Letharia vulpina
| ?Letharia vulpina | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Відділ: | Аскомікотові гриби (Ascomycota) |
| Клас: | Леканороміцети (Lecanoromycetes) |
| Порядок: | Леканоральні (Lecanorales) |
| Родина: | Пармелієві (Parmeliaceae) |
| Рід: | Letharia |
| Вид: | L. vulpina[1] |
| Біноміальна назва | |
| Letharia vulpina (L.) Hue, 1899 | |
| Синоніми | |
| Evernia vulpina (L.) Ach. | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Letharia vulpina |
 Віківиди: | Letharia vulpina |
 EOL: | 2858721 |
 ITIS: | 190695 |
 NCBI: | 129387 |
| MB: | 393671 |
| IF: | 393671 |
Letharia vulpina — вид лишайників родини пармелієвих (Parmeliaceae).
Назва
Біноміальна назва Letharia vulpina перекладається як Летарія лисяча, оскільки його колись використовували як отруту для вовків і лисиць. Лишайник закладали в тушки дрібних тварин, а коли хижаки їх поїдали, то гинули. Причиною отруйності є наявність вульпінової кислоти, яка діє на центральну нервову систему. Лишайник отруйний не тільки для хижих хребетних, але і для комах та молюсків. Цікаво, що на травоїдних ссавців і гризунів токсин цього лишайника не діє.
Поширення
Вид поширений у горах Європи (Альпи, Скандинавія, Кримські гори, Кавказ) та Північної Америки (Скелясті гори).[2]
Екологія
Епіфітний лишайник. Виростає на стовбурах і гілках дерев хвойних порід, рідше на гнилій деревині, в гірських лісах і на висоті 1500—2500 м над рівнем моря. Розмножується переважно вегетативно.
Примітки
- ↑ Index Fungorum - Names Record. Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 20 січня 2009.
- ↑ Geiser, Linda; McCune, Bruce (1997). Macrolichens of the Pacific Northwest. Corvallis: Oregon State University Press. с. 148. ISBN 0-87071-394-9.
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).