YaChudo

Mad pride

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Парад Mad pride у Сальвадорі (Бразилія) 2009 року

Mad pride (з англ. Гідність божевільних) — масовий рух людей, які нині користуються або раніше користувалися послугами у сфері психічного здоров'я, а також тих, хто ніколи ними не користувався, але поділяє засади руху. Рух заохочує людей із психічними захворюваннями пишатися своєю «божевільною» ідентичністю.[1] Останніми роками рух Mad pride дедалі тісніше зближується з рухом за нейрорізноманіття, визнаючи взаємозв'язок між адвокацією у сфері психічного здоров'я та досвідом нейровідмінних людей.[2]

Основні принципи

Активісти руху Mad pride прагнуть повернути терміни «божевільний», «псих», «ненормальний», «психопат», які часто зловживаються, зокрема в бульварній пресі, та перетворити їх із негативних означень на позитивні.[3] За допомогою кампаній у засобах масової інформації активісти руху прагнуть просвітити широку громадськість щодо причин психічних розладів та досвіду тих, хто користується послугами системи психічного здоров'я.

Mad pride створено 1993 року у відповідь на упередження місцевої громади щодо людей із психічними розладами, які проживали в пансіонатах у районі Паркдейл міста Торонто (Онтаріо, Канада); відтоді захід проводиться в Торонто щороку (за винятком 1996 року).[4] Приблизно тоді ж подібний рух започатковано у Великій Британії, а на кінець 1990-х років акції Mad pride проходили по всьому світу, зокрема в Австралії, Бразилії, Франції, Ірландії, Португалії, Мадагаскарі, Південній Африці, Південній Кореї та США. За даними MindFreedom International, організації з захисту психічного здоров'я у США, яка просуває та відстежує події, започатковані цим рухом, заходи збирають тисячі учасників.[3]

Історія

Дослідження божевільності виникли на основі руху Mad pride концепції «психіатричних вижилих» і зосереджені на розвитку наукового підходу до «психічного здоров'я» силами вчених, які самоідентифікують себе як божевільні. Як зазначено в книзі «Шалені справи: критичний збірник канадських досліджень божевілля» (англ. Mad matters: a critical reader in Canadian mad studies)[5], «Дослідження божевільності можна визначити загалом як проєкт дослідження, здобуття знань та політичних дій, присвячений критиці та виходу за межі пси-центричних способів мислення, поведінки, взаємовідносин і буття».[5]

Оригінальний текст (англ.)
Mad Studies can be defined in general terms as a project of inquiry, knowledge production, and political action devoted to the critique and transcendence of psy-centred ways of thinking, behaving, relating, and being/

18 вересня 1993 року відбувся перший відомий захід «День гідності тих, хто вижив у психіатричній практиці» (англ. Psychiatric Survivor Pride Day), організований людьми та для людей, які ідентифікували себе як «вижилі», «споживачі» або колишні пацієнти психіатричних практик.[6]

Засновники

Серед засновників Mad pride у Великій Британії були Саймон Барнетт, Марк Робертс, Піт Шонессі та Роберт Деллар.[7][8][9]

Книги та статті

Книга «Самі по собі: керовані пацієнтами альтернативи системі психічного здоров'я» (англ. On Our Own: Patient-Controlled Alternatives to the Mental Health System), яку 1978 року опублікувала Джуді Чемберлін, є основоположним текстом руху Mad pride, хоча й з'явилася до його запуску.

Mad pride розпочався незадовго до виходу книги з однойменною назвою «Гідність божевільних: оспівування божевільної культури» (англ. Mad Pride: A celebration of mad culture), опублікованої 2000 року. 11 травня 2008 року Габріель Глейзер задокументувала Mad pride у Нью-Йорк таймс. Глейзер заявила: «Так само, як активісти за права геїв повернули собі слово „квір“ як знак поваги, а не як образу, ці захисники гордо називають себе божевільними; вони кажуть, що їхні обставини не заважають їм жити продуктивно».[10]

Культура та події

Штовхання ліжка на параді Mad pride у Кельні (Німеччина, 2016)

Mad pride та Місяць гідності людей з інвалідністю відзначають у липні в багатьох країнах, як-от Канада, Ірландія та Велика Британія. Існує зв'язок із Днем взяття Бастилії, національним святом Франції, яке щорічно відзначають 14 липня на згадку про штурм Бастилії 14 липня 1789 року. Цю подію взято за символ гідності божевільних, що уособлює визволення та свободу.[11]

Рух Mad pride породив періодичні культурні події в Торонто, Лондоні, Дубліні та інших містах світу. Ці заходи часто включають живу музику, читання поезії, покази фільмів та вуличні вистави. Одна з форм вуличного театру, унікальна для заходів Mad Pride — протести на зразок «штовхання ліжка»; їхня мета — підвищити обізнаність про бар'єри, які заважають людям отримати доступ до якісного лікування — які непропорційно впливають на людей, утиснутих за іншими ознаками, такими як раса чи клас, — а також про широке застосування сили у психіатричних лікарнях. Серед минулих подій — виступи британського журналіста Джонатана Фрідленда[7] та романістки Клер Аллан.[12] Культурні заходи Mad pride набувають різноманітних форм, як-от південнолондонський колектив Creative Routes, видавництво Chipmunka Publishing та численні роботи Доллі Сен.[13]

