YaChudo

Імуноглобулін E

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Будова антитіла IgE
Роль мастоцитів у розвитку алергії.
Процес дегрануляції 1 — антиген; 2 — антитіло IgE; 3 — рецептор FcεRI; 4 — вже утворені медіатори (гістамін, протеази, хемокіни, гепарин); 5 — гранули; 6 — тучна клітина; 7 — новоутворені медіатори (простагландини, лейкотрієни, тромбоксани, PAF)

Імуноглобулін E (IgE) — тип антитіла (або «ізотип» імуноглобуліну (Ig)), який був знайдений лише у ссавців. IgE синтезується плазматичними клітинами. Мономери IgE складаються з двох важких ланцюгів (ε-ланцюг) і двох легких ланцюгів, причому ε-ланцюг містить 4 Ig-подібні постійні домени (Cε1-Cε4).[1] Вважається, що IgE є важливою частиною імунної відповіді на інфекцію певними паразитичними гельмінтами, включаючи Schistosoma mansoni, Trichinella spiralis,[2][3] і Fasciola hepatica.[4] IgE також використовується під час імунного захисту від деяких найпростіших паразитів, таких як Plasmodium falciparum.[5] В процесі еволюції IgE, можливо, розвивався як захист для захисту від отрут[6][7][8].

IgE також відіграє критичну роль у гіперчутливості I типу[9], яка проявляється різними алергічними захворюваннями, такими як алергічна астма, більшість типів синуситів, алергічний риніт, харчова алергія та певні типи хронічної кропив'янки та атопічного дерматиту. IgE також відіграє ключову роль у відповідях на алергени, такі як: анафілактичні реакції на ліки, укуси бджіл та антигенні препарати, що використовуються в десенсибілізаційній імунотерапії.

Хоча IgE зазвичай є найменш поширеним ізотипом — рівні IgE в сироватці крові у нормальної («неатопічної») людини становлять лише 0,05 % від загальної концентрації Ig[10] порівнянні з 75 % для IgG при 10 мг/мл, які є ізотипами, відповідальними за більшість класичної адаптивної імунної відповіді — він здатний викликати анафілаксію, одну з найбільш швидких і важких імунологічних реакцій[11].

Відкриття

IgE був одночасно відкритий у 1966 та 1967 роках двома незалежними дослідницькими групами[12]: Кімісіге Ішізака та його дружина Теруко Ішізака в Інституті та лікарні дослідження дитячої астми в Денвері, штат Колорадо,[13] та Йоханссоном і Бенніхом в Упсалі, Швеція[14]. Їх спільна стаття була опублікована в квітні 1969 року[15].

Рецептори

IgE стимулює IgE-опосередковану алергічну відповідь шляхом зв'язування з рецепторами Fc, які знаходяться на поверхні тучних клітин і базофілів. Fc-рецептори також виявлені на еозинофілах, моноцитах, макрофагах і тромбоцитах у людей. Існує два типи Fcε-рецепторів:

  • FcεRI (рецептор Fcε типу I), високоафінний рецептор IgE
  • FcεRII (рецептор Fcε типу II), також відомий як CD23, низькоафінний рецептор IgE

IgE може посилювати експресію обох типів рецепторів Fcε. FcεRI експресується на тучних клітинах, базофілах та дендритних клітинах, що презентують антиген, як у мишей, так і у людей. Зв'язування антигенів з IgE, уже зв'язаним FcεRI на тучних клітинах, викликає перехресний зв'язок вже зв'язаного IgE та агрегацію основного FcεRI, що призводить до дегрануляції (вивільнення медіаторів) та секреції кількох типів цитокінів типу 2, таких як інтерлейкін (IL)-3 і фактор стовбурових клітин (SCF), які допомагають тучним клітинам виживати і накопичуватися в тканинах, а також IL-4, IL-5, IL-13 і IL-33, які, у свою чергу, активують вроджені лімфоїдні клітини групи 2 (ILC2 або природні клітини-хелпери). Базофіли з тучними клітинами мають загального гемопоетичного попередника; при перехресному зв'язку їх поверхневого зв'язаного IgE антигенами також вивільняють цитокіни 2 типу, включаючи IL-4 та IL-13, та інші медіатори запалення. Низькоафінний рецептор (FcεRII) завжди експресується на В-клітинах; але IL-4 може індукувати його експресію на поверхнях макрофагів, еозинофілів, тромбоцитів і деяких Т-клітин[16][17].

