YaChudo

KIC 3542116

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.

KIC 3542116

Зображення KIC 3542116 (у центрі) з помаранчевим компаньйоном (KOI-4987) зверху, отримане в межах огляду Sloan Digital Sky Survey.
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Ліра
Пряме піднесення 19г 22х 52.9408736880с
Схилення +38° 41′ 41.489123208″
Видима зоряна величина (V) 10,03
Характеристики
Спектральний класF2V
Тип змінностіРотаційна змінна
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) –21.1 ± 0.7 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 6.320±0.013 мас/р
Схил.: -3.016±0.015 мас/р
Паралакс (π) 4.4194 ± 0.0115 мас[1]
Відстань 738 ± 2 св. р.
(226.3 ± 0.6 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		-
Фізичні характеристики
Маса 1.47 ±0.10 M☉
Радіус 1.56 ±0.15 R☉
Ефективна температура 6918 ±122 K
Металічність 0.04 ±0.11
Обертання 1.08 ±0.02 днів
Обертальна швидкість (v sin i) 57.3 ±0.3 км/с
Інші позначення
Каталог Tycho 3134-1024-1, Каталог опорних зір 03134-01024, LAMOST J192252.93+384141.4, 2MASS J19225293+3841415, TESS Input Catalog 122519163, Gaia DR1 2052852771010196992
Посилання
SIMBADдані для KIC+3542116

KIC 3542116 (також відома як TYC 3134-1024-1 ) — зоря F-типу в сузір'ї Ліри. Найперші виявлення транзитних екзокомет навколо цієї зорі були здійснені у 2018 році[2].

Зоря-господар

KIC 3542116 має спектральний тип F2V згідно зі спектроскопією, отриманою в обсерваторії імені Віппла. Хоча зоря не виявляє чітких ознак молодості, вчені підозрюють, що вона все ж є молодою[2]. Зоря рухається разом[3] з червоним карликом типу M1.9[4] під назвою KOI-4987 (KIC 3542117); кандидат на планету навколо цієї зорі, KOI-4987.01, є хибно-позитивним результатом[5]. Ця зоря має 23-денне обертання, яке просочується в криву блиску Кеплера KIC 3542116[2].

Екзокомети

Крива блиску, що показує найглибший екзокометний транзит KIC 3542116. Зверху показано змінність, пов'язану із зорею та транзитом, а знизу змінність вилучено. Рисунок 1, Лук'яник та ін., 2024[6]

Консультант з питань зайнятості та громадянський науковець проєкту Planet Hunters Томас Джейкобс переглянув криві блиску 201 250 цільових зір за допомогою космічного телескопа Кеплер і виявив три потенційні транзитні екзокомети навколо KIC 3542116. Пізніше на кривій блиску було виявлено ще три неглибокі транзити[2][7].

Транзитні екзокомети вже були змодельовані в 90-х роках А. Лекавельє Де Етангом та ін. Команда передбачила округлу трикутну форму, яка відрізняється від транзитних екзопланет[8][9]. Команда вчених знайшла саме таку форму з «крутішими входами з позитивною кривизною, а потім довшими виходами з негативною кривизною» для трьох глибших транзитів[2]. Транзити пізніше також були виявлені в автоматизованому пошуку екзокомет[10].

В іншій роботі було виявлено загалом 8 транзитів (включаючи попередньо виявлені транзити). Моделювання показало, що транзити добре узгоджуються з відомими кометами Сонячної системи, такими як комета Галлея, комета Хейла-Боппа та C/2006 S3 (LONEOS).

Неглибокі транзити утворюються кометами, що рухаються ближче до зорі (близько 1 астрономічної одиниці), і утворюють частинки пилу розміром від 0,1 до 20 мкм. Глибші транзити утворюються кометами, що обертаються далі (близько 5 астрономічних одиниць), і утворюють більші частинки пилу розміром понад 5 мкм.

Дослідження показало, що на форму транзиту впливає низка факторів, таких як розмір частинок, розподіл та відстань до зірки. На глибину та тривалість транзиту впливає продуктивність пилу ядра комети та параметр удару. Продуктивність пилу вища для екзокомет з неглибокими заглибленнями, які обертаються ближче до зорі[6].

