Life is Strange

Life is Strange
Розробник	Dontnod Entertainment
Видавець	Square Enix (Windows) Feral Interactive (Linux та macOS)
Дистриб'ютор	Steam, GOG.com, Epic Games Store, PlayStation Store, Мережа Xbox, App Store, Google Play
Жанр(и)	інтерактивний фільм
Платформа	Microsoft Windows, PlayStation 3, PlayStation 4, Xbox 360, Xbox One, Nintendo Switch, macOS, Linux, iOS, Android
Ліцензія	Проприєтарна
Дата анонсу	11 серпня 2014
Дата випуску	Епізод 1: Chrysalis — 30 січня 2015 Епізод 2: Out of Time — 24 березня 2015 Епізод 3: Chaos Theory — 19 травня 2015 Епізод 4: Dark Room — 28 липня 2015 Епізод 5: Polarized — 20 жовтня 2015 Повний сезон (роздріб): 19 січня 2016
Режим гри	Одиночна гра
Бюджет гри	~4—6 млн €
Мова	англійська, французька, італійська, німецька, іспанська, португальська, японська (офіційний дубляж)
Вік. обмеження	ESRB: ESRB: M — Mature PEGI: PEGI: 16 — PEGI 16 USK: USK: 12 — USK 12
Творці
Продюсер	Люк Багадуст
Керівник(и)	Жан-Максим Моріс
Режисер(и)	Рауль Барбе, Мішель Кох
Сценарист(и)	Жан-Люк Кано, Крістіан Дівайн
Ігродизайнер(и)	Батист Муазан, Себастьєн Жюді, Себастьєн Гайяр
Програміст(и)	Гійом Авріль
Художник(и)	Мішель Кох, Кенні Лоран, Аморі Баландьє
Композитор(и)	Джонатан Моралі
Технічні деталі
Рушій	Unreal Engine 3.5 (ПК, консолі) Unreal Engine 4 (iOS, Android)
Носій	Цифрова дистрибуція, Оптичний диск ([Blu-ray для консолей, DVD для ПК)
Life is Strange
Наступна гра	Life is Strange: Before the Storm
Офіційний сайт
Life is Strange у Вікісховищі

Life is Strange (укр. «Дивакувате життя») — епізодична відеогра з елементами пригоди в жанрі інтерактивного фільму, розроблена французькою компанією Dontnod Entertainment і видана Square Enix на платформах Microsoft Windows, PlayStation 3, PlayStation 4, Xbox 360 і Xbox One. Перша частина серії Life is Strange. Реліз першого з п'яти епізодів відбувся 30 січня 2015 року. Гра є другим проєктом студії Dontnod Entertainment.

Вона була портована на MacOS та Linux у 2016 році. На виставці Е3 2017 було анонсовано приквел до гри під назвою Life is Strange: Before the Storm, випуск якого відбувся за півтора місяці потому, 31 серпня 2017 року. У грудні того ж року анонсовано вихід гри на мобільних платформах iOS та Android з модифікованим рушієм Unreal Engine 4 та інтерактивним режимом фотографії. Ремастерована версія гри була випущена як частина Life is Strange Remastered Collection у лютому 2022 року. Пряме продовження, Life is Strange: Double Exposure, вийшло в жовтні 2024 року. Заключна частина серії, Life is Strange: Reunion вийшла 26 березня 2026 року.

Сюжет зосереджений на Макс Колфілд, 18–річній студентці–фотографії, яка виявляє, що має здатність перемотувати час у будь–який момент, що призводить до того, що кожен її вибір викликає ефект метелика. Вона використовує цю здатність, щоб розкрити зникнення дівчини на ім'я Рейчел Ембер та дивні трагедії, що спіткають жінок у її академії. Дії гравця можуть змінювати хід розповіді, і в багатьох випадках гравець може перемотувати час, щоб вибрати інший варіант і таким чином змінити історію. Квести пошуку предметів та зміни навколишнього середовища представляють собою форми розв'язання головоломок, окрім використання розгалужених варіантів для розмови.

Розробка гри розпочалася у квітні 2013 року. Вона була сформована з урахуванням епізодичної структури, з причин як фінансових, так і творчих. Розробники провели польові дослідження сетингу, подорожуючи Тихоокеанським Північним Заходом, та змінили відомі архетипи для створення персонажів. Відгуки гравців вплинули на корективи, внесені до епізодів. Сюжет та розвиток персонажів є центральним моментом гри.

Life is Strange отримала схвальні відгуки критиків за розвиток персонажів, саундтрек, сюжет, ігрову механіку перемотування, емоційну глибину та звернення до табуйованих тем. Критика включала сленг, що використовувався, погану синхронізацію губ та тональні невідповідності в сюжеті. Гра отримала понад 75 нагород та списків «Гра року», і станом на листопад 2023 року її аудиторія досягла 20 мільйонів гравців.^[1][2]

Life is Strange — це графічна пригодницька гра від третьої особи в жанрі інтерактивного фільму, розділена на п'ять епізодів.^[3] Гравець керує головною героїнею Макс Колфілд, чия здатність перемотувати час дозволяє гравцеві повторювати майже будь–яку виконану дію.^[4][5] Головна героїня коментує майже кожну таку взаємодію. Діалоги, подібно іншим іграм цього жанру, мають кілька варіантів відповіді. Гравець може досліджувати об'єкти та взаємодіяти з ними, що дозволяє розв'язувати головоломки у вигляді квестів на пошук предметів та вносити зміни до навколишнього середовища.^[3][6] Предмети, зібрані до подорожі в часі, зберігаються в інвентарі після цього.^[7]

Гравець може досліджувати різні місця у вигаданому сетингу затоки Аркадія та спілкуватися з неграбельними персонажами.^[8][9] Діалоги можна перемотувати, використовуючи варіанти розгалуження для розмови, що дозволяє або вибрати правильний варіант, або відкрити новий.^[10][11] Після скидання події раніше надані деталі можуть бути використані в майбутньому.^[12] У деяких випадках вибір у діалозі змінює та впливає на історію через короткострокові або довгострокові наслідки.^[13] Для кожного з варіантів щось хороше в короткостроковій перспективі може виявитися гіршим пізніше.^[4]

Розробка Life is Strange розпочалася у квітні 2013 року командою з 15 осіб, а ще більше людей було додано, коли почалася співпраця з Square Enix.^[14][15] Епізодичний формат був обраний за творчих причин і у зв'язку з фінансовими обмеженнями.^[16] Співзасновник Dontnod Жан–Максим Моріс спочатку був креативним директором гри.^[17] Dontnod розповів Square Enix London про Life Is Strange лише після того, як вони відхилили пропозицію щодо більшої гри.^[18][19] До підписання контракту з Square Enix, Life is Strange задумувалася як повнометражна відеогра, яку Dontnod мала б видати самостійно. Однак видавець припустив, що вона буде більш успішною як епізодична гра.^[20] Спочатку гра мала кодову назву What If, але назва не використовувалася через фільм з такою ж назвою.^[21] Планувалося, що епізоди вийдуть з інтервалом приблизно 6 тижнів.