Функція

Паразитарна гіпотеза

Ізотип IgE спільно еволюціонував з базофілами та тучними клітинами для захисту від паразитів, таких як гельмінти (наприклад, шистосома), але також може бути ефективним при бактеріальних інфекціях.  Епідеміологічні дослідження показують, що рівень IgE підвищується при зараженні людини Schistosoma mansoni[18], Necator americanus[19], і нематодами[20]. Також IgE, швидше за все, допомагає видаленню анкілостом з легенів. 

Токсинова гіпотеза алергічного захворювання

У 1981 році Марджі Профет припустила, що алергічні реакції розвивалися як остання лінія захисту від отрут[6]. Хоча ця гіпотеза на той час була суперечливою, нова робота підтверджує деякі думки Профет про адаптаційну роль алергії як захисту від токсинів[7].

У 2013 році з'ясувалося, що IgE відіграють важливу роль у набутій стійкості до отрут медоносних бджіл[8] та гадюки Рассела[8][21]. Автори дійшли висновку, що «невелика доза бджолиної отрути надає імунітет до значно більшої, смертельної дози» і «такий вид специфічної для отрути, пов'язаної з IgE, адаптивної імунної відповіді розвинувся, принаймні в еволюційному плані, щоб захистити хазяїна від потенційно токсичні кількості отрути, наприклад, якщо тварина зіткнеться з цілим гніздом бджіл, або в разі укусу змії»[8][22][23]. Основний алерген бджолиної отрути (фосфоліпаза А2) викликає імунну відповідь T-хелперів 2-го типу, пов'язану з виробленням антитіл IgE, які можуть «підвищити стійкість мишей до зараження потенційно смертельними дозами токсина»[24].

Рак

Хоча це ще недостатньо вивчене, IgE може відігравати важливу роль у розпізнаванні злоякісних пухлин[25] при якому можлива стимуляція сильної цитотоксичної відповіді проти клітин, які «демонструють» лише невелику кількість ранніх маркерів раку. Якщо ця гіпотеза вірна, лікування препаратами проти IgE, таке як омалізумаб (для лікування алергії), теоретично може мати деякі небажані побічні ефекти. Однак недавнє дослідження, яке було проведено на основі сукупного аналізу з використанням вичерпних даних із 67 клінічних випробувань фази I—IV омалізумабу за різними показаннями, прийшло до висновку, що причинний зв'язок між терапією омалізумабом та злоякісними новоутвореннями є малоймовірним[26].

Роль у захворюванні

У людей з атопією рівень IgE в крові може в десять разів перевищувати нормальний рівень (як і у хворих на синдром гіпер-IgE). Однак це може не бути обов'язковою умовою для появи симптомів, як це спостерігається у астматиків з нормальним рівнем IgE в крові — нещодавні дослідження показали, що вироблення IgE може відбуватися локально в слизовій оболонці носа[27].

IgE, який може специфічно розпізнати алерген (як правило, це білок, наприклад пилового кліща Der p 1, котячий білок Fel d 1, пилок трав або амброзії тощо), має унікальну довготривалу взаємодію зі своїм високоафінним рецептором FcεRI, тому що базофіли і тучні клітини, здатні опосередковувати запальні реакції, стають «підготовленими», щоб виділяти хімічні речовини, такі як гістамін, лейкотрієни та певні інтерлейкіни. Вказані хімічні речовини (медіатори) викликають багато симптомів, які ми пов'язуємо з алергією, таких як звуження дихальних шляхів при астмі, місцеве запалення при екземі, посилене виділення слизу при алергічному риніті та підвищена проникність судин (необхідне для переходу у тканини інших імунних клітин), яке може призвести до потенційно смертельного падіння артеріального тиску (колапс), як при анафілаксії. 

Відомо, що рівень IgE підвищується при різних аутоімунних захворюваннях, таких як системний червоний вовчак (СЧВ), ревматоїдний артрит (РА) і псоріаз, і, теоретично, має патогенетичне значення при СЧВ і РА, викликаючи реакцію гіперчутливості[28][29].

Вважається, що регуляція рівня IgE за допомогою контролю диференціювання В-клітин у плазматичні клітини, що секретують антитіла, включає «низькоафінний» рецептор FcεRII або CD23[30]. CD23 також може забезпечувати полегшену презентацію антигену — IgE-залежний механізм, за допомогою якого В-клітини, що експресують CD23, здатні презентувати алерген (і стимулювати) специфічні Т-хелпери, викликаючи збереження відповіді Th2, однією з ознак якої є вироблення більшої кількості антитіл[31].