Штовхання ліжка

«Штовхання ліжка» (англ. Bed Push) — акція, яку використовують численні агентства та правозахисники з питань психічного здоров'я як метод підвищення обізнаності про психіатричну допомогу. Активісти возять каталку громадськими місцями, щоб спровокувати дискусію про психіатричну допомогу. На своєму вебсайті MindFreedom пропонує рецепт успішного «штовхання ліжка», закликаючи учасників зберігати спокій, але також переконатися, що їх видно, використовуючи тактики привернення уваги, як-от гудіння, незначні перебої в русі та гучна музика.[14] Часто пацієнти психіатричної допомоги почуваються пригніченими та безсилими, тому навмисне забезпечення видимості та демонстрація стійкості є одним із методів повернення гідності.[15]

Тиждень Mad pride у Торонто визнано на рівні міста.[16] Його святкування відзначають «штовханням ліжка», яке зазвичай відбувається 14 липня. Захід проводять на вулиці Квін-стріт Вест у Торонто, «щоб підвищити обізнаність громадськості про застосування сили та відсутність вибору для людей, які потрапили в пастку системи психічного здоров'я Онтаріо».[5] Цей тиждень офіційно проводиться компанією Toronto Mad Pride, яка є партнером низки агентств психічного здоров'я міста. В останні роки[коли?] деякі прихильники наполягали на перейменуванні Паркдейлу в Торонто на MAD! Village, щоб повернути гідність за довгу історію боротьби навколишніх громад із психічними розладами та залежностями.[16]

Щороку в Лондоні відбувається низка заходів зі штовханням ліжок.

Екскурсії до стіни, побудованої пацієнтами психіатричної лікарні

Екскурсії до стіни, яку побудували пацієнти психіатричної лікарні, проводяться в Торонто, в закладі CAMH на вулиці Квін-стріт Вест. Під час екскурсій можна побачити стіни XIX століття, зведені руками пацієнтів, розташовані на території сучасного CAMH. Мета екскурсій — розповісти історію життя пацієнтів, які будували стіни, та привернути увагу до суворих реалій психіатрії.

Джеффрі Реом (Geoffrey Reaume) та Гайнц Кляйн (Heinz Klein) запропонували ідею пішохідних екскурсій як частину Mad pride 2000 року. Перша екскурсія до стіни відбулася в день, відомий нині як День гідності божевільних, 14 липня 2000 року, і її відвідало близько п'ятдесяти осіб. Реом самостійно проводить[коли?] екскурсії, і вони переросли зі щорічних заходів у межах Mad pride у заходи, що відбуваються кілька разів на рік у всі незимові місяці.[17]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Cohen, Oryx (9 березня 2017). The Power of 'Healing Voices'. The Mighty. Процитовано 12 вересня 2018.
  2. ↑ Heed, Cydney (29 травня 2024). Our brains are not broken: Mad Pride, neurodiversity and how diversity becomes disease. The Michigan Daily (амер.). Процитовано 30 серпня 2024.
  3. ↑ а б Gabrielle Glaser (11 травня 2008). 'Mad Pride' Fights a Stigma. The New York Times. Процитовано 11 травня 2008.
  4. ↑ Reaume, Geoffrey (14 липня 2008). A History of Psychiatric Survivor Pride Day during the 1990s. The Consumer/Survivor Information Resource Centre Bulletin, No. 374.
  5. ↑ а б в Brenda LeFrançois, Robert Menzies and Geoffrey Reaume, eds (2013) Mad matters: a critical reader in Canadian mad studies, Toronto, Canadian Scholars' Press Inc. ISBN 978-1-55130-534-9
  6. ↑ History. Toronto Mad Pride. Toronto Mad Pride. Процитовано 13 липня 2025.
  7. ↑ а б Brand, Jo (8 травня 2007). Glad to be 'mad'?. The Guardian. Архів оригіналу за 4 листопада 2007.
  8. ↑ Hervey, Nick (Червень 2009). The bigger picture. Mental Health Today: 23.
  9. ↑ Abraham, Amelia. Remembering Mad Pride, The Movement That Celebrated Mental Illness. vice.com. Vice Media. Процитовано 21 січня 2026.
  10. ↑ Glaser, Gabrielle (5 листопада 2008). 'Mad Pride' Fights a Stigma. Т. 157, № 54307. New York Times. Процитовано 21 січня 2026.
  11. ↑ Mad Pride Day. Advocacy Monitor (амер.). 1 липня 2011. Процитовано 11 грудня 2022.
  12. ↑ Allan, Clare (27 листопада 2006). Misplaced pride. Guardian Unlimited. Архів оригіналу за 9 січня 2008.
  13. ↑ Dolly Sen (October 2002) World Is Full of Laughter: 1 Million People Commit Suicide Every Year, Chipmunka Publishing ISBN 978-0-95422-181-2
  14. ↑ Bed Push Tips — MFIPortal. 19 січня 2008. Процитовано 16 квітня 2019.
  15. ↑ MindFreedom Journal — MFIPortal. 16 квітня 2008. Процитовано 16 квітня 2019.
  16. ↑ а б MAD! Pride Breaks the Stigma of Mental Illness. www.blogto.com. Процитовано 16 квітня 2019.
  17. ↑ Psychiatric Patient Built Wall Tours at the Centre for Addiction and Mental Health (CAMH), Toronto, 2000 – 2010. ActiveHistory.ca (en-CA) . 19 квітня 2011. Процитовано 13 березня 2017.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).