Амарант масковий
| ?Амарант масковий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Астрильдові (Estrildidae) |
| Рід: | Амарант (Lagonosticta) |
| Вид: | Амарант масковий |
| Біноміальна назва | |
| Lagonosticta larvata (Rüppell, 1840) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Amadina larvata Rüppell, 1840 Estrilda larvata (Rüppell, 1840) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Lagonosticta larvata |
 Віківиди: | Lagonosticta larvata |
 ITIS: | 560645 |
 МСОП: | 103812904 |
 NCBI: | 247513 |
Амара́нт масковий[2] (Lagonosticta larvata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає на півночі Субсахарської Африки.
Опис
Довжина птаха становить 10-11 см, вага 8-13,5 г. У самців лоб і тім'я бурувато-сірі, передня частина голови й горло чорні, на потилиці, шиї й грудях червонуватий "комір". Верхня частина тіла чорнувато-сіра, перед линянням вона набуває бурого забарвлення. Надхвістя і хвіст яскраво-червоні, внутрішні опахала крайніх стернових пер чорнуваті. Крила бурі. Верхня частина грудей темно-бордово-коричнева, нижня частина темно-сіра. Груди поцятковані невеликими білими плямками. Живіт і гузка чорні. Очі темно-червонувато-навколо очей світло-блакитні кільця, синювато-сірий, лапи тілесно-сірі. У самиць потилиця і спина темні, сірувато-коричневі, обличчя і щоки темно-сірі, горло попелясто-сіре. Груди мають легкий рожевуватий відтінок, боки сірі, живіт попелястий. Нижні покривні пера хвоста охристі або сизі.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[3]
- L. l. larvata (Rüppell, 1840) — південний схід Судану, схід Південного Судану, захід Ефіопії;
- L. l. vinacea (Hartlaub, 1857) — від Сенегалу і Гамбії до Гвінеї й західного Малі (на схід до гір Мандінґ);
- L. l. nigricollis (Heuglin, 1863) — від центрального і південного Малі до Південного Судану, північного сходу ДР Конго і півночі Уганди.
Деякі дослідники виділяють підвиди L. l. vinacea і L. l. nigricollis в окремі види Lagonosticta vinacea і Lagonosticta nigricollis[4][5].
Поширення й екологія
Маскові амаранти мешкають в Сенегалі, Гамбії, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Малі, Буркіна-Фасо, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Беніні, Нігері, Нігерії, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Чаді, Судані, Південному Судані, Демократичній Республіці Конго, Ефіопії і Уганді. Вони живуть в саванах і чагарникових заростях, на висоті до 1700 м над рівнем моря. Зустрічаються парами або сімейними зграйками, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів з червонодзьобими амарантами і савановими астрильдами-метеликами. Живляться переважно насінням трав, яке шукають на землі, іноді також ягодами, плодами й дрібними комахами, такими як терміти, особливо під час сезону розмноження.
Сезон розмноження у саванових амарантів припадає на другу половину сезону дощів. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з рослинних волокон і переплетених травинок, встелюється мохом і пір'ям, розміщується в чагарниках. В кладці 3-4 білуватих яйця. Інкубаційний період триває 11-12 днів, насиджують і самиці й самці. Пташенята покидають гніздо через 18-19 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще кілька тижнів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Lagonosticta larvata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 жовтня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Lagonosticta vinacea: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 жовтня 2022
- ↑ BirdLife International (2016). Lagonosticta nigricollis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 жовтня 2022
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).