Kawanishi E13K
| Kawanishi E13K | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | поплавковий гідролітак |
| Перший політ: | 1938 |
| На озброєнні у: |  Імперський флот Японії |
| Всього збудовано: | 2 |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Крейсерська швидкість: | 222 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 350 км/год |
| Практична стеля: | 6 690 м |
| Довжина: | 11,73 м |
| Висота: | 4,45 м |
| Розмах крила: | 14,49 м |
| Площа крила: | 34,00 м² |
| Споряджений: | 3550 кг |
| Двигуни: | 1 × Mitsubishi Kinsei 3-Kai, 910 к.с. |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | бомби до 250 кг |
| Кулеметне озброєння: | 1 × 7,7-мм кулемет «Тип 92» |
Каваніші E13K (англ. Kawanishi E13K) або Експериментальний (12-ші) 3-місний розвідувальний гідроплан (яп. 十二試三座水上偵察機, Джюні-ші Сан-за Суйджю Тейсанцукі) — проєкт розвідувального гідролітака Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.
Історія створення
В 1937 році командування ВПС Імперського флоту Японії видало замовлення 12-Сі на розробку нового двомісного розвідувального літака на заміну застарілого Kawanishi E7K. У конкурсі взяли участь фірми Aichi, Nakajima та Kawanishi. Пізніше завдання було змінене — екіпаж мав складатись з 3 осіб, а дальність польоту мала суттєво зрости. Гідроплан мав запускатись з катапульти більшиих кораблів, але також злітати з води.
Робота над літаком почалась в квітні 1937 року, політ першого прототипу відбувся 28 вересня 1938 року. Це був тримісний суцільнометалевий низькоплан, оснащений 9-ти циліндровим радіальним двигуном Mitsubishi Kinsei 3-Kai потужністю 910 к.с. Літак був озброєний одним 7,7-мм кулеметом «Тип 92» і міг нести одну 250-кг бомбу під фюзеляжем або чотири 60-кг бомби на підвісках під крилом.
У жовтні 1938 року прототип передали флоту, де він отримав назву E13K і порівнювався з конкурентом Aichi E13A. E13K переважав конкурента по багатьох параметрах, крім максимальної швидкості. Але він виявився складнішим в експлуатації та обслуговуванні, тому у серійне виробництво був запущений E13A.
Під час випробувальних польотів крило першого прототипу E13K деформувалось через вібрації і він зазнав аварії та був зруйнований, а другий пропав безвісти в морі разом з пілотом.[1]
Тактико-технічні характеристики
Дані з Japanese Aircraft 1910—1941[2]
Технічні характеристики
- Екіпаж: 3 особи
- Довжина: 11,73 м
- Висота: 4,45 м
- Розмах крила: 14,49 м
- Площа крила: 34,00 м²
- Маса пустого: 2170 кг
- Маса спорядженого: 3550 кг
- Максимальна маса зльоту: 4000 кг
- Навантаження на крило: 104,4 кг/м²
- Двигун: Mitsubishi Kinsei 3-Kai
- Потужність: 910—1030 к. с.
- Питома потужність: 3,9 кг/к.с.
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 350 км/год (на 1100 м.)
- Крейсерська швидкість: 222 км/год
- Посадкова швидкість: 110 км/год
- Час підйому на 4000 м.: 9 хв. 14 с.
- Практична стеля: 6690 м
- Час польоту: 16 год
Озброєння
- Кулеметне:
- 1 × 7,7 мм кулемет «Тип 92» в верхній позиції
- Бомбове навантаження: до 250 кг бомб
- 1 × 250 кг бомба або
- 4 × 60 кг бомби
Джерела
- О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004 (рос.)
- Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4 (рос.)
- Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть вторая: Каваниси-Мицубиси. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996 (рос.)
- Авиационно-исторический журнал «Мир авиации» / Aviation World Magazine. Вып.10. «Поплавковые самолеты Второй мировой войны 1939—1945» (рос.)
- Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910-1941. — Maryland : Naval Institute Press, 1990. — 293 с. — ISBN 1557505632. (англ.)
Див. також
- Aichi E13A
- Blackburn Velos
- Heinkel He 115
Примітки
- ↑ Mikesh, 1967, p. 140.
- ↑ Mikesh, 1967, p. 141.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).