Мерл кенійський
| ?Мерл кенійський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Шпакові (Sturnidae) |
| Рід: | Мерл (Lamprotornis) |
| Вид: | Мерл кенійський |
| Біноміальна назва | |
| Lamprotornis hildebrandti (Cabanis, 1878)[2] | |
| Синоніми | |
| Notauges hildebrandti Spreo hildebrandti | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Lamprotornis hildebrandti |
 Віківиди: | Lamprotornis hildebrandti |
 ITIS: | 560680 |
 МСОП: | 22710779 |
 NCBI: | 451401 |
Мерл кенійський[3] (Lamprotornis hildebrandti) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[4]. Мешкає в Кенії і Танзанії. Вид названий на честь німецького колекціонера і натураліста Йоганна Марії Гільдебрандта[5][6]. Раніше вважався конспецифічним з сомалійським мерлом.
Опис
Довжина птаха становить 18-19 см, вага 50-69 г. Голова, горло і верхня частина тіла темно-сині з райдужним металевим відблиском. Крила бронзово-зелені, махові пера темно-сині, покривні пера крил мають чорні кінчики. Горло і верхня частина грудей пурпурові, блискучі, хвіст блискучо-синьо-зелений. Нижня частина грудей і живіт жовтувато-оранжеві, нижня частина живота руда. Райдужки оранжево-червоні, дзьоб і лапи чорні. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів верхня частина тіла вугільно-сіра, нижня частина тіла каштанова, очі темно-карі.
Поширення і екологія
Кенійські мерли живуть в рідколіссях, акацієвих саванах і сухих чагарникових заростях, на висоті від 500 до 2200 м над рівнем моря. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, часто приєднуються до змішаних зграй птахів разом з багатобарвними мерлами.
Кенійські мерли живляться жуками, кониками, літаючими термітами та іншими комахами, а також плодами, зокрема Carissa spinarum, Euclea, Rhus і Apodytes dimidiata. Шукають їжу на землі. Сезон розмноження у кенійських мерлів триває з березня по травень і з жовтня по грудень, в деяких районах Кенії також з травня по липень. Ці птахи гніздяться в дуплах дерев, часто в покинутих дуплах дтлів, як встелюють рослинними волокнами. В кладці від 3 до 4 яєць. Кенійські мерли практикують колективний догляд за пташенятами. Іноді вони стають жертвами гніздового паразитизму чубатих зозуль.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Lamprotornis hildebrandti: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 27 грудня 2022
- ↑ Cabanis, Jean (1878). On a new Species of Notauges (N. hildebrandti, Cab.). Proceedings of the Zoological Society of London. 46 (1): 721. doi:10.1111/j.1469-7998.1878.tb08011.x.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 грудня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 192. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Beentje, H.J. (1998). J. M. Hildebrandt (1847 - 1881): Notes on His Travels and Plant Collections. Kew Bulletin. 53 (4): 835—856. doi:10.2307/4118872. JSTOR 4118872.
Джерела
- Feare, Chris; Craig, Adrian (1999). Starlings and Mynas. Princeton University Press. ISBN 0-7136-3961-X.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).