Перед релізом було опубліковано щоденник розробника, в якому йшлося про те, що більшість потенційних видавців не бажають публікувати гру, якщо в ній немає головного героя–чоловіка.^[22][23] Вони сказали, що більшість видавців мали такі ж заперечення проти першого проекту Dontnod, Remember Me, у якому також була головна героїня–жінка.^[24] Генеральний директор Dontnod Оскар Гільберт також спочатку заперечував цю ідею.^[20] Розробники заявили, що Square Enix був єдиним видавцем, який не мав наміру це змінювати.^[25]

Life is Strange народилася з ідеї механіки перемотування, яку розробник вже експериментував у своїй попередній грі Remember Me, чим вони хотіли виділити оповідання гри та розвиток персонажів серед інших ігор жанру графічної пригоди. Головна героїня Макс була створена зі здатністю перемотувати час назад, щоб доповнити цей механізм.^[26] Студія обрала епізодичний формат з творчих міркувань, фінансових обмежень^[27] та маркетингових цілей^[28], дозволяючи їм розповідати історію в бажаному повільному темпі.^[29] Тихоокеанський Північний Захід — західний регіон Північної Америки на березі біля Тихого Океану був обраний місцем дії, щоб передати ностальгічне та осіннє відчуття.^[30] Команда розробників відвідала регіон^[13], зробила фотографії, переглянула місцеві газети та використала Google Street View, щоб переконатися, що навколишнє середовище точно зображено.^[31][32]

На ранній стадії було вирішено, що більша частина бюджету буде витрачена на написання сценарію та озвучування акторів.^[16] Оригінальна історія була написана французькою мовою Жан–Люком Кано та перетворена на ігровий сценарій співрежисерами та командою дизайнерів.^[33][34] Згодом його було передано Крістіану Дівайну та Кано для доопрацювання англійською мовою. Розвиток історії та персонажів був зосереджений на головоломках типу «вкажи та клацни»^[35], що зробило вибір та наслідки невід'ємною частиною розвитку оповіді.^[36] Ханна Телл пройшла прослуховування на роль Макса Колфілда в липні 2014 року і отримала пропозицію на цю роль; Ешлі Берч прослуховувалася як на роль Макса, так і на роль Хлої Прайс, яка їй була дана. Запис проходив у Лос–Анджелесі, Каліфорнія, а французького розробника запросили через Skype.^[37][38]

Life is Strange — це друга гра студії, в якій головним героєм виступає персонаж жіночої статі, що викликало обурення у видавців, які хотіли бачити на місці головного героя чоловіка.^[22][39][40] Моріс відповів на це, що студія не має жодних намірів виділитися даними чином, і що вони просто вибирають найбільш відповідні для історії рішення.^[41] Мішель Кох висловив думку, що, на його думку, стать головного героя не має абсолютно ніякого значення при створенні хорошої історії.^[42] Попри присутність в грі надприродних явищ, розробники прагнуть до реалізму, тому «дані елементи більше служать метафорою внутрішнього конфлікту персонажів, ніж реаліями тамтешнього світу».^[43] Не беручи до уваги зовнішні відмінності Life is Strange і попередньої гри студії Remember Me, Моріс заявив, що в них розглядаються аналогічні теми: пам'ять і самовизначення^[44], і уточнив, що, «якщо Remember Me розглядає людську пам'ять з цифрової точки зору, то Life is Strange швидше з аналогової»^[45]. Самі розробники відзначили, що «вибір і наслідок рівною мірою зіграють свою роль у подальшій розв'язці сюжету».^[36]

Гру порівнювали з Remember Me, яка має суттєві відмінності, але порушує схожі теми пам'яті та ідентичності.^[44] Life is Strange була визначена як аналоговий погляд на людську ідентичність, на відміну від Remember Me, цифрового погляду на ту саму тему.^[45] Працюючи на покращеній версії Unreal Engine 3, вона використовує інструменти та спеціальні ефекти, такі як освітлення та глибина різкості, розроблені для Remember Me, а також наступні вдосконалення.^[27][46] Візуальні ефекти, такі як пост–обробка, подвійна експозиція та перекриття частинок екранного простору, використовувалися як художній підхід, який відображався, коли головна героїня перемотувала час.^[47] Текстури, що використовуються в грі, були повністю намальовані вручну, адаптовані для досягнення того, що артдиректор Мішель Кох назвав «імпресіоністична візуалізація».^[3] Елементи були скориговані на основі відгуків гравців^[26], з урахуванням таких впливів, як The Walking Dead, Gone Home^[48] та Heavy Rain.^[45][49] Додатковими джерелами натхнення є візуальний роман «Danganronpa» з точки зору балансування ігрового процесу та сюжету, та роман «Над прірвою в житі», головний герой якого Голден Колфілд має прізвище, схоже на прізвище Макс, головної героїні гри.^[50]

Персонажі були створені з використанням відомих архетипів, спочатку для того, щоб встановити точку входу для гравця, а потім для того, щоб підірвати її.^[50] Заради реалізму надприродні елементи були розроблені як метафора внутрішнього конфлікту персонажів^[43], а для вирішення теми самогубства підлітків були залучені консультації з експертами.^[51][52] Музику до фільму написав Джонатан Моралі з гурту Syd Matters.^[32] Натхненний сучасною інді–фолк музикою^[35], саундтрек мав на меті створити певний настрій.^[4] Музика містить поєднання ліцензованих треків та авторських творів.^[52] Серед запрошених виконавців: Хосе Гонсалес, Mogwai, Breton, Аманда Палмер, Браян Вільйон, Bright Eyes, Message to Bears, Local Natives, Syd Matters, Sparklehorse, Angus & Julia Stone, alt–J, Mud Flow та Foals.^[53][54]

Протягом 5 днів у жовтні 2013 року 18–річна Максін «Макс» Колфілд (Ханна Телл) повертається до Аркадія–Бей, штат Орегон, щоб навчатися в Академії Блеквелл. Під час уроків фотографії з викладачем Марком Джефферсоном (Дерек Філліпс) Макс переживає яскраве та катастрофічне передчуття торнадо, яке руйнує маяк і наближається до міста. Вийшовши до туалету, щоб відновити самовладання, вона фотографує метелика на свою камеру, а потім стає свідком того, як однокласник Нейтан Прескотт (Нік Шрайнер) у пориві люті стріляє та вбиває молоду жінку. У раптовому зусиллі Макс розвиває здатність перемотувати час і рятує дівчину, яка виявляється її подругою дитинства Хлоя Прайс (Ешлі Берч), батько якої загинув в автокатастрофі незадовго до від'їзду Макс. Тоді убита горем Хлоя знайшла підтримку в особі дівчини Рейчел Ембер, яка таємничо зникає за пів року до повернення Максін. Вони возз'єднуються та відвідують маяк, де Макс відкриває свої сили Хлої. По всій Аркадія–Бей починають відбуватися дивні погодні умови та інші аномалії.

---

Сюжет першого епізоду починається у понеділок 7 жовтня 2013 року з кошмару головної героїні Макс Колфілд. Прокинувшись в нічному лісі під час шторму, не розуміючи, що відбувається, Макс пробирається через хащу до вершини кручі, де знаходиться прибережний маяк. Коли Макс добирається до нього, погода погіршується і Макс бачить гігантське торнадо, після чого верхівка маяка падає поряд із нею. На цьому кошмар різко обривається, і Макс виявляє себе за партою на лекції в академії. Вона розуміє, що їй наснився кошмар. Після заняття вона йде до вбиральні, де вирішує сфотографувати метелика в самому кутку приміщення. У цей момент в туалет заходить її одноліток, зарозумілий син з місцевої багатої сім'ї, Нейтан Прескотт, який дуже збуджений і сильно нервує. Макс не хоче з ним перетинатися, тож ховається за кабінко. і спостерігає за подіями. Потім у вбиральню заходить блакитна дівчина–неформалка Хлоя Прайс, давня подруга Макс, але Макс не упізнає її. Хлоя шантажує Нейтана, обіцяючи всім розповісти якийсь секрет, якщо він їй не дасть грошей, і між ними розгоряється конфлікт. Розлютившись, Нейтан дістає пістолет і після погроз випадково стріляє в дівчину. Макс пізно вискакує з укриття, щоб перешкодити йому, але несподівано час починає йти назад, і Макс знову потрапляє до класу в момент пробудження після кошмару. Дівчина розуміє, що якимось чином вміє керувати часом. Перевіривши здібності, Макс повертається на місце події та запобігає вбивству, своєчасно натиснувши на кнопку пожежної тривоги.