Посилання

  1. ↑ Rappaport, S.; Vanderburg, A.; Jacobs, T.; LaCourse, D.; Jenkins, J.; Kraus, A.; Rizzuto, A.; Latham, D. W.; Bieryla, A. (21 лютого 2018). Likely transiting exocomets detected by Kepler. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). 474 (2): 1453—1468. arXiv:1708.06069. Bibcode:2018MNRAS.474.1453R. doi:10.1093/mnras/stx2735. ISSN 0035-8711. PMC 5943639. PMID 29755143. Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Rappaport2018", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
  2. ↑ Brown, A. G. A. та ін. (2021). Gaia Early Data Release 3: Summary of the contents and survey properties. Astronomy & Astrophysics. 649: A1. arXiv:2012.01533. Bibcode:2021A&A...649A...1G. doi:10.1051/0004-6361/202039657. S2CID 227254300.doi:10.1051/0004-6361/202039657e) . Gaia EDR3 record for this source at VizieR.
  3. ↑ а б в г д Rappaport, S.; Vanderburg, A.; Jacobs, T.; LaCourse, D.; Jenkins, J.; Kraus, A.; Rizzuto, A.; Latham, D. W.; Bieryla, A.; Lazarevic, M.; Schmitt, A. (21 лютого 2018). "Likely transiting exocomets detected by Kepler". Т. 474. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. с. 1453—1468. arXiv:1708.06069. Bibcode:2018MNRAS.474.1453R. doi:10.1093/mnras/stx2735. ISSN 0035-8711. PMC 5943639. PMID 29755143.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  4. ↑ Gruner, D.; Barnes, S. A.; Janes, K. A. (Липень 2023). Wide binaries demonstrate the consistency of rotational evolution between open cluster and field stars. Astronomy and Astrophysics (англ.). 675: A180. arXiv:2307.10836. Bibcode:2023A&A...675A.180G. doi:10.1051/0004-6361/202346590. ISSN 0004-6361.
  5. ↑ Birky, Jessica; Hogg, David W.; Mann, Andrew W.; Burgasser, Adam (Березень 2020). Temperatures and Metallicities of M Dwarfs in the APOGEE Survey. The Astrophysical Journal (англ.). 892 (1): 31. arXiv:2001.04962. Bibcode:2020ApJ...892...31B. doi:10.3847/1538-4357/ab7004. ISSN 0004-637X.
  6. ↑ KOI-4987 | NASA Exoplanet Archive. exoplanetarchive.ipac.caltech.edu. Процитовано 23 квітня 2025.
  7. ↑ а б Luk’yanyk, I.; Kulyk, I.; Shubina, O.; Pavlenko, Ya; Vasylenko, M.; Dobrycheva, D.; Korsun, P. (1 серпня 2024). Numerical simulations of exocomet transits: Insights from β Pic and KIC 3542116. Astronomy & Astrophysics (англ.). 688: A65. arXiv:2407.17961. Bibcode:2024A&A...688A..65L. doi:10.1051/0004-6361/202348498. ISSN 0004-6361.
  8. ↑ Scientists detect comets outside our solar system. MIT News | Massachusetts Institute of Technology (англ.). 26 жовтня 2017. Процитовано 23 квітня 2025.
  9. ↑ Lecavelier Des Etangs, A.; Vidal-Madjar, A.; Burki, G.; Lamers, H. J. G. L. M.; Ferlet, R.; Nitschelm, C.; Sevre, F. (Грудень 1997). Beta Pictoris light variations. I. The planetary hypothesis. Astronomy and Astrophysics (англ.). 328: 311. Bibcode:1997A&A...328..311L. ISSN 0004-6361.
  10. ↑ Lecavelier Des Etangs, A.; Vidal-Madjar, A.; Ferlet, R. (21 грудня 1998). Photometric stellar variation due to extra-solar comets. Astronomy and Astrophysics (англ.). 343: 916. arXiv:astro-ph/9812381. Bibcode:1999A&A...343..916L. doi:10.3847/1538-4357/ab7004. ISSN 0004-6361.
  11. ↑ Kennedy, Grant M.; Hope, Greg; Hodgkin, Simon T.; Wyatt, Mark C. (1 лютого 2019). An automated search for transiting exocomets. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). 482 (4): 5587—5596. arXiv:1811.03102. Bibcode:2019MNRAS.482.5587K. doi:10.1093/mnras/sty3049. ISSN 0035-8711.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «Lecavelier Des Etangs1997», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «Lecavelier Des Etangs1999», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «Kennedy2019», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «Luk’yanyk2024», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «ExoplanetArchiveKOI-4987», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «Birky2020», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «Gruner2023», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «MIT News», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).