Лофур чубатий
| ?Лофур чубатий | |
|---|---|
 Самець | |
 Самиця | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Куроподібні (Galliformes) |
| Родина: | Фазанові (Phasianidae) |
| Рід: | Лофур (Lophura) |
| Вид: | Лофур чубатий |
| Біноміальна назва | |
| Lophura ignita (Shaw, 1798) | |
| Синоніми | |
| Phasianus ignitus Shaw, 1797 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Lophura ignita |
 Віківиди: | Lophura ignita |
 ITIS: | 176079 |
 МСОП: | 22727431 |
 NCBI: | 9044 |
Лофур чубатий[2] (Lophura ignita) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.
Опис
Самці досягають довжини 70 см. На голові у них темний чуб, подібний до чуба павича. Забарвлення синювато-чорне, надхвістя червонувато-коричневе, крайні стернові пера чорні, райдужки червоні, на обличчі є плями голої яскраво-синьої шкіри. Самиці мають коричневе забарвлення, чуб у них коротший, на обличі плями голої синьої шкіри, на нижній частині тіла чорно-білі плями.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[3]
- L. i. nobilis (Sclater, PL, 1863) — північ Калімантану;
- L. i. ignita (Shaw, 1798) — південь Калімантану і острів Банка.
Червононогі лофури (Lophura rufa) раніше вважалися конспецифічним з чубатим лофуром, однак були визнані окремим видом.
Поширення
Чубаті лофури мешкають в Індонезії, Малайзії та Брунеї. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на більших висотах, ніж борнейські лофури (Lophura pyronota). Зустрічаються невеликими зграйками, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться рослинністю, плодами і дрібними тваринами. Сезон розмноження триває з лютого по серпень. Самиці відкладають 4-8 кремово-білих яєць.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. Чубатим лофурам загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Lophura ignita: інформація на сайті МСОП (версія 2023.1) (англ.) 21 лютого 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2024). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 14.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 лютого 2024.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).