Лавренко Євген Михайлович

Лавренко Євген Михайлович
Народився	11 (23) лютого 1900 Чугуїв, нині Харківської області
Помер	18 липня 1987 (87 років) Ленінград
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	геоботанік, геологія, ботанік, викладач університету
Alma mater	Харківський університет
Галузь	геоботаніка
Заклад	Ботанічний інститут АН СРСР
Посада	Голова Всесоюзного ботанічного товариства
Науковий ступінь	доктор біологічних наук[1]
Членство	Російська академія наук (26 грудня 1968)[2] Російська академія наук[2] Російське ботанічне товариство (1973)[3]
Відомий завдяки:	розробка плану географічної мережі заповідників СРСР
Нагороди
академік АН СРСР

Євге́н Миха́йлович Лавре́нко (* 11 (23) лютого 1900, Чугуїв, нині Харківської області — † 18 липня 1987, Ленінград) — радянський геоботанік і ботаніко-географ, академік АН СРСР (1968; член-кореспондент 1946).

Євген Михайлович народився 23 лютого 1900 року у м. Чугуєві (нині Харкіської області).

У 1922 році закінчив природниче відділення Харківського університету. Тут він вступає у природоохоронну організацію - Харківське товариство любителів природи, очолюване піонером охорони природи В. І. Талієвим.

З 1921 до 1928 роки працював у Харківському ботанічному саду, з 1926 до 1929 роки в Харківському інституті охорони природи, з 1929 року в Харківському сільськогосподарському інституті, з 1931 — професор цього інституту; з 1934 — в Ботанічному інституті АН СРСР.

Євген Михайлович Лавренко брав участь в організації заповідників «Хомутовський степ», «Михайлівська цілина», охорони унікального дендропарку в Кременчуці.

У 1957 році він очолює групу відомих радянських вчених (В. Г. Гептнер, С. В. Кириков, О. М. Формозов та ін.) з розробки плану географічної мережі заповідників СРСР, який був опублікований в 1958 році в бюлетені «Охорона природи і заповідна справа в СРСР». Попри те, що деякі пропозиції вчених так і не були втілені в життя, ця праця дала великий поштовх у розвитку заповідної справи в СРСР.

Вчений неодноразово виступає на захист заповідників.

У травні 1972 року разом з іншими вченими, він пише листа до ЦК КПУ з пропозицією передати Асканію-Нова з ведення ВАСГНІЛ до АН УРСР.

10 років очолював Всесоюзне ботанічне товариство(з 1963 до 1973).

Основні праці по рослинності степів і пустель СРСР, МНР і частково КНР (географія та екологія окремих видів, типологія рослинності, ботаніко-географічні закономірності). Розробив зональний і провінційний поділ степів і пустель Євразії і Північної Африки. Низка робіт присвячені районуванню, картографуванню рослинності (карти світу, окремих материків, СРСР в цілому і його окремих частин) і загальних питань біогеоценології (ввів поняття про фітогеосферу як частину біосфери).

Досліди з районування й картування рослинності, нова класифікація степової рослинності СРСР; численні праці з геоботаніки України, зокрема про степи й болота. «Нарис рослинності України» (в зб. «Ґрунти України», 1930), «Леґенда до карти рослинності УРСР» (1938 разом з Ю. Клеоповим), «История флоры и растительности СССР по данным современного распространения растений» в кн. «Растительность СССР» (1938), «Степи СССР» (там же, т. 2, 1940) й ін.

• премії АН СРСР ім. В. Л. Комарова (1950, 1963);
• 2 ордени Леніна;
• орден Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями.

• Степи СССР, в кн.: Растительность СССР, т. 2, М. ≈ Л., 1940;
• Степи Евразиатской степной области, их география, динамика и история, в сборнике: Вопросы ботаники, т. 1, М. ≈ Л., 1954;
• Основные черты ботанической географии пустынь Евразии и Северной Африки, М. ≈ Л., 1962.
• Лавренко Е. М., 1971. Генофонд растительного мира СССР // Ресурсы биосферы на территории СССР. Научные основы их рационального использования и охраны. Москва: Наука.
• Лавренко Е. М., 1971. Об охране ботанических объектов в СССР. Вопросы охраны ботанических объектов, Л.: Наука.
• Лавренко Е. М., Денисова Л. В., 1971. Охрана и организация изучения редких и исчезающих видов растений. Ресурсы биосферы на территории СССР. Научные основы их рационального использования и охраны. Москва: Наука.
• Грибова С. А., Исаченко Т. И., Лавренко Е. М. Растительность Европейской части СССР. — Ленинград : «Наука», 1980. — 236 с.

• Дослідники природи сходу України

• [1] [Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Большой Энциклопедический словарь. 2000. [Архівовано 3 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

• Котов M. I., 1971. Є. М. Лавренко // Український ботанічний журнал, № 2.
• Александрова В. Д. и Карамышева З. В., Е. М. Лавренко (к 70-летию со дня рождения и 50-летию научной деятельности), «Ботанический журнал», 1970, т. 55, № 5, с. 735≈61 (список работ).

• Київський еколого-культурний центр [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• https://sites.google.com/view/kalendarniikoshik/видатні-науковці/лютий/23-лютого-народився-євген-михайлович-лавренко