YaChudo

Зозуля білогорла

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

?Зозуля білогорла

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина:Зозулеві (Cuculidae)
Рід:Hierococcyx
Вид:Зозуля білогорла
Біноміальна назва
Hierococcyx varius
(Vahl, 1797)[2]
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Cuculus varius
Cuculus ejulans Sundevall, 1837[3]
Посилання
Вікісховище:Hierococcyx varius
Віківиди:Hierococcyx varius
МСОП:22683846
NCBI:1463998

Зозу́ля білогорла[4] (Hierococcyx varius) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній Азії.

Дослідники вважають, що білогорла зозула еволюціонувала як імітатор[5] туркестанського яструба (справа)
Білогорла зозуля
Білогорла зозуля з волохатою гусінню
Білогорла зозуля

Опис

Білогорла зозуля — птах середнього розміру, завдовжки приблизно з голуба (34 см). Її верхня частина тіла має попелясто-сіре забарвлення, нижня частина тіла рудувато-коричнева, поцяткована темними смужками. На хвості широкі темні смуги, навколо очей характерні жовті кільця. Білогорлим зозулям не притаманний статевий диморфізм, однак самці мають переважно більші розміри. У молодих птахів груди поцятковані темними плямками, а на хвості вузькі смужки[6].

Білогорла зозуля дуже подібна до туркестанського яструба (Accipiter badius), навіть своїм польотом. Крик зозулі гучний, складається з трох нот, що повторюються 5-6 разів і потім різко обриваються, звучить протягом дня та місячними ночами[7].

Підвиди

Виділяють два підвиди:[8]

Поширення і екологія

Білогорлі зозулі поширені на більшій частині Індійського субконтиненту, в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, М'янмі, Бангладеш та на Шрі-Ланці. Вони живуть у рідколіссях, садах і на плантаціях, зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя, однак популяції, що мешкають на високогір'ях та в посушливих районах мігрують[10].

Білогорлі зозулі живляться переважно комахами, а також дрібними ящірками, плодами і ягодами. Вони можуть їсти деякі види волохатої гусіні, отруйної для інших видів птахів. Білогорлим зозулям притаманний гніздовий паразитизм. Вони переважно підкладають яйця в гнізда кратеропам роду Argya[11] (зокрема попелястим, жовтодзьобим і сірим кратеропам[12][13][14]), а також чагарницям (Garrulax)[15]. Сезон розмноження білогорлих зозуль триває з березня по червень, що збігається з сезоном розмноження кратероп. Білогорлі зозулі відкладають одне синє яйце[16].

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Hierococcyx varius. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
  2. ↑ Vahl, MH (1797). Skrivter af Naturhistorie-Selskabet, Kjøbenhavn, 4, Heft 1. с. 60.
  3. ↑ Gyldenstolpe, N (1926). Types of birds in the Royal Natural History Museum in Stockholm (PDF). Ark. Zool. 19A: 1—116. Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2012. Процитовано 9 січня 2022.
  4. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. ↑ Davies, N.B.; Welbergen, J.A. (2008). Cuckoo–hawk mimicry? An experimental test (PDF). Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 275 (1644): 1817—1822. doi:10.1098/rspb.2008.0331. PMC 2587796. PMID 18467298. Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2011.
  6. ↑ Payne, RB (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. с. 16, 469, 471—473. ISBN 0-19-850213-3.
  7. ↑ Ali, Salim; J C Daniel (2002). The book of Indian Birds, Thirteenth Centenary edition. Bombay Natural History Society/Oxford University Press. ISBN 0-19-566523-6.
  8. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.
  9. ↑ Phillips, WWA (1949). A new race of the Common Hawk Cuckoo from Ceylon. Bull. Brit. Orn. Club. 69 (6): 56—57. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  10. ↑ Ali S, Ripley SD (1981). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 3 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 200—202.
  11. ↑ Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 229.
  12. ↑ Prasad G; Nameer PO; MV Reshmi (2001). Brood parasitism by Indian Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius Vahl) (PDF). Zoos' Print Journal. 16 (8): 554—556. doi:10.11609/jott.zpj.16.8.554-6. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2011. Процитовано 3 червня 2009.
  13. ↑ Blanford, WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds Volume 3. Taylor and Francis, London. с. 213—214.
  14. ↑ Lushington, Cicely (1949). Change in habits of the Ceylon Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius ciceliae Phillips). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 48 (3): 582—584. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  15. ↑ Gaston, AJ; Zacharias VJ (2000). Hosts of the Common Hawk Cuckoo (PDF). Forktail. 16: 182. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2008. Процитовано 31 травня 2009.
  16. ↑ Jerdon, TC (1862). The birds of India. Volume 1. Military Orphan Press. с. 330.

Посилання


Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).