Мерл золотогрудий
| ?Мерл золотогрудий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Шпакові (Sturnidae) |
| Рід: | Мерл (Lamprotornis) |
| Вид: | Мерл золотогрудий |
| Біноміальна назва | |
| Lamprotornis regius (Reichenow, 1879) | |
| Синоніми | |
| Cosmopsarus regius | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Lamprotornis regius |
 Віківиди: | Lamprotornis regius |
 ITIS: | 915894 |
 МСОП: | 22710817 |
 NCBI: | 451408 |
Мерл золотогрудий[2] (Lamprotornis regius) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[3]. Мешкає в Східній Африці.
Опис
Довжина птаха становить 30-35 см, враховуючи довгий, загострений хвіст. Верхня частина тіла, горло і хвіст синьо-зелені з металевим відблиском, крила і горло синьо-фіолетові, блискучі, решта нижньої частини тіла золотисто-жовті. Райдужки білуваті.
Поширення і екологія
Золотогруді мерли мешкають в Ефіопії, Сомалі, Кенії і Танзанії. Вони живуть в сухих саванах, акацієвих рідколіссях і чагарникових заростях. Зустрічаються зграйками від 3 до 12 птахів. На відміну від інших мерлів, які живляться переважно плодами, раціон золотогрудих мерлів складається переважно з термітів та інших комах, яких вони ловлять в польоті або на землі. Також вони доповнюють свій раціон равликами, паууками, ракоподібними і дрібними хребетними, такими як ящірки.
Золотогруді мерли є моногамними птахами, гніздяться невеликими колоніями. Вони будують гнізда в дуплах дерев, зокрема в покинутих дуплах дятлів, встелюючи їх сухою травою, корінцями і листям. В кладці від 3 до 5 блакитно-синьо-зелених яєць, поцяткованих дрібними червонувато-коричневими плямками.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Lamprotornis regius: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 26 грудня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 грудня 2022.
Джерела
- Feare, Chris; Craig, Adrian (1999). Starlings and Mynas. Princeton University Press. ISBN 0-7136-3961-X.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).