Locomotive Land Battery

Locomotive Land Battery
Зображення зі статті «The Tank and Its Predecessors», опублікованої 1940 року. На рисунку не вистачає п'ятого, кермового колеса.[1]
Тип	бойова броньована машина
Походження	Велика Британія
Історія виробництва
Розроблено	1855
Виготовлена кількість	0 (тільки проєкт)

Locomotive Land Battery (укр. Самохідна сухопутна батарея) — невтілений проєкт бойової броньованої машини, який розробив 1855 року британський винахідник Джеймс Коуен для подолання позиційного протистояння в ході Кримської війни. Це був один з перших зразків сухопутної техніки, що поєднав броню, озброєння та паровий двигун, таким чином ставши прототипом танка.

Коуен неодноразово пропонував проєкт посадовцям, однак отримував лише відмови, тому проєкт залишився на папері. Ідея була дуже передова, проте занадто ризикована на свій час через недостатньо розвинені технології — цілком можливо, що така машина була б недієздатною. Лише на початку XX століття, з появою двигуна внутрішнього згоряння, стало можливим створити практичну бойову броньовану машину.

Джеймс Коуен (англ. James Cowen, іноді Cowan або Cohen) був винахідником з Вестмінстера у Великій Британії. Йому допомагав Джеймс Світлонґ (англ. James Sweetlong), який, імовірно, займався моделюванням.^{[прим. 1]} До розроблення бойової машини Коуена спонукало позиційне протистояння, що виникло під час Кримської війни (1853—1856). Після кількох поразок, російські війська наприкінці 1854 року розпочали оборону Севастополя, облаштувавши її численними артилерійськими батареями та траншеями, наслідком чого стали важкі втрати й незначні здобутки коаліційних військ. Коуен вважав, що самохідна бронемашина з двигуном Джеймса Бойделла може розв'язати цю проблему.^[2][3][4]

3 квітня 1855 року Коуен і Світлонґ отримали патент за номером 747.^[2] Ймовірно, того самого року^{[прим. 2]} Коуен уперше запропонував свій проєкт високопосадовцям комітету з озброєнь Воєнного офісу, що засідав у Королівському арсеналі у Вулвічі. Він дещо зацікавив прем'єр-міністра лорда Палмерстона, який і надав йому дозвіл представити проєкт комітету, проте посадовці відмовили, а сам Коуен отримав борги та проблеми з законом, зокрема 1859 роком датовано свідчення про кілька його боргових ув'язнень.^[1][3]

1862 року він надіслав Палмерстону оновлений проєкт, нагадавши міністрові його слова про те, що «машини замінять солдатів і армії». Він жадав отримати 2000 фунтів (190 тис. фунтів станом на 2026)^[5] за свою розробку та моделі. В спробах наполягти на прийнятті винаходу він стверджував, що інформацію про проєкт Світлонґ передав Франції, США та Конфедерації, тож Британії нібито потрібно було наздоганяти. Втім, усі спроби виявились марними, військові посадовці відкинули пропозицію, й машина Коуена залишилась невтіленим проєктом. Про подальшу долю винахідника відомо дуже мало, але вона склалась невтішно через проблеми з боргами й судами.^[1][3]

Коуен вважав, що лорд Палмерстон схвалив проєкт, а відкинув його комітет. У публічних заявах він звинувачував посадовців, зокрема головнокомандувача сухопутних військ лорда Гардінґа, який, за його словами, «не розумів інженерії». Деякі джерела стверджують, що Палмерстон вважав ідею варварською та нецивілізованою, проте це може бути міфом. Зрештою Коуен 1862 року він опублікував оголошення з текстом:^[1][3]

Запропонований лорду Палмерстону, прем'єру Великої Британії, та його колегам, [...] які мали би бути найдосвідченішими ветеранами свого часу, а в дійсності виявились вицвілими бабцями та старезними дівами у Вулвічі, куди я передав машину, моделі, плани тощо. Оригінальний текст (англ.) Jas. Cowen’s Patented Land & Sea Locomotive Steam Ram & Battery. Submitted to Lord Palmerston, the Premier of Great Britain and his colleagues, some of whom, as well as himself highly approved of it in 1854 [sic], and by them referred to a select Committee of the most experienced veterans of the age – supposed to be (?) but in reality washed-out Old Women and Senile Old Tabbies at Woolwich, whither I caused the Machine, Models, Plans, & c., to be conveyed.

Існують різні сучасні інтерпретації зовнішнього вигляду машини, проте часто вони помилкові: наприклад, не вистачає п'ятого колеса, неправильні контури або розміщення зброї тощо. Також існують різні варіанти назви: Devastator (укр. Спустошувач) та Cowen’s Battle Car (укр. Бойовий віз Коуена), однак у патенті вона названа Locomotive Land Battery.^[1][2]

Оригінальний патент 1855 року містить загальний опис, але без зображень^[1]:

Цей винахід являє собою покращену рухому батарею, призначену для поля бою, збудовану таким чином, щоб спричинити якомога більше руйнівної сили на ворога, будучи захищеною від шкоди у відповідь.

