Пига рожевошия
| ?Пига рожевошия | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Котингові (Cotingidae) |
| Рід: | Пига (Lipaugus) |
| Вид: | Пига рожевошия |
| Біноміальна назва | |
| Lipaugus streptophorus (Salvin & Godman, 1884) | |
Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Lathria streptophora | |
| Посилання | |
| Lipaugus streptophorus | |
| Lipaugus streptophorus | |
| 916756 | |
| 560828 | |
| 22700865 | |
| 649793 | |
Пи́га рожевошия[2] (Lipaugus streptophorus) — вид горобцеподібних птахів родини котингових (Cotingidae)[3]. Мешкає на Гвіанському нагір'ї.
Опис
Довжина птаха становить 22-22,5 см, вага 52-65 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла темно-сіра, махові і стернові пера коричнюваті, решта нижня частина тіла світло-сіра. На горлі широкий яскраво-рожевий "комір", гузка і нижні покривні пера хвоста яскраво-рожеві. У самиць "комір" на шиї відсутній, а гузка має каштанове або рудувато-коричневе забарвлення. Очі карі, дзьоб темно-коричневий або чорнувато-коричневий, знизу біля основи світліший, лапи сірі або чорнуваті. Самці видають гучні, різкі крики: «скрііір»
Поширення і екологія
Рожевошиї пиги мешкають на схилах тепуїв Гвіанського нагір'я на південному сході Венесуели (південний схід Болівару) та в сусідніх районах Гаяни і Бразилії, зокрема на схилах гір Рорайма, Уей-тепуй, Сьєрра-де-Лема, Птарі, Апрада, Акопан, Кова і Каєтур. Вони живуть в середньому і верхньому ярусах вологих гірських тропічних лісів. Зустрічаються на висоті від 1000 до 1800 м над рівнем моря, переважно на висоті понад 1300 м над рівнем моря. Живляться плодами, зокрема з родини меластомових, а також комахами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Lipaugus streptophorus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 01 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Cotingas, manakins, tityras, becards. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 жовтня 2022.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).