M. c. obsoleta (Zimmer, JT, 1924) — схили Східного хребта Перуанських Анд в долині річки Мараньйон на півночі країни;
- M. c. zimmeri Peters, JL, 1937 — Анди на півдні Перу, в Болівії, на крайній півночі Чилі (Аріка, крайній північ Тарапаки) і на північному заході Аргентини (Сальта, Жужуй).
Поширення і екологія
Перуанські горлички мешкають в Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть в посушливих гірських районах Анд, зокрема на високогірних луках пуна. Зустрічаються в сухих, скелястих місцевостях, на висоті від 2000 до 4500 м над рівнем моря. Живляться насінням, яке шукають на землі. В Чилі гніздування відбувається в березні, в Перу з липня по листопад. Гніздяться в дуплах дерев, серед скель, іноді в людських житлах. В кладці 1—2 білих яйця. Інкубаційний період триває два тижні. Насиджують і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 2—3 тижні після вилуплення, однак стають повністю самостійними у віці 6—7 місяців.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Metriopelia ceciliae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).