Далі Макс направляється у свою кімнату в гуртожитку, по дорозі перевіряючи свої нові здібності. Там вона отримує повідомлення від її друга Воррена, що треба віддати його флешку з фільмами. Макс дізнається з записки на своєму столі, що флешка Воррена знаходиться у її сусідки Дани. Забравши флешку, героїня направляється на зустріч з Ворреном. Макс приходить на зустріч до свого друга Воррена Грема. Вона хоче розповісти йому про те, що трапилося і Макс проговорюється про те, що бачила сварку у вбиральні, але їх грубо перериває Нейтан, який здогадався, що вона була тоді в туалеті і бачила його з пістолетом. Воррен заступається і вони з Нейтаном б'ються, після чого до них під'їжджає на машині та сама блакитна дівчина, в якій Макс з подивом впізнає свою давню подругу Хлою Прайс і застрибує до неї в машину.

Макс просить вибачення, що довго не зв'язувалася з нею. Хлоя везе Макс до себе додому, і паралельно розкривається історія їхньої дружби. У дитинстві вони були близькими подругами, але у 2008 році батько Хлої Вільям загинув у автокатастрофі. Його смерть, а потім і від'їзд Макс (чия сім'я переїхала в Сіетл і поступово їх спілкування зійшло нанівець) повністю перевернули життя Хлої — з веселої доброзичливої дівчинки і успішної учениці вона перетворилася на хуліганку, що нікого не слухається, і часто попадає в поле зору місцевої поліції заван Порушення дисципліни. Однак ще до цього вона подружилась із Рейчел Ембер, з якою планувала разом втекти до Каліфорнії, але за півроку до повернення Макс Рейчел таємниче зникла. Раніше в грі Макс постійно натикається на оголошення про зникнення Рейчел і тепер з'ясовує, що ці оголошення розвішує Хлоя, бо боїться, що Рейчел ніколи не знайдуть: через півроку поліція не має жодної зачіпки.

Тоді ж Хлоя розповідає Макс, що Нейтан продає в Блеквеллі наркотики, маскуючи їх під снодійне, і що одного разу вона спробувала напоїти його, щоб вкрасти у нього гроші (на які вони з Рейчел хотіли виїхати), але замість цього він накачав її наркотиками до втрати свідомості, а коли вона прийшла до тями, виявила, що лежить на підлозі, а Нейтан повзає навколо неї з камерою. Тоді в туалеті Хлоя хотіла шантажувати цим Нейтана. Незабаром додому повертається Девід Медсен, вітчим Хлої й охоронець школи. Між ним і Хлоєю відбувається конфлікт. У будинку Прайс Макс розуміє, що останній внесок у теперішню поведінку Хлої внесло заміжжя її матері Джойс за начальником служби безпеки Блеквелла Девідом Медсеном, який постійно чіпляється до студентів. Після конфлікту з Девідом, Хлоя та Макс залишають будинок.

Хлоя вирішує відвезти Макс до місцевого маяка, де вона часто була з батьком і водночас, маяка з кошмару Макс. Коли дівчата сідають біля його підніжжя і дивляться на панораму Аркадії–Бей, що відкрилася в променях заходу сонця, Хлоя каже, що мріє підірвати це місто, тому що він відібрав у неї найдорожчих їй людей. Несподівано у Макс знову трапляється видіння, де вона бачить те саме торнадо, що руйнує місто, але цього разу вона натрапила на газету з датою «11 жовтня», до якої залишилося чотири дні. Отямившись, вона розповідає Хлої про свої здібності, але та їй не вірить. Раптом починає йти сніг і Макс розуміє, що це ознака шторму, що насувається. Хлоя просить її розповісти про все з самого початку.

---

Сюжет другого епізоду розпочинається вранці вівторка 8 жовтня з кімнати Макс, яка, прокинувшись, прямує в душову кімнату і виявляє там Кейт Марш, з якою відбувається недовгий діалог і головна героїня направляється в душ. Під час прийняття водних процедур вона стає мимовільним свідком знущання з Кейт з приводу якогось «відео», знятого на одній з тусовок місцевого академклуба «Циклон». Макс дізнається, що Кейт Марш обманом заманили на вечірку клубу і напоїли там, після чого хтось зняв на камеру, як накачана Кейт робить розпусні речі, і виклав запис у мережу. Становище ускладнюється тим, що Кейт із релігійної сім'ї та з відповідним вихованням, через що вона не знає, куди подітися від сорому.

Макс вирішує допомогти їй і Кейт розповідає, що після одурманювання вона відчула себе так погано, що Нейтан зголосився відвезти її до лікарні, але все, що Кейт пам'ятає далі, це те, що він привіз її в якусь білу кімнату, після чого вона відключилася і прийшла до тями тільки у своїй кімнаті в гуртожитку. Обидві приходять до висновку, що, швидше за все, Нейтан і одурманив її, але довести це неможливо.

Цим же ранком Макс отримує СМС від Хлої, із запрошенням зустрітися в кафе «Два кити», де працює її мати. Там Макс розкриває потенціал своїх здібностей: вгадує, що в Хлої в кишенях і передбачає майбутнє на 30 секунд вперед. Хлоя вражена суперздібностями Макс, вона спалахує ідеєю «пограти» з ними і веде Макс у свій «притулок» постріляти по пляшках зі вкраденого біля вітчима пістолета. «Притулком» виявляється занедбане звалище, де Хлоя часто проводила час із Рейчел. В одному з таких «випробувань» головній героїні стає недобре і вона непритомніє, їй знову бачиться маяк і бурхливий ураган. Коли Макс приходить до тями, дівчата стикаються зі «знайомим» Хлої, наркоторговцем Френком, якому Хлоя заборгувала грошей, і йдуть гуляти по рейках.

Повернувшись в Блеквел, вона застає свого вчителя містера Джеферсона та Кейт Марш, яка пішла з уроків, оскільки чутки про «відео» і знущання з цього приводу підкосили психіку віруючої дівчини. Не встигнувши початися, урок закінчується тим, що в клас вбігає Закарі з новиною, що щось твориться біля жіночого гуртожитку. Як виявилося, за галасом навколо гуртожитку стояла ніхто інша, як Кейт, яка намагається покінчити життя самогубством, зістрибнувши з даху. Макс зупиняє час і втрачає на час свою «силу», і їй доводиться самій відрадити Кейт не робити цього. Залежно від попередніх дій гравця Кейт вирішує, стрибати або відмовитися від рішення. Епізод закінчується в кабінеті ректора, в якому Макс повинна вирішити, кого звинуватити в спробі самогубства Кейт: Нейтана, Девіда Медсена або містера Джеферсона. Потім Макс і Воррен сидять на сходах академії й спостерігають несподіване сонячне затемнення.

Починається епізод уночі з вівторка на середу (8–9 жовтня). Макс і Хлоя пізно вночі пробираються до кабінету ректора Рея Веллса, щоб знайти матеріали щодо Рейчел, бо їм здається, що випадок із Кейт із нею пов'язаний — Рейчел була членом клубу «Циклон», на вечірці якого опоїли Кейт. Копаючись у файлах, вони знаходять в особистій папці Нейтана документи, що показують, що хлопець має великі проблеми з загостреним психозом (і навіть спостерігався у психіатрів) і що Веллс знає про його наркоторгівлю, але все компенсується батьками Нейтана — його батько Шон є одним із власників Блеквелла і його меценатом. Там же Макс і Хлоя знаходять малюнки–каракулі Нейтана, що супроводжуються однією постійною фразою «Рейчел у Темній кімнаті» (Rachel in the Dark Room — неперекладна гра слів Dark Room (темна кімната) та Darkroom (проявна)).