Роль в діагностиці

Діагностика алергії найчастіше проводиться шляхом вивчення історії хвороби людини та виявлення позитивного результату на наявність алерген-специфічного IgE при проведенні шкірного або аналізу крові[32]. Тест на специфічний IgE є перевіреним тестом для виявлення алергії. Немає доказів, що невибіркове тестування на IgE або тест на імуноглобулін G (IgG) може підтвердити діагноз алергії[33].

Ліки, спрямовані на IgE-шлях

В даний час алергічні захворювання та астму зазвичай лікують одним або кількома з наступних препаратів: (1) антигістамінні та антилейкотрієнні, які є антагоністами медіаторів запалення гістаміну і лейкотрієнів, (2) місцеві або системні (пероральні або ін'єкційні) кортикостероїди, які пригнічують широкий спектр запальних механізмів, (3) бронходилататори короткої або тривалої дії, які розслаблюють гладку мускулатуру звужених дихальних шляхів при астмі, або (4) стабілізатори тучних клітин, які пригнічують дегрануляцію тучних клітин, яка зазвичай ініціюється зв'язуванням IgE до FcεRI. Відомо, що тривале застосування системних кортикостероїдів викликає багато серйозних побічних ефектів, і їх рекомендується уникати, якщо доступні альтернативні методи лікування. 

Сам IgE, шлях синтезу IgE та IgE-опосередкований алергічний/запальний шлях є важливими мішенями для втручання в патологічні процеси при алергії, астмі та інших IgE-опосередкованих захворюваннях. Шлях диференціювання та дозрівання В-лімфоцитів, які в кінцевому підсумку генерують плазматичні клітини, що секретують IgE, проходить проміжні етапи: В-лімфобласти, що експресують IgE, взаємодія з В-клітинами пам'яті, що експресують IgE.

Tanox, біотехнологічна компанія, що базується в Х'юстоні, штат Техас, запропонувала в 1987 році, що шляхом націлювання на мембранно-зв'язаний IgE (mIgE) на В-лімфобластах і В-клітинах пам'яті ці клітини можна лізувати або регулювати, таким чином, досягаючи пригнічення виробництва антиген-специфічних IgE і, отже, зсуву імунного балансу в бік не-IgE механізмів[34].

Було розроблено два підходи, спрямовані на шлях IgE, які перебувають в активній розробці. У першому підході, анти-IgE антитіло омалізумаб (торгова назва Xolair) розпізнає, IgE, не пов'язаний зі своїми рецепторами, нейтралізує існуючий IgE і не допускає його зв'язування з рецепторами на тучних клітинах і базофілах. Xolair був схвалений у багатьох країнах для лікування важкої, стійкої алергічної астми. Він також був схвалений у березні 2014 року в Європейському Союзі[35] та США[36] для лікування хронічної спонтанної кропив'янки, яку неможливо адекватно лікувати анти-H1 препаратами.

За другим підходом були отримані антитіла, специфічні для домену з 52 амінокислотних залишків, які називають CεmX або M1' (M1 prime), присутні лише на людському mIgE на В-клітинах, але не на вільному розчинному IgE. Проводились клінічні розробки з лікування алергії та астми[37][38]. Клінічні дослідження гуманізованого антитіла проти М1' (квілізумаб) проходять фазу IIb клінічних випробувань[39][40].

У 2002 році дослідники з Відділу клітинної та молекулярної біофізики Рендалла визначили структуру IgE[41]. Розуміння цієї структури (яка є нетиповою для інших ізотипів, оскільки вона сильно зігнута та асиметрична) та взаємодії IgE з рецептором FcεRI дозволить розробити нове покоління ліків від алергії, які перешкоджатимуть взаємодії IgE-рецептор. Можливо, з'являться методи лікування, дешевші, ніж моноклональні антитіла (наприклад, маломолекулярні препарати), які використовують подібний підхід для інгібування зв'язування IgE з його рецептором. 

