Лірохвіст великий
| ?Лірохвіст великий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Лірохвостові (Menuridae) |
| Рід: | Лірохвіст (Menura) |
| Вид: | Лірохвіст великий |
| Біноміальна назва | |
| Menura novaehollandiae Latham, 1801 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Menura novaehollandiae |
 Віківиди: | Menura novaehollandiae |
 ITIS: | 561097 |
 МСОП: | 22703605 |
 NCBI: | 47692 |
Лірохвіст великий, або австралійський[2] (Menura novaehollandiae) — співочий птах роду лірохвостів.
Опис
Довжина тулуба −38-40 см, хвоста — 60 см, загальна довжина самок — 86 см. Мають довгу шию, сильно подовжений дзьоб. Колір пір'я темно-бурий. Крайні пір'їни хвоста стрічкоподібні із зазубреними вирізками, дещо зігнуті. Середня пара рульових пір'їн вужча, нагадує струни. Проміжні пера — віялоподібні опахала. У самок вдвічі коротше (що??), має звичайну будову.
Спосіб життя
Полюбляє ліси та скреби. Веде наземний спосіб життя. Швидко та вправно бігає. Полохливий птах. Літає рідко. Ночує на гілках великих дерев. Активний вдень. Харчується хробаками, наземними ракоподібними, молюсками, комахами.
Займає велику територію — 500—700 м у діаметрі. Полігамний птах. Має 5-6 токовиних місць, які відвідує щоденно. Робить гніздо з пір'я, через тиждень відкладає 1 яйце темно-сірого кольору. Висиджує 45-50 днів.
Особливості
Відомі голосові імітації, які роблять великі лірохвости. Вони гарно копіюють голоси коней, ягнят, скрегіт пилки, звуки дзвонів. Часто розчищують невеликі майданчики, та "танцюють", буває якщо один самець вступає на чужу територією, то між господарем та чужинцем починається танцювальний поєдинок.
Розповсюдження
Великі лірохвости мешкають на південному сході Австралії, зокрема в штатах Вікторія та Квінсленд.
Цікавинки
Великий лірохвіст зображений на австралійській монеті у 10 центів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2012). Menura novaehollandiae: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).