Хлоя пропонує Макс скупатися в басейні Блеквелла, проте там їх мало не ловить Девід Медсен. Оскільки після випадку з Кейт він тепер пильно охороняє територію, Макс вирішує переночувати у Хлої вдома. Вранці вона виявляє, що її одяг пропахла хлоркою, і тоді Хлоя дає їй залишений у неї одяг Рейчел. Пізніше за сніданком мати Хлої Джойс показує їй альбом із дитячими фотографіями доньки і віддає Макс на згадку один полароїдний знімок, на якому Макс і Хлоя сфотографовані разом того дня, коли загинув Вільям (знімок зробив він). Джойс каже, що ця фотографія була останньою нагодою, коли вона бачила, як Хлоя по–справжньому щаслива. Пізніше Макс за допомогою Хлої вдається проникнути до їхнього гаража, де Девід влаштував собі кабінет. Там вона знайшла ноутбук Девіда, в якому виявляє, що Девід тотально стежить за учнями Блеквелла, у тому числі він стежив за Рейчел Ембер до її зникнення. Вона знаходить записи, з яких дізнається, що до зникнення Рейчел часто навідувалася в будиночок на колесах Френка Бауерза.

Використовуючи свої здібності, Макс вдається взяти у Френка ключі від його фургона, і вони з Хлоєю проникають туди, де Макс знаходить схованку з фотографіями, з яких з'ясовується, що Френк та Рейчел були коханцями. Це дуже засмучує Хлою. У неї з'являється підозра, що Рейчел обдурила її і сама втекла до Каліфорнії (оскільки Френк каже, що він теж не знає, куди поділася Рейчел). Хлоя вивалює на Макс купу образ, головним винуватцем у яких вважає свого батька за те, що той загинув. Пізніше Макс повертається до гуртожитку і у своїй кімнаті дивиться на ту саму дитячу фотографію, яку їй дала Джойс. Несподівано фотографія починає реагувати (на ній з'являються відблиски, як при переміщенні в часі), і Макс чує голоси, які, здавалося, видаються фотографією. Макс вдивляється у знімок і в результаті переміщається на цілих 5 років в минуле у день загибелі Вільяма, але при цьому зберігає свій розум із сьогодення. Вона згадує, що Вільям (Джо Очман) сів тоді за кермо, бо хотів забрати Джойс із роботи. Макс ховає ключі від його машини і вмовляє Вільяма поїхати автобусом, тим самим «скасувавши» його смерть. Далі йде ролик з фотографіями, що зображують ключові моменти в житті Прайсів, які починають змінюватися на протилежні: замість похорону Вільяма, вінчання Джойс з Девідом і Хлої, що бунтує, демонструється щаслива родина, де Хлоя (без пофарбованих у синій колір волосся) отримує на 16–річчя в подарунок автомобіль.

Макс таким чином ненавмисно створює альтернативну реальність, у якій вона є членом клубу «Циклон», а також дружить з Вікторією Чейз та іншими. Після Макс йде до будинку Прайсів, її на ґанку зустрічає живий Вільям, натомість до Макс на інвалідному візку під'їжджає паралізована від шиї Хлоя унаслідок аварії.

Макс шокована паралізацією Хлої і через медичні документи, чеки, що лежать у будинку, а також розмови з Хлоєю, Вільямом і Джойс Прайс, вона дізнається, що у Прайсів практично немає коштів на лікування і підтримку життєзабезпечення Хлої і що з кожним днем дихальна система слабшає, що може призвести до смерті. Разом з Хлоєю вони гуляють на пляжі і розмовляють, там Макс бачить викинутих китів на берег, що це відбувається і в даній реальності. Також Макс з'ясовує, що в цій тимчасовій лінії Рейчел Ембер все одно не знайдено, але при цьому Хлоя була її близькою подругою. Удома у Прайс Макс з гіркотою розуміє, що здоров'я Хлої не єдине, що вона змінила в її житті: незважаючи на те, що Хлоя була старанною ученицею і могла вчитися в більш престижному, ніж Блеквелл, університеті, Вільям і Джойс тепер витрачають всі сили і гроші на те, щоб полегшити борги та податки. Дівчата проводять вечір за переглядом фільму «Той, що біжить по лезу». Наступного ранку Хлоя і Макс переглядають свої дитячі фотографії, серед яких є та сама фотографія, зроблена Вільямом у день трагедії. Хлоя просить Макс принести морфій для крапельниці, але пізніше каже Макс про збільшення дозування, щоб «спокійно піти». Незалежно від дій гравця, з розбитим серцем Макс використовує фотографію, щоб скасувати свої дії та повернутися до теперішньої часової лінії. Вона знову повертається у день аварії Вільяма, але спалює фотографію в каміні, тим самим Вільям потрапляє в аварію, а Макс перед поверненням каже Хлої, що вона буде разом з нею незважаючи ні на що. Фотографії життя Прайсів знову змінюються на попередні.

Макс приходить до тями у кімнаті Хлої і радіє, що та жива і здорова. Макс не може стримати почуттів, чим сильно дивує подругу. Зі смс–повідомлень з'ясовується, що поки Макс була в іншій реальності, Хлоя вибачилася за свою поведінку напередодні і запропонувала на всю ніч зайнятися розслідуванням знайдених зачіпок, щоб розкрити таємницю зникнення Рейчел. Макс не розповіла їй про те, що сталося. Дівчата знаходять секретні матеріали в гаражі Девіда, які стосуються Кейт Марш, і всі знайдені зачіпки наочно розкладають у кімнаті Хлої. Потім вони вирушають до гуртожитку для хлопчиків (якщо Кейт залишилася живою, то перед цим вони відвідують її в лікарні), де Макс проникає в кімнату Нейтана і знаходить його таємний мобільний телефон. Коли вони йдуть, то натикаються на самого Нейтана, який загрожує їм пістолетом, але їх рятує Уоррен, побивши при цьому Нейтана. Наступна мета — список клієнтів Френка Бауерса. Залежно від дій гравця і вибраних гілок діалогу, або Френк погоджується з доказами дівчат і добровільно віддає їм список, або Хлоя вбиває його з пістолета в цілях самозахисту, або він залишається живий, але отримує поранення в ногу з пістолета, або від свого ж ножа (у всіх випадках це завершується тим, що дівчата отримують список).

Склавши всі докази докупи, вони знаходять стару комору Прескотів, куди Нейтан відвіз одурманену Кейт у ніч злощасної вечірки. У коморі виявляється замаскований спуск у секретний бункер, обладнаний під цілу фотостудію. Там вони знаходять папки зі зловісними фотосесіями жертв, серед яких є папки з іменами Рейчел, Кейт та Вікторії. У папках Рейчел та Кейт знаходяться фотографії накачаних наркотиками дівчат, але папка Вікторії порожня, і Макс із Хлоєю вирішують, що Вікторія — наступна жертва. У папці Рейчел вони знаходять фотографію, де Рейчел лежить непритомний або мертва разом із позують Нейтаном на тому звалищі, де Хлоя відчувала здібності Макс. Вони мчать туди і на свій жах знаходять на тому місці, де було зроблено знімок, зариті останки Рейчел, спустошуючи Хлої.

Хлоя сповнена бажанням змусити Нейтана відповісти за все, який надсилає текстове повідомлення з погрозами знищити докази і, проігнорувавши пропозицію Макс звернутися в поліцію, йде на вечірку «Кінець світу», яка проходить у залі басейну Блеквелла. Тим часом у небі відбувається чергове незвичайне явище — подвійний місяць. На вечірці Нейтана нема, але є Вікторія. Гравець може попередити Вікторію (залежно від попередніх дій, вона може повірити чи ні) чи не попереджати. На вечірці є і містер Джефферсон, який оголошує Вікторію переможницею конкурсу «Герой дня». Вона ж, у свою чергу, присвячує свою перемогу Кейт Марш. Хлоя отримує повідомлення від Нейтана, що він збирається сховати всі докази, і вони з Макс поспішають на смітник, вважаючи, що Нейтан хоче забрати останки Рейчел. Однак там виявляється, що останки все ще на місці. Раптом хтось різко працює в шию Макс якась речовина, через що вона миттєво слабшає і не в змозі відмотати час і намагається хоча б голосом попередити подругу. Хлоя обертається, але відразу отримує смертельний постріл у голову. Макс встигає побачити того, хто це зробив — містере Джефферсон, — після чого втрачає свідомість.