Примітки

  1. ↑ Antibody structure. Архів оригіналу за 6 вересня 2008.
  2. ↑ Erb KJ (Травень 2007). Helminths, allergic disorders and IgE-mediated immune responses: where do we stand?. European Journal of Immunology (англ.). 37 (5): 1170—3. doi:10.1002/eji.200737314. PMID 17447233.
  3. ↑ Watanabe N, Bruschi F, Korenaga M (Квітень 2005). IgE: a question of protective immunity in Trichinella spiralis infection. Trends in Parasitology (англ.). 21 (4): 175—8. doi:10.1016/j.pt.2005.02.010. PMID 15780839.
  4. ↑ Pfister K, Turner K, Currie A, Hall E, Jarrett EE (Листопад 1983). IgE production in rat fascioliasis. Parasite Immunology (англ.). 5 (6): 587—93. doi:10.1111/j.1365-3024.1983.tb00775.x. PMID 6657297.
  5. ↑ Duarte J, Deshpande P, Guiyedi V, Mécheri S, Fesel C, Cazenave PA, Mishra GC, Kombila M, Pied S (Січень 2007). Total and functional parasite specific IgE responses in Plasmodium falciparum-infected patients exhibiting different clinical status. Malaria Journal (англ.). 6: 1. doi:10.1186/1475-2875-6-1. PMC 1781948. PMID 17204149.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  6. ↑ а б Profet M (Березень 1991). The function of allergy: immunological defense against toxins. The Quarterly Review of Biology (англ.). 66 (1): 23—62. doi:10.1086/417049. PMID 2052671.
  7. ↑ а б Palm NW, Rosenstein RK, Medzhitov R (Квітень 2012). Allergic host defences. Nature (англ.). 484 (7395): 465—72. Bibcode:2012Natur.484..465P. doi:10.1038/nature11047. PMC 3596087. PMID 22538607.
  8. ↑ а б в г Marichal T, Starkl P, Reber LL, Kalesnikoff J, Oettgen HC, Tsai M, Metz M, Galli SJ (Листопад 2013). A beneficial role for immunoglobulin E in host defense against honeybee venom. Immunity (англ.). 39 (5): 963—75. doi:10.1016/j.immuni.2013.10.005. PMC 4164235. PMID 24210352.
  9. ↑ Gould HJ, Sutton BJ, Beavil AJ, Beavil RL, McCloskey N, Coker HA, Fear D, Smurthwaite L (2003). The biology of IGE and the basis of allergic disease. Annual Review of Immunology (англ.). 21: 579—628. doi:10.1146/annurev.immunol.21.120601.141103. PMID 12500981.
  10. ↑ Winter WE, Hardt NS, Fuhrman S (Вересень 2000). Immunoglobulin E: importance in parasitic infections and hypersensitivity responses. Archives of Pathology & Laboratory Medicine (англ.). 124 (9): 1382—5. doi:10.5858/2000-124-1382-IE. PMID 10975945.
  11. ↑ Reber, LL; Hernandez, JD; Galli, SJ (Серпень 2017). The pathophysiology of anaphylaxis. The Journal of Allergy and Clinical Immunology (англ.). 140 (2): 335—348. doi:10.1016/j.jaci.2017.06.003. PMC 5657389. PMID 28780941.
  12. ↑ Stanworth DR (Лютий 1993). The discovery of IgE. Allergy. 48 (2): 67—71. doi:10.1111/j.1398-9995.1993.tb00687.x. PMID 8457034.
  13. ↑ Ishizaka K, Ishizaka T, Hornbrook MM (Липень 1966). Physico-chemical properties of human reaginic antibody. IV. Presence of a unique immunoglobulin as a carrier of reaginic activity. Journal of Immunology (англ.). 97 (1): 75—85. PMID 4162440.
  14. ↑ Johansson SG, Bennich H (Жовтень 1967). Immunological studies of an atypical (myeloma) immunoglobulin. Immunology (англ.). 13 (4): 381—94. PMC 1409218. PMID 4168094.
  15. ↑ Ishizaka T, Ishizaka K, Johansson SG, Bennich H (Квітень 1969). Histamine release from human leukocytes by anti-gamma E antibodies. Journal of Immunology (англ.). 102 (4): 884—92. PMID 4181251. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 29 лютого 2016.
  16. ↑ Ewart MA, Ozanne BW, Cushley W (Травень 2002). The CD23a and CD23b proximal promoters display different sensitivities to exogenous stimuli in B lymphocytes. Genes and Immunity (англ.). 3 (3): 158—64. doi:10.1038/sj.gene.6363848. PMID 12070780.
