Марабу африканський
| ?Марабу африканський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Лелекоподібні (Ciconiiformes) |
| Родина: | Лелекові (Ciconiidae) |
| Рід: | Марабу (Leptoptilos) |
| Вид: | Марабу африканський |
| Біноміальна назва | |
| Leptoptilos crumeniferus (Lesson, 1831) | |
 Поширення | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Leptoptilos crumenifer |
 Віківиди: | Leptoptilos crumeniferus |
 EOL: | 45513560 |
 ITIS: | 174919 |
 МСОП: | 22697716 |
 NCBI: | 33589 |
Марабу африканський[2] (Leptoptilos crumeniferus) — птах із родини лелекових, найбільший її представник.
Поширення
Поширений на більшій частині території Субсахарської Африки. Мешканець саван і інших відкритих просторів. Типовий падальник.
Опис
Найбільший представник ряду лелекоподібних[3]: довжина 115—152 см, розмах крил 225—287 см, маса 4-8,9 кг[4]. У окремих птахів розмах крил може досягати 320 см, більший трапляється лише у мандрівного і королівського альбатросів[5]. Самці в середньому більші за самиць. Зовнішність характерна для більшості пернатих падальщиків: голі, покриті рідкісним волосоподібним оперенням голова і шия, добре розвинений пуховий комір на плечах.
Впадає в очі великий масивний дзьоб, довжина якого може досягати 34,6 см[6]; у птиць, які відпочивають він зазвичай видимий на м'ясистому виступі шиї — горловому мішку, або так званої «подушці». Шкіра на неопереної ділянках тіла рожевого кольору, з чорними плямами в передній частині голови. Верхня частина оперення аспідно-сіра, нижня біла. Райдужна оболонка темна — один з характерних ознак африканської марабу в порівнянні з родинними видами. Молоді птахи відрізняються більш тьмяним верхом і великою кількістю пір'я на комірі. Потривожений птах видає низькі хрипкі каркаючі звуки.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2017). Leptoptilos crumeniferus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.1) (англ.) 8 червня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Коблик, 2001.
- ↑ Elliott, 1992, p. 464.
- ↑ Elliott, 1992, p. 438.
- ↑ Elliott, 1992, p. 437.
Література
- Brown, Leslie H.; Urban, Emil K.; Newman, Kenneth B. The Birds of Africa. — Academic Press, 1982. — Т. I. — 521 p. — ISBN 978-0121373016.
- Elliott, A. Family Ciconidae (Storks) / del Hoyo, J.; Elliott, A.; & Sargatal, J. (Eds). — Handbook of the birds of the world. — Barcelona : Lynx Edicions, 1992. — Т. 1. — ISBN 84-96553-42-6.
- Hancock, James A.; Kushlan, James A.; Kahl, M. Philip. Storks, Ibises, and Spoonbills of the World. — Academic Press, 1992. — 385 p. — ISBN 978-0123227300.
- Lack, David. Ecological adaptations for breeding in birds. — Chapman and Hall, 1968. — 422 p. — ISBN 978-0412112201.
- Sibley, Charles G.; Monroe Jr., Burt. Distribution and Taxonomy of Birds of the World. — Yale University Press, 1991. — 11360 p. — ISBN 978-0300049695.
- Sinclair, Ian; Teske, Robert T. Field Guide to Birds of South Africa. — New Holland Publishers, 1997. — 368 p. — ISBN 978-1868255108.
- Гладков, Н. А.; Михеев, А. В. (Ред.). Жизнь животных. — Просвещение, 1970. — Т. 5. Птицы. — 611 с.
- Коблик Е. А. Разнообразие птиц (по материалам экспозиции Зоологического музея МГУ. — Издательство МГУ, 2001. — Т. Ч. 1 (Класс Птицы, Отряды Страусообразные, Тинамуобразные, Пингвинообразные, Гагарообразные, Поганкообразные, Буревестникообразные, Пеликанообразные, Аистообразные, Фламингообразные, Гусеобразные, Грифы Нового Света, Соколообразные). — 384 с. — ISBN 5-211-04072-4.
Посилання
- Hollamby, Simon та ін. Clinical Pathology of Nestling Marabou Storks in Uganda. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 8 листопада 2012.
{{cite web}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).