Макс прокидається в бункері, де Джефферсон виявляє себе психопатичним серійним вбивцею, одержимим викраденням та фотографуванням молодих жінок, пояснюючи своє бажання «зафіксувати момент, коли невинність перетворюється на корупцію». Він розповідає, що Нейтан діяв під його впливом і випадково вбив Рейчел, передозувавши її. Убивши самого Нейтана, Джефферсон планує вбити Макс, як тільки закінчить її фотографувати.

Макс, будучи прив'язаною до стільця, приходить до тями в фотостудії в бункері під коморою Прескоттов (поруч із нею, залежно від дій гравця, може лежати пов'язана Вікторія). Використовуючи свої здібності та фотографії, що лежать поблизу, Макс дізнається, що якийсь час тому Джефферсон її фотографував, коли вона була під дією наркотиків. Макс трохи вдається змінити хід часу — їй вдається переміститися в момент до чергового уколу і викликати Джефферсона на розмову, з якого з'ясовується, що Джефферсон має фотопристрасть на тему «невинність, що переходить в страх». Оскільки професійні моделі здаються йому зарозумілими, то Джефферсон заманював у цю студію звичайних дівчат, одурманював їх наркотиками і знімав, поки вони були несамовиті. Далі він розповідає, що обділений батьковою любов'ю Нейтан Прескотт знайшов в особі Джефферсона підтримку (заради чого його батько Шон розщедрився на те, щоб для Джефферсона в бункері була обладнана фотостудія) і в результаті почав наслідувати його — Джефферсон навіть каже, що у Нейтана фотографувався. Однак з Рейчел Ембер вийшов прокол — Нейтан не розрахував дозу наркотику і Рейчел померла. Сильно травмований цим Нейтан, у якого і до цього спостерігалися психічні проблеми, в результаті став поступово божеволіти. Потім Джефферсон повідомляє, що Нейтан вже мертвий і тіло його ніхто не знайде — пошуки Макс і Хлої в результаті довели його психіку до останньої стадії розжарення, через що він вже готовий був у всьому зізнатися оточуючим, тому Джефферсон вирішив його усунути (для всіх Нейтан виїхав з Аркадії–Бей автобусом).

Тут з'ясовується, що у фотостудії ведеться цілодобове відеоспостереження, тому Джефферсон знає, що Макс і Хлоя були тут, то він їх і вирахував. Макс умовляє Джефферсона показати їй її щоденник, в якому лежить фотографія–селфі, зроблена в той самий день на його занятті, коли вона виявила в собі ці здібності. Подаючи їй щоденник Джефферсон зауважує, що Макс не вистачає цілеспрямованості у здібностях фотографа. Опинившись у класі Джефферсона, вона посилає по телефону повідомлення Девіду Медсену зі звинуваченням Джефферсона, потім пояснює Вікторії в дуже завуальованій формі, чому їй не слід викладати в мережу відео з Кейт Марш, а після віддає один зі своїх знімків Джефферсону для майбутнього фотоконкурсу (вирішивши таким чином помститися йому за слова про відсутність у неї цілеспрямованості). Знову йде відеоряд з мінливими фотографіями подій: поліція заарештовує Джефферсона прямо в Блеквеллі, Кейт Марш не намагається накласти на себе руки, Хлоя не гине, поліцейські за наведенням Девіда знаходять тіло Рейчел Ембер на звалищі, а Макс перемагає у фотоконкурсі.

Взявши ключі від машини Джефферсона, Макс прямує до Воррена, який з кількома людьми сховався в закусочній «Два кити», рятуючись від торнадо. По дорозі Макс слухає повідомлення на автовідповідачі свого мобільника від Нейтана, залишене їй їм минулого вечора, в якому він, перебуваючи в повному розпачі, зізнається у всьому скоєному, у сльозах вибачається у Макс і каже, що Джефферсон іде за ним, і намагається попередити. Діставшись Воррена, Макс розповідає йому всю правду про свої здібності і той висуває версію, що торнадо є результатом викривлення простору, викликаного переміщеннями Макс у часі. Там же Макс може поговорити з Френком і розповісти, що насправді сталося з Рейчел Ембер або збрехати, щоб уберегти Френка від страшної правди. Якщо Макс скаже правду, що Рейчел мертва через наркотики Нейтана, то Френк каратиме себе, бо фактично допомагав Нейтану діставати це. Воррен віддає Макс той знімок, але перш ніж Макс на ньому сконцентрувалася, він каже, щоб вона берегла себе. У відповідь Макс, залежно від минулих виборів гравця, цілує Воррена, або просто обіймає, або нічого не робить і потім знову переміщається назад у часі. Попередивши Хлою, Макс, залежно від вибору гравця, може розповісти їй, що вже зробила невдалу спробу змінити її життя в минулому, що призвело до ще більшої трагедії і жахливого вибору, який їй довелося зробити. Хлоя шокована розповіддю Макс про альтернативну реальність і те, через що їй довелося пройти заради неї. Вона повірить Макс, якщо та буде чесною і наслідуватиме її план.

Знову демонструються мінливі фотографії подій: дівчата розповідають про все Девіду і він разом із поліцією заарештовують Джефферсона просто у фотостудії. Макс опам'ятовується поряд з Хлоєю біля пляжу, куди наближається торнадо, і, побачивши поряд живу Хлою, кидається їй в обійми. Побачивши, що повернулася колишня Макс, Хлоя каже, що сама доля не може їх розлучити, але зрозуміє, якщо Макс захоче піти з її життя після всього пережитого. Хлоя розповідає Макс про те, що сталося після того, як вони пішли з вечірки. Макс з жахом виявляє, що торнадо став ще ближчим до міста і ще більше. Хлоя вирішує сховатися біля того самого маяка, але тут Макс знову знепритомніла. Їй сниться тривалий сюрреалістичний кошмар, в якому показуються її найстрашніші побоювання (смерть, сварки, зрада тощо) і всі яскраві моменти, пов'язані з Хлоєю. Наприкінці нього вона зустрічається віч–на–віч із самою собою, де її внутрішнє «я» намагається в неї з'ясувати, чи варто Хлоя всіх цих жертв.

Макс приходить до тями, коли Хлоя доносить її до маяка, а шторм уже майже наздогнав Аркадію–Бей. Макс пояснює Хлоє, що торнадо викликали її здібності, і визнає свою поразку — хоч би скільки вона намагалася використовувати їх на благо, знову і знову, все, чого вона домагалася, були тільки смерть і руйнування. Хлоя спочатку намагається заспокоїти подругу словами про те, що Макс не просила цих здібностей і все сталося так, як і повинно, крім того, що трапилося з Рейчел, але потім сама розуміє першопричину всіх подій. Хлоя простягає їй знімок з метеликом, зроблений у туалеті того дня, і каже, що це єдиний шанс: Макс може повернутися в минуле і не порушити перебіг подій, намагаючись запобігти її смерті від рук Нейтана. У відповідь на категоричні протести Макс, Хлоя кається у своєму егоїзмі і визнає, що в Аркадії–Бей є, на відміну від неї, дуже багато людей, гідних жити, як її мати і навіть вітчим. Макс все одно каже, що не проміняє її ні на кого, але Хлоя відповідає, що можливо спроби Макс запобігти її смерті лише відстрочували її неминучу долю і нагадує їй, скільки разів вона за цей тиждень майже чи насправді гинула. Хлоя каже, що за цей тиждень Макс сповна віддала їй все, чого не давала всі попередні роки, коли вони були в розлуці, і який би вибір Макс не прийняла тепер, Хлоя вважатиме його правильним.

