YaChudo

Піта непальська

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

?Піта непальська

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Пітові (Pittidae)
Рід:Hydrornis
Вид:Піта непальська
Біноміальна назва
Hydrornis nipalensis
(Hodgson, 1837)

Синоніми
  • Pitta nipalensis
Посилання
Вікісховище:Hydrornis nipalensis
Віківиди:Hydrornis nipalensis
ITIS:562238
МСОП:22698602
NCBI:397293

Піта непальська[2] (Hydrornis nipalensis) — вид горобцеподібних птахів родини пітових (Pittidae).

Поширення

Вид поширений на сході Непалу та Індії, в Бутані, Бангладеш, М'янмі, на півдні Китаю, в Лаосі та В'єтнамі. Мешкає у гірському тропічному лісі з наявністю густого підліску.

Опис

Дрібний птах, завдовжки до 20 см, включаючи хвіст. Це масивний, пухкий птах з короткими крилами та хвостом, подовженими головою та дзьобом.

Спосіб життя

Трапляється поодинці. Активний вдень. Птах проводить більшу частину дня, рухаючись у гущі підліску в пошуках поживи. Живиться дощовими хробаками та равликами, рідше комахами та іншими дрібними безхребетними. Розмноження цих птахів досі не описано в природі, але вважається, що воно суттєво не відрізняється від того, що дотримуються інші види піт.

Підвиди

Включає два підвиди:

  • Hydrornis nipalensis nipalensis, номінальний підвид, поширений у західній частині ареалу, який займає цей вид, тобто в центрально-східному Непалі, Сіккімі, Бутані, Ассамі та на півночі Бенгалії;
  • Hydrornis nipalensis hendeei Bangs & van Tyne, 1931, широко розповсюджений у східній частині ареалу, зайнятому видом, тобто в південному Китаї, північному Лаосі та Тонкіні.

Два підвиди відрізняються один від одного розмірами та інтенсивністю та ступенем зеленого та синього спинного забарвлення.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Hydrornis nipalensis. 2021.1. Процитовано 29 травня 2021.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).