Juncus elliottii

Juncus elliottii
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Ситникові (Juncaceae)
Рід:	Ситник (Juncus)
Вид:	J. elliottii
Біноміальна назва
Juncus elliottii Chapm.

Juncus elliottii — вид квіткових рослин з родини ситникових. Поширення: США (Алабама, Арканзас, Делавер, Флорида, Джорджія, Луїзіана, Меріленд, Міссісіпі, Нью-Джерсі, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Теннессі, Техас, Вірджинія). Цей багаторічник росте переважно в помірному біомі^[1].

Трави, багаторічні, дернисті, 3–9 дм. Коріння часто з кінцевими бульбами. Стебла прямі, вальцьовані, 1–3 мм у діаметрі, гладкі. Лускоподібне листя 1, від бордового до коричневого, на верхівці гостра. Листя: прикореневе 1–3, стеблове 1–2; вушки 0,5–2 мм, на верхівці округлі, лускаті; листя зелене або бордове, стисле, 2–16 см x 1–2 мм, зі слабкими кільцеподібними смугами в місці розташування перегородок. Суцвіття — кінцеві волоті з 40–100(200) головок, 4–16 см, гілки висхідні або розлогі; первинний приквіток прямостоячий або висхідний; головки 2–10-квіткові, напівкулясті до приблизно пірамідальних, 0,3-0,5 мм у діаметрі. Квіти: листочки оцвітини солом'яного кольору, ланцетні, на верхівці загострені; зовнішні листочки оцвітини (2,2)2,6–2,9 мм; внутрішні листочки оцвітини (1,8)2,4–2,8; тичинок 3, пиляків на 2/3 дорівнює довжині нитки. Коробочки виступаючі, каштаново-коричневі, одномісні, вузько грушоподібні до вузькояйцеподібних, 2,4–2,9 мм, верхівка гостра, стулки розділяються при розкритті. Насіння еліпсоїдної форми, 0,3–0,5 мм, без хвоста; тіло чітко жовто-коричневе. 2n = 40. Плодоносить влітку. Населяє вологі піски, торф'янисті піски або торф, відкриті береги ставків та озер, западини в саванах та рівнинних лісах, вологі до мокрих, сильно порушені вирубки, узбіччя доріг та канави; 0–700 метрів^[2].