• Якщо Макс вирішить врятувати місто, то дівчата сльозно прощаються і Хлоя каже, що їхня відновлена з Макс дружба за ці п'ять днів буде для неї найкращим прощальним подарунком. Перемістившись у минуле, Макс тихо плаче за кабінкою, коли Нейтан стріляє у Хлою. Під композицію «Spanish Sahara» слідує відеоряд з мінливими фотографіями всіх подій за всі п'ять епізодів, що демонструють наступне: відразу після пострілу в туалет вбігає Девід і заарештовує Нейтана, той на допиті в поліції здає Джефферсона і того теж арештовують, Кейт Марш не намагається накласти на себе руки, Макс приходить у будинок Прайсів підтримати вбитих горем Джойс і Девіда і ті потім віддають їй речі Хлої з фотокамерою Вільяма, Макс іде одна до вершини маяка. Потім Макс, одягненою у жалобний одяг, приходить до тями на тому самому місці біля маяка, де бачить замість торнадо гарний захід сонця. Потім вона йде на похорон Хлої, де бачить, як на її труну сідає блакитний метелик. Побачивши її, Макс ледь помітно посміхається.
• Якщо Макс вирішить пожертвувати містом і врятувати Хлою, то Макс зі сльозами на очах рве фотографію, тим самим втративши можливість повернутися в минуле і зупинити ураган. Пригнічена Хлоя, усвідомивши, що заради неї Макс пожертвувала в прямому розумінні всім, підходить до Макс і обіцяє бути з нею завжди. Дівчата беруться за руки, сумно спостерігаючи за гігантською вирвою, що підійшла до узбережжя Аркадії–Бей. Потім Макс відвертається і міцно обіймає Хлою, не бажаючи дивитися, як торнадо знищує їхнє рідне місто та жителів. На світанку показуються руїни напівзруйнованої Аркадії–Бей, по яких бігають лані (раніше в грі Макс бачить прозору лань на тому місці, де знайдуть останки Рейчел), і бежевий пікап Хлої, що їде серед уламків і залишків будівель, на якому вони з Макс їдуть.

Спочатку гру було дубльовано лише англійською мовою, потім Square Enix анонсувала японську версію дубляжу у вересні 2016 року.^[55] Англомовний акторський склад озвучування складається з^[56]:

• Ханна Телл — Макс Колфілд, Кортні Вагнер;
• Ешлі Берч — Хлоя Прайс, Стелла Хілл, Тейлор Крістенсен, Сара, дивна жінка;
• Нік Шрайнер — Нейтан Прескотт, Тревор, Деніел ДаКоста, Люк Паркер;
• Дені Найтс — Вікторія Чейз, Дана Уорд, Брук Скотт, доктор Хедора, автовідповідач;
• Карлос Місяць — Уоррен Грем, Джастін Вільямс, Еван Харріс;
• Дейанн Хаттон — Кейт Марш, Алісса Андерсон, Джульєт Вотсон;
• Дон МакМанус — Девід Медсен, Хейден Джонс, Логан Робертсон, далекобійник, чоловік біля кафе, Андерсон Беррі, ведучий новин (Епізод 2);
• Дерек Філліпс — Марк Джефферсон, Семюель Тейлор, Закарі Ріггінс, рибалка, Деніел Лі, ведучий новин (Епізод 3);
• Ерік Морган Стюарт — ректор Рей Веллс, поліцейський, далекобійник, старий;
• Пашон Вілсон — професор Мішель Грант;
• Сіссі Джонс — Джойс Прайс, бездомна жінка, жінка біля кафе;
• Деніел Бонжур — Френк Бауерс, Р. Дж. Макріді, чоловік у кафе, офіцер Корн, діджей Doom;
• Джо Охман — Вільям Прайс.

• Крістіан Дивайн;
• Кевін Пупард.

На саундтрек Life is Strange сильно вплинула інді–сцена. Крім того, Джонатан Моралі, вокаліст гурту Syd Matters, написав музику для гри, а також дві пісні свого гурту. Саундтрек гри складається з 22 треків.^[57][58][59]

Square Enix анонсувала Life is Strange на Gamescom 11 серпня 2014 року.^[60][61] Епізоди були випущені в цифровому форматі на ПК через Steam, PlayStation 3 та PlayStation 4 через PlayStation Network, а також на Xbox 360 та Xbox One через Xbox Live між 30 січня 2015 року та 20 жовтня 2015 року.^[62][63] Були доступні два варіанти сезонного абонементу за зниженими цінами: один з епізодами 1–5 та один з епізодами 2–5.^[62]

Демо–версія перших 20 хвилин була випущена одночасно з епізодом 1 для консолей, а пізніше для ПК.^[64] У листопаді 2014 року видавець заявив, що зацікавлений у випуску фізичних копій гри, але сказав, що на той час вони «на 100 відсотків зосереджені на цифровому релізі».^[65] Через рік роздрібне видання мало вийти для ПК, PS4 та Xbox One у Північній Америці 19 січня 2016 року та в Європі 22 січня 2016 року; обмежене видання містило артбук, саундтрек, музику та коментарі режисера.^[54][66] Коментарі режисера також були випущені як безкоштовний DLC.^[67]

Японська дубльована версія була випущена для Microsoft Windows, PlayStation 3 та PlayStation 4 3 березня 2016 року.^[68][69] Feral Interactive портувала Life is Strange для OS X, випущеного 16 червня 2016 року, та Linux, випущеного 21 липня 2016 року.^[70][71][72] Того ж дня перший епізод був доступний безкоштовно на невизначений термін на Linux, Windows, OS X, PS3, PS4, Xbox 360 та Xbox One у бібліотеках Steam, PlayStation та Xbox.^[72][73] Гра Life is Strange була додана до PlayStation Plus (для Америки та регіонів PAL) у червні 2017 року.^[74][75] Вона була випущена для iOS між 14 грудня 2017 року та 29 березня 2018 року, а також запущено на Android 18 липня 2018 року, обидві портовані Black Wing Foundation.^[76][77][78]

Влітку 2018 року, завдяки вразливості у захисті Steam Web API, стало відомо, що точна кількість користувачів сервісу Steam, які грали в перший епізод хоча б один раз, становить 4 017 852 особи.^[79]

Відеогра Life is Strange отримала загалом позитивні відгуки як від профільних критиків, так і від ігрової спільноти. На агрегаторі рецензій Metacritic повний сезон має середній бал 83/100 для персональних комп'ютерів та iOS, а також 85/100 для консолей PlayStation 4 та Xbox One.^[28] Хоча деякі рецензенти критикували синхронізацію губ у грі^{[155][156][157]} та використання застарілого сленгу^{[157][145][158]}, вони здебільшого відзначали емоційну глибину оповіді, розвиток взаємин між персонажами^{[157][159][160]} та вдалу інтеграцію механіки перемотування часу^{[157][161][162]} і  в жанр інтерактивного кіно.^[161][163] Схожі результати демонстрували й дані агрегатора GameRankings, де середні показники більшості епізодів коливалися в межах 75–83 %.^{[80][84][88][92][96]}

Eurogamer назвав її «однією з найкращих інтерактивних сюжетних ігор цього покоління», а Hardcore Gamer назвав її хітом 2015 року.^[157] Legendary Entertainment заявила, що отримала понад 75 нагород та позначень «Гра року».^[164] У квітні 2017 року Xbox One UK поставив її на перше місце у своєму списку ігор для Xbox One вартістю до 20 фунтів стерлінгів.^[165] Режисер відеоігор Йоко Таро назвав її однією зі своїх улюблених ігор для PlayStation 4.^[166]

