Ночнар південний
| ?Ночнар південний | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes) |
| Родина: | Дрімлюгові (Caprimulgidae) |
| Рід: | Lyncornis |
| Вид: | Ночнар південний |
| Біноміальна назва | |
| Lyncornis macrotis (Vigors, 1831)[2] | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Caprimulgus macrotis Eurostopodus macrotis Eurostopodus mindanensis | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Lyncornis macrotis |
 Віківиди: | Lyncornis macrotis |
 EOL: | 1178186 |
 ITIS: | 1077335 555537, 1077335 |
 МСОП: | 22689690 |
 NCBI: | 135169 |
Ночна́р південний[3] (Lyncornis macrotis) — вид дрімлюгоподібних птахів родини дрімлюгових (Caprimulgidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.
Опис
Південні ночнарі є найбільшими представниками родини дрімлюгових, їх довжина становить 31-41 см. Самці цього виду важать в середньому 131 г, самиці — 151 г, що робить південних ночнарів другими за вагою представникіми своєї родини після накунд[4]. Забарвлення переважно сірувато-коричневе, поцятковане тонкими світлими смужками. Тім'я, спина, живіт і боки сірувато-охристі, нижня частина тіла поцяткована темно-коричневими смугами. На шиї білуватий "комір". На голові є рудуваті пір'яні "вуха", схожі на вуха сов. Хвіст довгий. поцяткований золотисто-охристими і чорними смугами. Білі плями на крилах і хвості відсутні.
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:[5]
- L. m. cerviniceps Gould, 1838 — від Бангладеш і Північно-Східної Індії до південного Китаю, Індокитаю і півночі Малайського півострова;
- L. m. bourdilloni Hume, 1875 — Західні Гати (південно-західна Індія);
- L. m. macrotis (Vigors, 1831) — Філіппінський архіпелаг (за винятком Західних Вісаїв, Палавану і сусідніх островів та архіпелагу Сулу);
- L. m. jacobsoni Junge, 1936 — острів Сімелуе (на південний захід від Суматри);
- L. m. macropterus Bonaparte, 1850 — острови Сулавесі, Сангіхе, Талауд, Банґґаї і Сула.
Поширення і екологія
Південні ночнарі мешкають в Індії, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії та на Філіппінах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в сухих чагарникових заростях та на луках. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Відкладають яйця в неглибоку ямку в землі. В кладці 1 яйце[6].
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Lyncornis macrotis.
- ↑ Vigors, Nicholas Aylward (1831). Caprimulgus macrotis. Proceedings of the Committee of Science and Correspondence of the Zoological Society of London. 1 (8): 97.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ CRC Handbook of Avian Body Masses, 2nd Edition by John B. Dunning Jr. (Editor). CRC Press (2008), ISBN 978-1-4200-6444-5.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nightjars, Oilbird, potoos, frogmouths. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 травня 2022.
- ↑ Strijk JS (2004). Description of the nest and nestling of Great Eared Nightjar Eurostopodus macrotis from Luzon, Philippines (PDF). Forktail. 20: 128—129. Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2011.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).