Kawanishi K-12

Kawanishi K-12
Тип	експериментальний літак
Розробник	Каваніші
Виробник	Каваніші
Головний конструктор	Ейджі Секіґучі
Перший політ	1928
Основні експлуатанти	Японія
Виготовлено	2
Kawanishi K-12 у Вікісховищі

Каваніші K-12 Сакура (англ. Kawanishi K-12, яп. さくらごう — «Квітка вишні») — японський експерементальний високоплан, створений компанією «Каваніші» в 1928 році для спроби перельоту через Тихий океан. Проте характеристики створеного літака виявились недостатніми для такої подорожі.

В травні 1927 року Чарльз Ліндберг на своєму моноплані Spirit of St. Louis успішно перелетів Атлантичний океан ставши сенсацією в авіаційному світі. Намагаючись виділитись на світовій арені, Імперська льотна асоціація в вересні того ж року вирішила проспонсорувати літак японського виробництва для здійснення навіть більшого подвигу — безпосадкового перельоту через Тихий океан. Через досвід компанії Каваніші і її конструктора Ейджі Секіґучі в розробці літаків великої дальності завдання побудувати літак для цього було видано саме їй. До проєкту також доєднались Імперський флот і армія Японії, Імператорський університет і Основна метеорологічна обсерваторія.

Створення літака під заводським позначенням K-12 почалося в жовтні 1927 року і його дизайн базувався на скасованому проєкті важкого вантажного літака компанії K-9. Це був напів-балочний високоплан з прямим крилом і в цілому нагадував літак Spirit of St. Louis^{[Вин. 1]}. Але на відміну від нього кабіна K-12 розташовувалась перед крилом з кращим оглядом, а також передбачала два члени екіпажу. Каркас K-12 був змішаний: фюзеляж мав металевий каркас, а крила — дерев'яний. Фюзеляж і верхня поверхня крила обшивались тканиною, а нижню поверхню крила зробили з фанери.

Перший екземпляр завершили в червні 1928 року і він мав стати тестовим та навчальним прототипом. Допоки на аеродромі в Каґаміґахарі проводили випробувальні польоти проєкт було призупинено через втручання Бюро цивільної авіації Японії. Останні вважали, що літак не був достатньо міцним для підняття необхідної для такого перельоту маси в повітря і тому небезпечним. Незважаючи на аргументи команди думка Бюро переважила і в вересні 1928 року тестові польоти K-12 були припинені, а в листопаді проєкт скасували. Цьому також посприяла аварія другого екземпляру, який був готовий в серпні 1928 року і зазнав пошкоджень на одному з перших тестових польотів. Ще однією невдачою для проєкту стала загибель пілота Юкічі Ґото під час навчань на Mitsubishi B1M. Ґото був одним з чотирьох пілотів авіакомпанії «Авіація Японії», яких обрали і активно готували для перельоту через Тихий океан.^[1]

Ще до скасування експеременту другий K-12 отримав назву «Тип Сакура» (яп. 桜号, «Сакура-ґо»). «Каваніші» планувала відремонтувати і модифікувати «Сакуру» для використання в ролі транспорного, але ремонт так і не відбувся. Перший прототип забрали на фабрику де його виставили на огляд з написом на інформаційній табличці «Як не конструювати і будувати літак спеціального призначення». K-12 став останнім цивільним літаком виготовленим компанією «Літаки Каваніші».^[2]

Дані з Japanese Aircraft 1910—1941^[2]

• Екіпаж: 2 особи
• Довжина: 11,6 м
• Висота: 3,4 м
• Розмах крил: 19,05 м
• Площа крил: 57 м
• Маса пустого: 1920 кг
• Максимальна маса: 5500 кг
• Навантаження на крило: 96,5 кг/м²
• Двигун: 12-ти циліндровий V-подібний двигун Kawasaki-BMW VIA водяного охолодження
• Потужність: 500—630 к. с.
• Питома потужність: 11 кг/к.с.
• Гвинт: дволопатевий дерев'яний гвинт

• Максимальна швидкість: 210 км/год (на рівні моря)
• Швидкість приземлення: 122 км/год
• Час набору висоти 1500 м: 20 хвилин
• Дальність польоту: 5230 км^{[Вин. 2]}

• Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910-1941. — Maryland : Naval Institute Press, 1990. — 293 с. — ISBN 1557505632. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Kawanishi K-12