Kontakte

Kontakte
Композитор	Карлгайнц Штокгаузен
Видано	1960

Kontakte — твір Карлгайнца Штокгаузена, написаний між 1958 та 1960 рр., який включає квадрофонічний запис електронної музики та партії фортепіано й ударних. Електронна доріжка із Kontakte може відтворюватись як самостійний твір, і позначена номером 12 у каталозі творів композитора, в той час як версія Kontakte для електронної доріжки та фортепіано й ударних має номер ${\displaystyle 12{\frac {1}{2}}}$ серед творів Штокгаузена. Існує також твір під назвою Originale (1961), який включає електронну та інструментальну партію Kontakte, а також музичний театр (твір позначено номером ${\displaystyle 12{\frac {2}{3}}}$)^[1].

Прем'єра твору відбулась 11 червня 1960 року в малому концертному залі Західнонімецького радіо в Кельні^[2].

Загальна тривалість твору: 35 хвилин 30 секунд^[1].

Як і в інших своїх творах, в Kontakte Штокгаузен оперує «контактами» (а не контрастами) між різними якостями музичного матеріалу. Ці «контакти» відбуваються шляхом плавних переходів між звуковими сферами. Сам композитор так висловлюється про Kontakte:

Щодо самої назви твору, композитор зазначає:

Штокгаузен реалізував електронну доріжку твору між вереснем 1959 і травнем 1960 у студії електронної музики при Західнонімецькому радіо. В цій композиції Штокгаузен втілив на практиці свою концепцію єдності музичного часу, про яку він згадує, зокрема, в статті «Die Einheit der musikalischen Zeit» (в англійському перекладі статті вжито заголовок «The Concept of Unity in Electronic Music» (див. розділ «Джерела»).

Основною ідеєю Kontakte є підпорядкування усіх параметрів музичної композиції сфері часу. Штокгаузен відштовхується від того факту, що не лише ритм, а й висота звуку залежать від часової характеристики — розподілу пульсацій в часі (чим густіше розміщені пульсації, тим вищою є частота коливань, і тим вищим сприймається звук). Композитор пропонує єдину часову шкалу, яка об'єднує в собі тембр, висоту звуку, ритм і форму музичної композиції.

Між 17-ю та 18-ю хвилинами електронної доріжки Kontakte Штокгаузен демонструє яскравий приклад об'єднання і плавних переходів між собою звуковисотної, тембрової і ритмової частин цієї шкали. Тон, утворений генератором імпульсів, плавно «спускається» із 166 Гц на 7½ октав донизу аж поки частота його коливань зменшується настільки, що він перестає сприйматись як, власне, тон, і плавно переходить у сферу ритму — слух починає розрізняти окремі імпульси, з яких складається цей музичний звук. В своїй найнижчій часово-висотній точці відстань між імпульсами досягає 140 см плівки (де 38.1 см = 1 секунді часу)^[6], тобто ~ 3.67 секунд.

Увесь звук генератора імпульсів пропущено через вузькочастотний фільтр, який у початковій висотній точці надає імпульсам тембру, а в кінцевій — переходить із тембрової сфери у сферу висоту звуку, в той час як сам генератор імпульсів уже «спустився» у сферу ритму.

Штокгаузен зазначає, що «більшість [музичних] подій в Kontakte, як, зокрема, в наведеному прикладі, були скомпоновані шляхом різноманітних часових перетворень структур на основі імпульсів»^[7]. І далі: «Часовий процес, завдяки якому звук може перетворюватись у ритм, безсумнівно може мати музичний вияв»^[8].

Штокгаузен ділить інструментальні звуки, використані в Kontakte, на 6 категорій^[9]:

1. металічний звук
   • кроталі
2. металічний шум
   • тарілки, там-там, гонг, тронка, бубончики
3. звук мембрани
   • бонго
4. шум мембрани
   • том-том, малий барабан
5. дерев'яний звук із означеною висотою
   • маримба
6. дерев'яний звук без означеної висоти
   • дерев'яний африканський бубен^[10], гуїро

Фортепіано виконує роль посередництва між звуками ударних інструментів та електронною доріжкою.

Штокгаузен стверджує, що «цей твір написано у „момент-формі“. Кожен „момент“, як процес, так і стан, є незалежним і само-регульованим, здатним до самостійного існування»^[3]. Ескізи та попередні схеми композитора свідчать про те, що спершу Штокгаузен планував, що твір складатиметься із 18 «моментів»/структур (тут в значенні частини твору), кожна з яких складалася б із 6 під-частин^[11], але в кінцевій реалізації твору композитор створив лише 14 структур, які походять із початкового плану, та ще 2 додаткові вступні структури, які відсунули нумерацію основних структур на 2 позиції вверх.

Окрім того, Штокгаузен оперує в цьому творі серіями перетворень матеріалу, які мають по 6 значень. Детальний аналіз серійної організації параметрів у Kontakte можна знайти у Heikinheimo 1972 (див. розділ «Джерела»).

• Zbigniew Skowron. Muzyka elektroniczna Karlheinza Stockhausena. Okres prób i doświadczeń (II) // Muzyka. — 1982. — 1—2. — С. 11—36.
• Karlheinz Stockhausen. The Concept of Unity in Elecronic Music // Perspectives of New Music 1. — 1962. — № 1 (осінь).
• Karl H. Wörner. Stockhausen: Life and Work / Introduced, translated, edited by Bill Hopkins. — 1977. — ISBN 9780520032729.

• S. Heikinheimo. The Electronic Music of Karlheinz Stockhausen. — Helsinki, 1972.