J-антена

Йот-антена (англ. J-pole antenna або просто J-antenna) — радіотехнічний пристрій для приймання і передавання електромагнітних хвиль, один із різновидів антен.

Її винайшов Ганс Беггеров у 1909 році. З 1936 року цю антену почали використовувати для наземних передавачів, причому випромінювальний елемент і узгоджувальна секція були встановлені вертикально, що надало їй форми літери «Йот», а з 1943 року вона отримала назву Йот-антена.^[1]

Опис

Вперше антена такої конструкції була використана у 1909 році на дирижаблі типу цепелін. У зв'язку з чим іменувалася Zeppelin, а назва «Йот» була надана через її вигляд, адже за своєю формою антена нагадує латинську літеру «Йот».

Перевагами антени є її проста конструкція^[2]. Також у Йот-антени є один безперечний плюс для роботи на даху будинку. Нижню частину можливо заземлити і використовувати, як громовідвід. Це не впливає на роботу обладнання, проте захистить домашній приймач від грози. Таким чином прийом сигналів на цю антену можна не переривати на час негоди^[3].

Конструкція

Йот-антена відноситься до розряду всеспрямованих антен. Вона являє собою напівхвильовий штир із противагою довжиною λ/4 довжини хвилі у вигляді замкнутої двопровідної лінії (U-коліна). На цій лінії знаходиться точка з вхідним опором 50 Ом, до якої підключається фідер. По суті, це родич чвертьхвильового штиря з посиленням близько 2.2 dBi і застосовується в тих же умовах прийому.

Йот-антена навіть трохи простіша у виготовленні, ніж антена Ground Plane 1/4 більш відома як «павук». Достатньо взяти шматок дроту (трубки) довжиною трохи більше λ, вигнути його відповідно отримавши таким чином Йот антену. Розміри антени розраховуються з урахуванням коефіцієнта укорочення vf, який залежить від відношення довжини хвилі до діаметра дроту (трубки). Антена потребує симетрування входу. Це можна зробити, пропустивши фідер усередині однієї з трубок і вивівши його через точку нульового потенціалу в основі U-коліна. На частотах УКХ можна використовувати фільтр-пробку з коаксіального кабелю.

Варіації

Slim Jim антена
Супер-Йот антена
Колінеарна антена
E-plane
Дводіапазонна Йот-антена для роботи через третю гармоніку

Джерела

↑ U.S. War Department (1943). Very-High-Frequency Antennas (англійська) . Вашингтон, США: U.S. War Department. с. 163. {{cite book}}: |archive-url= вимагає |url= (довідка)
↑ User, Super. Взрослая j антенна. hammania.net. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 4 червня 2016.
↑ Як зробити антену: інструкції по створенню варіанта J і Франкліна. poradum.com (українська) . Архів оригіналу за 7 серпня 2016.

Див. також

Це незавершена стаття пов'язана з радіо.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] U.S. War Department (1943). Very-High-Frequency Antennas (англійська) . Вашингтон, США: U.S. War Department. с. 163. {{cite book}}: |archive-url= вимагає |url= (довідка)

[2] User, Super. Взрослая j антенна. hammania.net. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 4 червня 2016.

[:0-3] Як зробити антену: інструкції по створенню варіанта J і Франкліна. poradum.com (українська) . Архів оригіналу за 7 серпня 2016.

[1]

[2]

[3]