Hylobates funereus
| Hylobates funereus | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Підряд: | Сухоносі (Haplorhini) |
| Інфраряд: | Вищі примати (Simiiformes) |
| Родина: | Гібонові (Hylobatidae) |
| Рід: | Гібон (Hylobates) |
| Вид: | H. funereus
|
| Біноміальна назва | |
| Hylobates funereus I. Geoffroy, 1850
| |
| |
| Ареал жовтим | |
Hylobates funereus — примат родини гібонів, Hylobatidae. Він ендемічний для північно-східного Борнео (Бруней, Індонезія, Малайзія). Зареєстрований на висотах від 100 до 1700 метрів. Населяє первинний і вторинний тропічний вічнозелений ліс[1].
Морфологічні особливості
Вид досягає довжини голови й тулуба від 47 до 49 см і ваги від 5 до 6,4 кг. Забарвлений у насичений темно-коричневий або сірий колір. Волосся на маківці — у формі віяла від чола до спини і значно довше над вухами. Є білувата маска на обличчі. Руки й ноги іноді світліші.
Спосіб життя
Як правило, вони активні від 8 до 10 годин на день, прокидаючись на світанку та усамітнюючись на верхівках своїх дерев, де вони ночують, пізно вдень перед заходом сонця. Як і всі гібони, вони харчуються переважно стиглими фруктами, особливо інжиром (24 %). Фрукти становлять близько 65 % (27–90 % залежно від пори року) їхнього раціону, частка листя — 32 % (8–73 % залежно від пори року), квітів — 4 % і тваринна їжа становить приблизно 2 %. Група зазвичай складається з 3–4 тварин, самиці, самця та їхнього потомства. H. funereus розмножуються цілий рік. Як правило, між двома пологами проходить 36 місяців. За молодняком зазвичай доглядає мати, хоча допомагає батько і старший молодняк. У 6 років молодняк досягає зросту своїх батьків, але залишається з ними до досягнення статевої зрілості у 8–9 років. Тривалість життя — до 47 років.
Примітки
- ↑ а б Nijman, V.; Cheyne, S.; Traeholt, C. (2020). Hylobates funereus. IUCN Red List of Threatened Species. 2020: e.T39890A17990856. doi:10.2305/IUCN.UK.2020-2.RLTS.T39890A17990856.en. Процитовано 08.11.2021.
Джерела
- David J. Chivers, Martina V. Anandam, Colin P. Groves, Sanjay Molur, Benjamin M. Rawson, Matthew C. Richardson, Christian Roos & Danielle Whittaker: Family Hylobatidae (Gibbons). P. 784—785 in Russell A. Mittermeier, Anthony B. Rylands & Don E. Wilson: Handbook of the Mammals of the World: — Volume 3. Primates. Lynx Editions, 2013, ISBN 978-84-96553-89-7
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).