  17. ↑ Novak N, Kraft S, Bieber T (Грудень 2001). IgE receptors. Current Opinion in Immunology (англ.). 13 (6): 721—6. doi:10.1016/s0952-7915(01)00285-0. PMID 11677096.
  18. ↑ Rihet P, Demeure CE, Bourgois A, Prata A, Dessein AJ (Листопад 1991). Evidence for an association between human resistance to Schistosoma mansoni and high anti-larval IgE levels. European Journal of Immunology. 21 (11): 2679—86. doi:10.1002/eji.1830211106. PMID 1936116.
  19. ↑ Pritchard DI, Quinnell RJ, Walsh EA (Лютий 1995). Immunity in humans to Necator americanus: IgE, parasite weight and fecundity. Parasite Immunology (англ.). 17 (2): 71—5. doi:10.1111/j.1365-3024.1995.tb00968.x. PMID 7761110.
  20. ↑ Turner JD, Faulkner H, Kamgno J, Kennedy MW, Behnke J, Boussinesq M, Bradley JE (Червень 2005). Allergen-specific IgE and IgG4 are markers of resistance and susceptibility in a human intestinal nematode infection. Microbes and Infection (англ.). 7 (7—8): 990—6. doi:10.1016/j.micinf.2005.03.036. PMID 15961339.
  21. ↑ Starkl P, Marichal T, Gaudenzio N, Reber LL, Sibilano R, Tsai M, Galli SJ (Січень 2016). IgE antibodies, FcεRIα, and IgE-mediated local anaphylaxis can limit snake venom toxicity. The Journal of Allergy and Clinical Immunology. 137 (1): 246–257.e11. doi:10.1016/j.jaci.2015.08.005. PMC 4715494. PMID 26410782.
  22. ↑ Sharlach, Molly (24 жовтня 2013). Bee sting allergy could be a defense response gone haywire, scientists say. Stanford Medicine News Center (англ.). Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 20 листопада 2019.
  23. ↑ Foley, James A. (25 жовтня 2013). Severe Allergies to Bee Stings may be Malfunctioning Evolutionary Response. Nature World News (англ.). Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  24. ↑ Tsai M, Starkl P, Marichal T, Galli SJ (Жовтень 2015). Testing the 'toxin hypothesis of allergy': mast cells, IgE, and innate and acquired immune responses to venoms. Current Opinion in Immunology (англ.). 36: 80—7. doi:10.1016/j.coi.2015.07.001. PMC 4593748. PMID 26210895.
  25. ↑ Karagiannis SN, Wang Q, East N, Burke F, Riffard S, Bracher MG, Thompson RG, Durham SR, Schwartz LB, Balkwill FR, Gould HJ (Квітень 2003). Activity of human monocytes in IgE antibody-dependent surveillance and killing of ovarian tumor cells. European Journal of Immunology (англ.). 33 (4): 1030—40. doi:10.1002/eji.200323185. PMID 12672069.
  26. ↑ Busse W, Buhl R, Fernandez Vidaurre C, Blogg M, Zhu J, Eisner MD, Canvin J (Квітень 2012). Omalizumab and the risk of malignancy: results from a pooled analysis. The Journal of Allergy and Clinical Immunology (англ.). 129 (4): 983–9.e6. doi:10.1016/j.jaci.2012.01.033. PMID 22365654.
  27. ↑ Takhar P, Smurthwaite L, Coker HA, Fear DJ, Banfield GK, Carr VA, Durham SR, Gould HJ (Квітень 2005). Allergen drives class switching to IgE in the nasal mucosa in allergic rhinitis. Journal of Immunology (англ.). 174 (8): 5024—32. doi:10.4049/jimmunol.174.8.5024. PMID 15814733.
  28. ↑ Permin H, Wiik A (Жовтень 1978). The prevalence of IgE antinuclear antibodies in rheumatoid arthritis and systemic lupus erythematosus. Acta Pathologica et Microbiologica Scandinavica, Section C (англ.). 86C (5): 245—9. doi:10.1111/j.1699-0463.1978.tb02587.x. PMID 309705.
  29. ↑ Elkayam O, Tamir R, Pick AI, Wysenbeek A (Січень 1995). Serum IgE concentrations, disease activity, and atopic disorders in systemic lupus erythematosus. Allergy (англ.). 50 (1): 94—6. PMID 7741196.
  30. ↑ Conrad DH, Ford JW, Sturgill JL, Gibb DR (Вересень 2007). CD23: an overlooked regulator of allergic disease. Current Allergy and Asthma Reports (англ.). 7 (5): 331—7. doi:10.1007/s11882-007-0050-y. PMID 17697638.