Масивна рама встановлена на п'яти широких колесах; одне з них розміщено посередині носової частини рами, щоб слугувати за рульове колесо. На рамі збудовано міцне приміщення еліптичної або іншої підхожої форми, з вирізами, подібними до портів на кораблях, і меншими, для стрільців. На підлозі приміщення розташована заглибина, в якій встановлено паровий двигун для приведення батареї до руху ґрунтом. Котли двигуна розміщені під підлогою стрілецької кімнати, над кожною стороною заглибини, що формує моторне відділення, або ж вони можуть бути розміщені в будь-якому іншому підхожому місці з легким доступом.

Приміщення батареї обладнане 14-фунтовими карронадами або іншими відповідними гарматами. Вона може бути оснащена однією або більше паровими гарматами, живленими від пари з котлів двигуна. До обшивки батареї під прямими кутами до поздовжньої осі приєднано міцні й потужні леза, які на поворотних кріпленнях повертаються до обшивки, коли їх не використовують; ці леза так приєднані, що їх можуть миттєво розкласти артилеристи або 5 осіб усередині батареї, ефектом від чого є скошування будь-яких солдатів, які підходять близько до батареї.

Зовнішня частина батареї вкрита міцними пластинами із загартованої сталі. Зовнішні поверхні зазубрені або складені в гострі кути, щоб розбивати на шматки будь-які ядра або снаряди, що можуть влучити в пластини.

Напрямне колесо може мати обіч кілька зубчастих коліс з 10 чи більше виступами, щоб допомогти рухові батареї складним ґрунтом.^[6]

Зовнішні зображення
	Зображення 1862 року [Архівовано 2025-12-05 у Wayback Machine.]

У листуванні з лордом Палмерстоном 1862 року Коуен додав зображення^{[прим. 3]} та нові описи своєї машини, заявивши про максимальну швидкість порядку 32 км/год. Її компонування загалом залишилось те саме, за винятком відмови від зазубреної обшивки.^[1] Похила гладка обшивка, подібна за формою на «танк» да Вінчі, мала б сприяти рикошету снарядів.^[7]

Коуен заявив, що машину можна обладнати будь-якою бажаною зброєю, зокрема запропонував замість карронад гармати з «60-унційними кулями», що приблизно відповідає ваговому калібру 4 фунти або ж 76,2—81,3 мм. На його зображенні таких гармат на машині 12 одиниць. Над ними розміщені амбразури для стрілецької зброї. Леза на бортах стали обертальними, заживленими від парового двигуна.^[1]

У новій версії було передбачено використання машини не лише для наземних боїв, але й для морських. Для цього потрібно було поставити машину на «кулестійкий понтон», після чого вона нібито могла б виконувати функції парового тарана.^[1]

Упродовж історії людства вже були спроби створення бойових машин, як-от «танк» Леонардо да Вінчі. Втім, усі ці проєкти не мали головного компонента бойової машини — теплового двигуна. У 1850-ті декілька винахідників запатентували різні парові машини, озброєні гвинтівками. Проте саме ідея Коуена стала першою спробою об'єднати бронювання, наступальне озброєння та двигун в одну систему, ставши далеким прототипом танка.^[1][7][8]

Хоч Коуен і звинувачував армію у відсталості, насправді вона активно впроваджувала здобутки Промислової революції. На 1855 рік війська активно використовували паротяги й пароплави, проте наземний моторний транспорт перебував на дуже ранньому етапі розвитку. Тому стрибок від примітивного трактора до броньованої машини з гарматами та косами був надзвичайно амбітною ідеєю. Наприклад, лише 1856 року було збудовано перший артилерійський тягач для мортири. Цілком можливо, що машина Коуена була б недієздатна, що могли усвідомлювати й посадовці.^[3] Зокрема, він не надав належних описів внутрішньої будови, в тому числі котлів, маховика, гармат, місць для зберігання вугілля та боєприпасів, а також розміщення водія та гармашів.^[4]

Проєкт Коуена був занадто амбітний на свій час. Навіть у Громадянській війні в США (1861—1865), яка відзначилась механічними інноваціями, не було подібних машин.^[9] Лише наприкінці XIX століття з'явились технології, здатні втілити в реальність бойову броньовану машину, зокрема двигун внутрішнього згоряння. Перші практичні спроби, як-от бронеавтомобіль Сіммса, з'явились лише на початку XX століття.^[10][7] Попри невдачу, концепція Коуена була пророчою: досвід Першої світової показав, що для подолання позиційної війни була необхідна саме озброєна бронемашина, якою 1916 року став танк Mark I.^[3][7][4]

Locomotive Land Battery присутня в альтернативно-історичній трилогії «Зірки і смуги» американського фантаста Гаррі Гаррісона.^[11]

• Передісторія танка
• Motor War Car
• «Наземні броненосці»

• Cowen’s Locomotive Land Battery or Devastator. Tank Encyclopedia (англ.). 15 вересня 2018. Архів оригіналу за 16 грудня 2024.
• Ffoulkes, Charles (1940). The Tank and Its Predecessors (англ.). Journal of the Society for Army Historical Research. ISSN 0037-9700. JSTOR 44228215.
• Fletcher, David (2001). The British Tanks, 1915-19 (англ.). Ramsbury: The Crowood Press. с. 9—10. ISBN 1-861264-00-3.
• Macksey, Kenneth; Batchelor, John H. (1974). Tank: A History of the Armoured Fighting Vehicle (англійською) . New York: Charles Scribner's Sons. ISBN 0-684136-51-1.

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.