• Епізод 1: Chrysalis. Дебютний епізод отримав помірно–позитивні оцінки. Metacritic зафіксував 77 балів для ПК і Xbox One^{[104][105][106]} та 75 балів для PlayStation 4^[107]. Видання Destructoid оцінило гру на 8,5/10, виділивши вдале дослідження ігрового світу. Бретт Македонскі заявив, що найсильнішою рисою епізоду було дослідження — як «власного, так і життєвого».^[124] Водночас оглядачі з IGN (6,5/10) розкритикували якість синхронізації губ (lip–sync) та наявність застарілого підліткового сленгу в діалогах.^[135] Мітч Дайер сказав, що історії зрештою заважав «смішний» сценарій та «гірша акторська гра».^[139] Кевін ВанОрд з GameSpot сказав, що Епізод 1: Лялечка — це «захопливий зріз життя, який працює, оскільки його ситуації красномовно відображають своєрідний стан розуму на початку коледжу»^[135][167], тоді як Кімберлі Воллес з Game Informer сказала, що вражаючим було охоплення грою «тем, які зазвичай є табуйованими для відеоігор»;
• Епізод 2: Out of Time. Другий епізод продемонстрував стабільні показники: від 73 (Xbox One) до 78 балів (PS4) на Metacritic.^{[108][109][110][111]} Профільна преса, зокрема Polygon (8.5/10), позитивно оцінила фінальну частину епізоду на даху гуртожитку, назвавши її емоційною кульмінацією, яка додала реальної ваги попереднім рішенням гравця. Меган Фарохманеш з Polygon також вказав, що акцент на самодослідженні мав значний вплив на задоволення від гри.^[146] Утім, деякі критики вказали на сповільнення темпу розповіді всередині епізоду. Інші критики сказали, що кінцівка була «емоційною кульмінацією» і що вона додала сенсу вибору як з першого, так і з другого епізодів.^[136][140] Майк Вільямс сказав у USgamer, що темп другого епізоду: Поза часом був «повільнішим і менш захопливим», ніж у першому епізоді.^[168] Ерік Свейн з PopMatters описав епізод як загалом щирий, але з моментами, які ставили під сумнів довіру^[169];
• Епізод 3: Chaos Theory. Третя частина сезону зафіксувала покращення сприйняття — середній бал на Metacritic зріс до 80–81 балів на всіх платформах.^{[112][113][114][115]} Агрегатор GameRankings зафіксував найвищий для цього епізоду бал на платформі Xbox One — 83,00 %.^[90] Критики прихильно зустріли розвиток характеру Хлої Прайс та фінальний сюжетний поворот (кліфгенгер) із переміщенням у дитинство через фотографію. Аднан Ріаз з Hardcore Gamer сказав, що «Епізод 3: Теорія хаосу» став разючим покращенням, яке представило «захопливу, зворушливу, захопливу та… привабливу» розповідь, результат якої, враховуючи минулі рішення, також додав відчуття реалізму.^[170] Пітер Парас з Game Revolution похвалив особливості персонажів, особливо розвиток Хлої Прайс, яка, за його словами, «дійсно розкривається як повністю сформований персонаж».^[171] Хоча Алекса Рей Корріа з GameSpot сказала, що квести з пошуку заважали його емоційній якості^[6], епізод перетворився на «вбивчий кліфгенгер», за словами Фарохманеша^[147];
• Епізод 4: Dark Room. Четвертий епізод отримав високі оцінки за похмуру атмосферу та детективну складову. Оцінки на Metacritic становили від 74 до 81 балу.^{[116][117][118][119]} Журналісти видання The Telegraph відзначили сміливість розробників у висвітленні складних соціальних тем, таких як булінг та підлітковий суїцид.^[172] Том Хоггінс з The Telegraph назвав «сміливим» занурення розробника в такі теми, як соціальні класи, онлайн–цькування, батьківські конфлікти та самогубство.^[173] Попри це, частину оглядачів розчарували тональні невідповідності та дещо затягнуті квести з пошуку доказів.^[137][142] Метт Лібл з GameZone сказав, що «Епізод 4: Темна кімната» був «безперечно найемоційнішим епізодом», і що таємниця Рейчел Ембер зробила «неймовірну роботу, щоб тримати нас у напрузі».^[174] Критики зазначили, що були проблеми з тоном, спричинені «дешевими способами» розвитку сюжету в грі, такими як непослідовність персонажів та надмірна шокуюча цінність".^[137][142] Критики були більш прихильними до головоломок та стосунків в епізоді;^[148][175]
• Епізод 5: Polarized. Фінальний епізод викликав дискусії серед критиків щодо реалізації розв'язки сюжету. На Metacritic версія для ПК отримала 83 бали, тоді як консольні порти — 80–83 бал.^{[120][121][122][123]} IGN оцінило фінал у 6,5/10, назвавши його гідним завершенням історії дорослішання Макс Колфілд.^[143] Проте інші видання (зокрема GameSpot, що виставило епізоду 6/10) критикували сюрреалістичну сцену кошмару як надто тривалу та відзначили, що фінальний бінарний вибір частково знецінив рішення, прийняті гравцем протягом попередніх серій.^[138] Рецензенти наголосили, що фінальний епізод, Поляризований, мав «гідне завершення» історії дорослішання Макс Колфілд, а стосунки між двома головними героями були успішно реалізовані.^[134][176] Одну приховану послідовність описали як «нудну» та «недоречну», тоді як інші аспекти, що належать до того ж перебігу подій, були схвалені.^[143][177] Рецензенти розділилися в думках щодо кінцівки.^{[149][178][179][180]}

У липні 2015 року Life is Strange досягла одного мільйона продажів, зібравши понад 1,2 мільйона унікальних гравців по всьому світу^[181]; за даними Square Enix, рівень придбання одиниць між повним сезоном та сезонним абонементом виявився «надзвичайно високим»^[182]. Роздрібне видання посіла сьоме місце в десятці найкращих продажів ігор у Великій Британії за тиждень, що закінчився 23 січня 2016 року^[183]. Станом на травень 2017 року гру придбали 3 мільйони унікальних гравців^[184]. До листопада 2023 року гра зібрала «20 мільйонів гравців загалом»^[185].

У 2015 році журнал PlayStation Official Magazine відзначив Life is Strange у категорії «Найкраща епізодична пригода», а кінцівку другого епізоду — у категорії «Найкращий момент».^[186] Кінець другого епізоду також посів друге місце в номінації «Найкращий момент або послідовність» на премії Giant Bomb « Гра року 2015»^[187]. Гра посіла перше місце у списку 10 найкращих відеоігор 2015 року за версією Vulture^[188], у списку 10 найкращих відеоігор 2015 року за версією Red Bull Games^[189], четверте місце у списку 20 найкращих відеоігор 2015 року за версією Vice Canada^[190], списку «Ігри року 2015» за версією Polygon^[191], восьме місце у списку найкращих відеоігор 2015 року за версією Ars Technica^[192], та десяте місце у списку 10 найкращих відеоігор 2015 року за версією Eurogamer^[193]. New Statesman також назвав її найкращою грою у своєму списку 10 найкращих відеоігор 2015 року^[194], тоді як Apple назвала її грою року на церемонії вручення нагород «Найкращі відеоігри 2016 року».^[195] На церемонії Destructoid «Best of 2015 Awards» гра Life is Strange була номінована на найкращу гру для Xbox One.^[196] Вона посіла друге місце в категорії «Найкраща пригодницька гра» на церемонії Hardcore Gamer «Best of 2015 Awards».^[197] У номінації «Найкраще за 2015 рік» PlayStation Blog номінували гру на найкращу гру для PS4 та обрали її другою в категоріях «Найкращий сюжет», «Найкращий саундтрек» та «Найкращий цифровий реліз».^[198][199] У 2015 році вона отримала нагороди «Нові інтелектуальні права на інтелектуальну власність — ПК/консоль» та «Використання наративу» на Develop Industry Excellence Awards.^[200] На Global Game Awards Episode 1 отримала нагороди «Найкраща пригодницька гра» та «Найкраща оригінальна гра», а також посіла друге місце в номінаціях «Найкращий сюжет» та «Гра року».^[201]

