Віреончик рудоголовий
| ?Віреончик рудоголовий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Віреонові (Vireonidae) |
| Рід: | Віреончик (Hylophilus) |
| Вид: | Віреончик рудоголовий |
| Біноміальна назва | |
| Hylophilus poicilotis Temminck, 1822 | |
 Ареал виду | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Hylophilus poicilotis |
 Віківиди: | Hylophilus poicilotis |
 ITIS: | 560526 |
 МСОП: | 22705280 |
 NCBI: | 254542 |
Вірео́нчик рудоголовий[2] (Hylophilus poicilotis) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.
Опис
Довжина птаха становить 12,5 см, вага 11,8 г. Верхня частина тіла оливково-зелена, нижня частина тіла сірувато-жовта. Тім'я руде, скроні світло-сірі з чорнуватою плямою. Хвіст відносно довгий. Дзьоб короткий, гострий.
Поширення і екологія
Рудоголові віреончики поширені від Північної Болівії до Східного Парагваю, Північно-Східної Аргентини (Місьйонес) та Південно-Східної Бразилії (від півдня Мату-Гросу-ду-Сул на схід до Еспіріту-Санту і на південь до Ріу-Гранді-ду-Сул). Вони живуть у вологих атлантичних лісах, на узліссях та на болотах, зокрема в Пантаналі. Зустрічаються на висоті від 1900 м над рівнем моря.
Поведінка
Рудоголові віреончики зустрічаються парами, часто приєднуються до змішаних зграй птахів, разом з паранайськими еленіями і синіми манакінами-червононогами. Живляться комахами, яких шукають серед рослинності, при чому можуть зависати головою донизу, зачепившись лапами за гілку, аналогічно тому, як це роблять малі коронники, що мешкають поряд з рудоголовими віреончиками. Також рудоголові віреончики живляться плодами, зокрема Guarea. Гніздо чашоподібне, глибоке, зроблене з рослинних волокон і листя, зовні вкрите мохом. Яйця білі або червонуваті, іноді легко поцятковані чорними або фіолетовими плямками.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Hylophilus poicilotis. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Shrikes, vireos, shrike-babblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).