Ялець звичайний
| ?Ялець звичайний | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Надряд: | Остаріофізи (Ostariophysi) |
| Ряд: | Коропоподібні (Cypriniformes) |
| Родина: | Ялецеві (Leuciscidae) |
| Підродина: | Leuciscinae |
| Рід: | Ялець (Leuciscus) |
| Вид: | Ялець звичайний |
| Біноміальна назва | |
| Leuciscus leuciscus (Linnaeus, 1758) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Leuciscus leuciscus |
 Віківиди: | Leuciscus leuciscus |
 EOL: | 217965 |
 ITIS: | 163580 |
 МСОП: | 11887 |
 NCBI: | 58325 |
Яле́ць звича́йний (Leuciscus leuciscus) — риба роду Ялець (Leuciscus), родини Ялецевих. Зустрічається в басейнах Північного, Балтійського, Чорного, Білого і Баренцова морів. Також є у Каспійському морі, Волзі, Уралі. У басейні Атлантики — в басейні Сени; у Середземномор'ї — у Роні до басейну Арха (Франція). У Скандинавії на північ до 69° п.д. Як вид-вселенець у Ірландії.
Опис
Ялець звичайний відрізняється від інших представників роду ялець (Leuciscus), поширених у Європі, нижнім ротом, трохи довшою верхньою щелепою, кінчик верхньої губи якої знаходиться на одному рівні з центральною лінією ока, а також відсутністю яскраво вираженого рила.[1] Він має жовтувату райдужну оболонку ока та тіло, вкрите великою сріблястою лускою; у бічній лінії налічується 49–52 луски. Анальний плавець має увігнутий край, а хвостовий плавець — роздвоєний.[2] Спинний плавець має 2–3 жорстких і 7–9 м'яких променів, тоді як анальний має 3 жорстких і 8–9 м'яких променів. Максимальний розмір сягає 30 см загальної довжини.[1]
Поширення
Ялець звичайний є аборигенним видом для Європи та Північної Азії, де він зустрічається в басейнах Північного, Балтійського, Білого та Баренцового морів. Він також трапляється в басейні Каспійського моря в системах річок Волга та Урал, а в басейні Чорного моря його можна знайти в Дунаї та Дніпрі. У Франції він мешкає в басейні річки Сена, а також у басейнах Рони та Арку, що впадають у Середземне море. У головному руслі Дунаю в Румунії, а також у Скандинавії на північ від 69° пн. ш. і на більшій частині центральної Фінляндії цей вид має локалізоване поширення. Популяції з Сибіру та Східної Азії зазвичай відносять до видів Leuciscus baicalensis та Leuciscus dzungaricus.
Цей вид був широко інтродукований у тих регіонах Європи, де він раніше не зустрічався. Наприклад, він прижився в Ірландії з початку 1900-х років, куди його завезли як живця для лову більших риб, таких як щука.[1] Після інтродукції в Ірландії вид отримав перевагу завдяки так званому звільненню від природних ворогів: це означає, що під час переселення він втратив свій звичайний набір паразитів і, таким чином, міг отримати конкурентну перевагу над місцевими видами.[3]
Середовище існування та біологія
Ялець звичайний мешкає в річках і струмках, іноді трапляється в озерах або в солонуватій воді в гирлах річок.[2] Це риба, що тримається ближче до поверхні. Взимку дорослі особини збираються в зграї в пониззях річок та заводях. Деякі дорослі риби також залишаються на зиму у верхів'ях на нерестовищах. Під час нересту, у березні та квітні, вони мігрують вгору за течією, щоб відкласти блідо-жовту ікру на мілководних гравійних ділянках у швидких струмках; ікра прикріплюється до гравію та каміння. Молодь ховається серед заглиблень і коріння в прибережній рослинності, а в міру дорослішання переміщується у води зі швидшою течією. Основу раціону яльця звичайного складають дрібні безхребетні.[1]
Рибальство
Ялець звичайний є об'єктом лову для рибалок-аматорів. Рекорд Великої Британії для риби, спійманої на вудку, становить 0,599 кг.[4] У деяких частинах Європи його вживають у їжу,[1] але він не високо цінується як промислова риба.[5] Рибалки використовують його як наживку,[1] і вважається, що саме таким чином він був інтродукований та поширився в Ірландії.[5]
Примітки
- ↑ а б в г д е Leuciscus leuciscus. FishBase (англ.). Процитовано 2024–10.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ а б Maitland, Peter S. (2000). Hamlyn Guide to Freshwater Fishes of Britain and Europe (англ.). Octopus Publishing Group. с. 124. ISBN 0-600-59690-7.
- ↑ Tierney, P.A.; Caffrey, J.M.; Matthews, S.M.; Costantini, E.; Holland, C.V. (2020). Evidence for enemy release in invasive common dace Leuciscus leuciscus in Ireland: a helminth community survey and systematic review. Journal of Helminthology (англ.). 94: e191. doi:10.1017/S0022149X20000759.
- ↑ British Record (Rod Caught) Fish Committee (19 липня 2021). Coarse Fish Records as at July 2021 (PDF). anglingtrust.net (англ.).
- ↑ а б Leuciscus leuciscus Dace Deas (англ.). National Biodiversity Data Centre. Процитовано 12 березня 2020.
Джерела
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2024). Leuciscus leuciscus на FishBase. Версія за лютий 2024 року.
- Ялець звичайний в Червоній книзі України
|
Це незавершена стаття про Коропоподібних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).