Після того, як Life is Strange досягла фінансового та комерційного успіху, Dontnod Entertainment почала ставати більш помітною в індустрії відеоігор; видавці вперше звернулися до студії, тоді як раніше їм доводилося самим звертатися до видавців. Генеральний директор Оскар Гільберт сказав, що гра врятувала його компанію фінансово після посередніх продажів Remember Me.^[18] У своєму огляді газета Washington Post зазначила, що гра пройшла «тест Стівена Спілберга» для відеоігор як виду мистецтва — що "відеоігри доведуть свою цінність як потужний вид мистецтва оповіді, «коли хтось зізнається, що плакав на 17 рівні».^[217] Фанати розмірковували та висували теорії щодо сюжету, а також частково передбачали можливий фінал.^[218]

Персонажі гри Life is Strange, Хлоя Прайс та Макс Колфілд, не позначені відповідно до своєї сексуальної орієнтації. Наприклад, Хлоя має платонічне кохання до Рейчел Ембер і може мати романтичні стосунки з Макс, який, здається, відчуває до неї потяг. Таким чином, гра не дає остаточного висновку про орієнтацію цих персонажів.^[219][220]

Тема подорожей у часі є центральним елементом Life is Strange, виходячи за межі її простої ігрової функції. Вона стає наративним двигуном, який дозволяє досліджувати такі питання, як наслідки індивідуального вибору, особиста відповідальність та поняття долі.^[221][222]

Кілька академічних робіт досліджують цю механіку з філософської та ігрової точок зору. Клер Лоу наголошує, що ця здатність повертатися в часі зміцнює моральну відданість гравця, зіштовхуючи його з результатами його рішень, а також пропонуючи можливість їх виправлення, що породжує більше почуття особистої відповідальності.^[223] Луїс де Міранда пропонує екзистенціалістське тлумачення гри, порівнюючи її зі сценарієм у творі Жан–Поля Сартра The Games Are Made, аналізуючи, як Life is Strange симулює екзистенційні дилеми та створює напругу між свободою гравця та поняттям долі.^[224]

Шон Гроуз, зі свого боку, досліджує емоційну роль часової петлі. Він зазначає, що ця механіка посилює прив'язаність до персонажів та збільшує драматичний вплив певних незворотних рішень, незважаючи на ілюзію контролю, яку може створити перемотування.^[225] Інші дослідники, такі як Ненден Деві, наголошують на освітньому аспекті цієї функції, вважаючи, що вона спонукає до роздумів про втрачені можливості, наслідки дій та природу жалю.^[226]

Life is Strange розглядає теми маргінальності та соціальної ізоляції у нюансований спосіб через кількох своїх персонажів. Гра підкреслює наслідки булінгу, соціальної нерівності та психічних захворювань, досліджуючи вплив цих факторів на міжособистісні стосунки та індивідуальний вибір.^[227][228]

Хлої Прайс представляє ще один аспект маргінальності. Позначена втратою батька в аварії та нестабільною сімейною ситуацією, вона займає бунтівну та провокаційну позицію. Така поведінка з'являється як реакція на глибоке відчуття покинутості та соціальної ізоляції, що підкреслює, як складні особисті обставини можуть породжувати саморуйнівні захисні механізми.^[229]

Нейтон Прескотт, з іншого боку, походить із заможної родини та користується значними соціальними привілеями. Однак він страждає від невиліковного психічного захворювання та опиняється під впливом маніпулятивних авторитетів, що призводить до вчинення осудних вчинків. Його персонаж підкреслює складний зв'язок між привілеями, психічним здоров'ям та індивідуальною відповідальністю.^[230]

У 2016 році Square Enix спонсорувала власний фотоконкурс «Everyday Heroes», натхненний грою, пропонуючи стипендію у розмірі 10 000 доларів США за переможну роботу.^[231] Square Enix також співпрацювала з Коаліцією захисту батьків за освітні права (PACER) для підтримки ініціативи проти булінгу, заснованої на темах гри^[232], та пожертвувала загальну суму 25 000 доларів США.^[233]

Серія коміксів з однойменною назвою, дія якої відбувається після кінцівки гри «Sacrifice Arcadia Bay», була випущена Titan Comics на початку листопада 2018 року.^{[234][235][236]}  Комікс написаний Еммою Вієчелі, макет та обкладинка — Клаудією Леонарді, а кольори — Андреа Іццо.^[236] Square Enix також співпрацювала з Titan Comics для створення книги «Life is Strange: Welcome to Blackwell Academy», пов'язаної з Академією Блеквелл та містом Аркадія–Бей, написаної Меттом Форбеком.^[237]

18 травня 2017 року Don't Nod Entertainment офіційно підтвердили розробку сиквелу. Перший епізод Life is Strange 2 з новими локаціями та персонажами вийшов у вересні 2018 року, через три місяці після запуску безкоштовного спін–офу The Awesome Adventures of Captain Spirit.^{[238][239][240][241][242]}

Life is Strange: Before the Storm, приквел про Хлою Прайс та Рейчел Ембер, розроблений Deck Nine, вийшов 31 серпня 2017 року^[243], а Life is Strange: True Colors вийшла у вересні 2021 року.^[244]

У Life is Strange: Double Exposure розповідається про дорослу 28–річну Макс Колфілд, яка відкриває для себе здатність досліджувати дві паралельні часові лінії одночасно, намагаючись запобігти вбивству своєї подруги Сафі. Гра була випущена 29 жовтня 2024 року для Xbox Series X/S, PlayStation 5 та ПК.^{[245][246][247]}

Події Life is Strange: Reunion відбуваються після подій Life is Strange: Double Exposure, Макс використовує свої сили керування часом для запобігання пожежі у Каледонському університеті, а також воз'єднується із Хлоєю. Заключна частина саги про Макс і Хлою вийшла 26 березня 2026 року.^[248]

18 березня 2021 року Square Enix анонсувала нову частину, цього разу розроблену Deck Nine Games, ремастер Life is Strange та її приквелу Life Is Strange: Before the Storm, у колекції під назвою Life is Strange: Remastered Collection, доступній на початку 2022 року на ПК, Xbox One, PS4, Xbox Series, PS5, Google Stadia та пізніше на Nintendo Switch.^[249][250] Ремастер включає раніше випущений контент з оновленою графікою та ігровими головоломками, покращеною анімацією персонажів, оновленнями рушія та освітлення, а також повним захопленням рухів обличчя.^[251]

У липні 2016 року Legendary Digital Studios та Square Enix оголосили, що адаптуватимуть Life is Strange як цифровий серіал.^[252] На момент оголошення вони зустрічалися з потенційними сценаристами для адаптації серіалу, дія якого відбуватиметься в Аркадія Бей.^[164] У 2017 році dj2 Entertainment продала права на серіал стримінговому сервісу Hulu.^[253]

У вересні 2025 року було оголошено, що Amazon Prime Video придбала права на адаптацію гри та дала зелений дозвіл на виробництво серіалу. Чарлі Ковелл має бути шоуранером та виконавчим продюсером разом із Дмитром М. Джонсоном, Майклом Лоуренсом Голдбергом та Тімоті І. Стівенсоном, а продюсерами серіалу будуть Square Enix, Story Kitchen, LuckyChap та Amazon MGM Studios.^[254] У березні 2026 року Мейсі Стелла та Тейтум Грейс Гопкінс отримали ролі Хлої та Макс відповідно.^[255] У травні 2026 року Том Каллен, Лейша Гейлі, Рауль Кастільо та Оуен Тіг отримали ролі Марка Джефферсона, Джойс Прайс, Девіда Медсена та Френка Бауерса відповідно.^[256] У червні 2026 року Біллі Барратт, Емілі Кері, Естер Макгрегор, Фелі Ракотохавана та Міа Айзек отримали ролі Нейтана Прескотта, Вікторії Чейз, Рейчел Амбер, Воррена Грема та Кейт Марш відповідно.^[257]

• Офіційний вебсайт [Архівовано 5 серпня 2026 у Wayback Machine.]
• Life is Strange на сайті IMDb (англ.)