Горлиця індонезійська
| ?Горлиця індонезійська | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Довгохвоста горлиця (Macropygia) |
| Вид: | Горлиця індонезійська |
| Біноміальна назва | |
| Macropygia emiliana Bonaparte, 1854[2] | |
| Підвиди | |
| Див. Підвиди | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Macropygia emiliana |
 Віківиди: | Macropygia emiliana |
 ITIS: | 560929 |
 МСОП: | 219582243 |
 NCBI: | 2953416 |
Горлиця індонезійська[3] (Macropygia emiliana) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Індонезії.
Опис
Довжина птаха становить 30—37 см. Голова і шия темно-руді, верхня частина тіла рудувато-коричнева, нижня частина тіла золотисто-коричнева. Хвіст довгий, тонкий, повністю рудувато-коричневий, не смугастий[4][5][6].
Підвиди
Виділяють два підвиди:[7]
- M. e. emiliana (Blyth, 1843) — Ява і західні Малі Зондські острови;
- M. e. megala Swinhoe, 1870 — острови Канґеан.
Енганойські і архіпелагові горлиці раніше вважалися підвидами індонезійської горлиці.
Поширення і екологія
Індонезійські горлиці живуть в тропічних лісах. Віддають перевагу незайманим гірським тропічним лісам. Живляться переважно плодами, яких шукають на деревах. Рідко спускаються на землю.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Macropygia emiliana. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
- ↑ Charles Lucien Jules Laurent Bonaparte: Coup doeil sur les Pigeons (troisième partie). In: Comptes rendus hebdomadaires des séances de l’Académie des sciences. 38, S. 1102–1112 (biodiversitylibrary.org).
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gibbs, David (2010). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 267. ISBN 9781408135556. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
- ↑ Baptista, L.F.; Christie, D A; Horblit, H.M.; Boesman, P. (2017). del Hoyo, Josep; Trail, P.W.; Sargatal, Jordi; Christie, David A; de Juana, Eduardo (ред.). Ruddy Cuckoo-dove (Macropygia emiliana). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
- ↑ Myers, Susan (2016). Birds of Borneo (англ.). Bloomsbury Publishing. с. 138. ISBN 9781472924452. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Alois Münst und Josef Wolters: Tauben – Die Arten der Wildtauben. 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).