  31. ↑ Holm J, Willumsen N, Würtzen PA, Christensen LH, Lund K (Квітень 2011). Facilitated antigen presentation and its inhibition by blocking IgG antibodies depends on IgE repertoire complexity. The Journal of Allergy and Clinical Immunology (англ.). 127 (4): 1029—37. doi:10.1016/j.jaci.2011.01.062. PMID 21377718.
  32. ↑ Cox L, Williams B, Sicherer S, Oppenheimer J, Sher L, Hamilton R, Golden D (Грудень 2008). Pearls and pitfalls of allergy diagnostic testing: report from the American College of Allergy, Asthma and Immunology/American Academy of Allergy, Asthma and Immunology Specific IgE Test Task Force. Annals of Allergy, Asthma & Immunology (англ.). 101 (6): 580—92. doi:10.1016/S1081-1206(10)60220-7. PMID 19119701.
  33. ↑ American Academy of Allergy, Asthma, and Immunology. Five Things Physicians and Patients Should Question (PDF). Choosing Wisely: An Initiative of the ABIM Foundation (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2012. Процитовано 14 серпня 2012.
  34. ↑ Anti-IgE antibodies for the treatment of IgE-mediated allergic diseases. Advances in Immunology (англ.). Т. 93. 2007. с. 63—119. doi:10.1016/S0065-2776(06)93002-8. ISBN 9780123737076. PMID 17383539.
  35. ↑ Novartis announces Xolair® approved in EU as first and only licensed therapy for chronic spontaneous urticaria (CSU) patients unresponsive to antihistamines (англ.). Novartis. 6 березня 2014. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 4 грудня 2014. [Архівовано 2014-12-18 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Novartis announces US FDA approval of Xolair® for chronic idiopathic urticaria (CIU) (англ.). Novartis. 21 березня 2014. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 4 грудня 2014. [Архівовано 2014-12-03 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Chen JB, Wu PC, Hung AF, Chu CY, Tsai TF, Yu HM, Chang HY, Chang TW (Лютий 2010). Unique epitopes on C epsilon mX in IgE-B cell receptors are potentially applicable for targeting IgE-committed B cells. Journal of Immunology (англ.). 184 (4): 1748—56. doi:10.4049/jimmunol.0902437. PMID 20083663.
  38. ↑ Brightbill HD, Jeet S, Lin Z, Yan D, Zhou M, Tan M, Nguyen A, Yeh S, Delarosa D, Leong SR, Wong T, Chen Y, Ultsch M, Luis E, Ramani SR, Jackman J, Gonzalez L, Dennis MS, Chuntharapai A, DeForge L, Meng YG, Xu M, Eigenbrot C, Lee WP, Refino CJ, Balazs M, Wu LC (Червень 2010). Antibodies specific for a segment of human membrane IgE deplete IgE-producing B cells in humanized mice. The Journal of Clinical Investigation (англ.). 120 (6): 2218—29. doi:10.1172/JCI40141. PMC 2877936. PMID 20458139.
  39. ↑ MEMP1972A. ClinicalTrials.gov (англ.). U.S. National Institutes of Health. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2014.
  40. ↑ Gauvreau GM, Harris JM, Boulet LP, Scheerens H, Fitzgerald JM, Putnam WS, Cockcroft DW, Davis BE, Leigh R, Zheng Y, Dahlén B, Wang Y, Maciuca R, Mayers I, Liao XC, Wu LC, Matthews JG, O'Byrne PM (Липень 2014). Targeting membrane-expressed IgE B cell receptor with an antibody to the M1 prime epitope reduces IgE production. Science Translational Medicine (англ.). 6 (243): 243ra85. doi:10.1126/scitranslmed.3008961. PMID 24990880.
  41. ↑ Wan T, Beavil RL, Fabiane SM, Beavil AJ, Sohi MK, Keown M, Young RJ, Henry AJ, Owens RJ, Gould HJ, Sutton BJ (Липень 2002). The crystal structure of IgE Fc reveals an asymmetrically bent conformation. Nature Immunology (англ.). 3 (7): 681—6. doi:10.1038/ni811. PMID 12068291.

 

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).