Mercurial

Mercurial

Тип	розподілена система керування версіями
Розробники	Matt Mackall
Перший випуск	19 квітня 2005[1]
Стабільний випуск	6.5.1 [2] (7 серпня 2023)
Операційна система	POSIX, Microsoft Windows, MacOS
Мова програмування	Python та C
Ліцензія	GNU GPL
Репозиторій	repo.mercurial-scm.org/hg-stable
Вебсайт	www.mercurial-scm.org
Медіафайли у Вікісховищі

Mercurial — вільна розподілена система керування версіями файлів та спільної роботи, розроблена для ефективної роботи з дуже великими репозиторіями початкового коду. Mercurial спочатку був написаний для Linux, та пізніше портований під Windows, Mac OS X і більшість Unix-систем. У першу чергу він є консольною програмою. Всі його операції запускаються параметрами програми hg, назва якої походить від позначення хімічного знака ртуті (англ. mercury).

Є єдиною програмою (hg), написаною на мові Python, а найбільш критичні ділянки коду написані на С.

Із переваг Mercurial можна відмітити:

Швидкодія

• Висока продуктивність роботи зі сховищем, незалежна від числа елементів у ньому (O(1) revlog);
• Компактне зберігання даних в проіндексованому і стислому вигляді;
• Оптимізований для ефективної роботи з даними на твердому диску;
• Всі зміни та файли в сховищі додатково проіндексовані;
• Для копіювання даних по мережі використовується HTTP і SSH, дані передаються в стислому вигляді.

Масштабування

• Розподілена модель розробки дозволяє брати участь у проекті необмеженому числу розробників;
• Допускається довільне злиття окремих децентралізованих сховищ, які підтримуються окремими розробниками;
• Обсяг сховища, число файлів і зафіксованих змін не відбивається негативно на продуктивності;
• При роботі немає потреби очікувати звільнення блокування.

Надійність.

• Для контролю цілісності даних в сховищі використовується алгоритм SHA1;
• Сховище реалізовано в журнальному вигляді — дані не заміщаються, а додаються. Ведеться журнал транзакцій;
• Швидкий алгоритм перевірки цілісності сховища;
• Вбудовані засоби резервного копіювання та перевірки цілісності;

Зручність використання.

• Звичний CVS-подібний набір команд;
• Наявність вбудованої системи підказки;
• Інтегрований вебсервер, який дозволяє мати доступ до сховища через вебінтерфейс;
• Великий вибір клієнтів з графічним інтерфейсом користувача GUI.

Легкість впровадження

• Підтримка платформ UNIX, MacOS X і Windows;
• Засоби , що спрощують міграцію з інших систем керування початковими текстами;
• Підтримка декількох моделей організації сховища: централізована cvs-подібна, децентралізована ієрархічна і розподілена напівієрархічна;
• Підтримка зовнішніх обробників і доповнень.

Вичерпна інструкція з використання, Mercurial: The Definitive Guide,^[3] була написана Браяном Салліваном. Вона доступна як в вигляді паперової книжки, так і онлайн, під ліцензією Open Publication License.

Також гарну інструкцію написав Джоел Спольський.^[4]

Сайти, що надають сервіс з безплатного (з певними обмеженнями) хостингу сховищ Mercurial:

• Bitbucket
• Project Kenai від Oracle Corporation
• SourceForge
• Assembla
• GNU Savannah
• Alioth від Debian
• BerliOS
• CodePlex^[5]
• На сайті Mercurial надано вичерпний перелік сервісів хостингу

• Mozilla
• OpenJDK
• OpenSolaris
• OpenOffice.org
• Symbian OS
• Adblock Plus
• Adium
• Audacious
• GNU Octave
• GNU Multi-Precision Library
• Growl
• Wget
• MoinMoin
• Netbeans
• Nuxeo
• Ogre3D
• SAGE (система комп'ютерної алгебри)
• Vim

Розробники мови програмування Python також бажали перейти з Subversion на Mercurial, але їх стримує hgsubversion.^[7][8]

• Клієнт з графічним інтерфейсом користувача для роботи з Mercurial TortoiseHg

З чого почати:

1. Mercurial саторі. Частина 1 [Архівовано 11 січня 2011 у Wayback Machine.] (саторі - просвітлення)
2. Mercurial саторі. Частина 2 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]