Heroes (альбом)
| «Heroes» | |
|---|---|
| Студійний альбом | |
| Виконавець | Девід Боуї |
| Країна | |
| Дата випуску | 14 жовтня 1977 |
| Записаний | липень — серпень 1977 |
| Жанр | артрок, експериментальний рок, електронна музика, ембієнт |
| Тривалість | 40:19 |
| Мова | англійська[1] |
| Лейбл | RCA |
| Продюсер | Тоні Вісконті, Девід Боуї |
| Хронологія Девід Боуї | |
| Ретроспективні професійні рейтинги | |
|---|---|
| Оцінки оглядів | |
| Джерело | Рейтинг |
| AllMusic | |
| Blender | |
| Chicago Tribune | |
| Christgau's Record Guide | B+[5] |
| Encyclopedia of Popular Music | |
| Entertainment Weekly | A−[7] |
| New Musical Express | 8/10[8] |
| Pitchfork | 10/10[9] |
| The Rolling Stone Album Guide | |
| Select | 5/5[11] |
«Heroes» — дванадцятий студійний альбом англійського музиканта Девіда Боуї, випущений 14 жовтня 1977 року на лейблі RCA Records. Записаний у співпраці з музикантом Браяном Іно та продюсером Тоні Вісконті, він став другим випуском його «Берлінської трилогії» після альбому Low, випущеного в січні того ж року, і єдиним, який був повністю записаний у Берліні. Сесії відбувалися в середині 1977 року після того, як Боуї завершив роботу над другим сольним альбомом Іггі Попа Lust for Life. Значна частина того ж персоналу, який працював над Low, повернулася для «Heroes», доповнена гітаристом King Crimson Робертом Фріппом.
Більшість треків було написано прямо в студії; лірику писали лише тоді, коли Боуї вже стояв перед мікрофоном. Музика розвиває електронні та ембієнт-підходи свого попередника, хоча й із більш позитивними тонами, атмосферою та пристрасним виконанням. Альбом також слідує тій же структурі, що і його попередник: перша сторона містить більш традиційні рок-композиції, а друга сторона — переважно інструментальні треки.
Обкладинка альбому, як і обкладинка The Idiot Іггі Попа, є відсиланням до картини Roquairol німецького художника Еріха Геккеля. Після виходу «Heroes» мав комерційний успіх, досягнувши 3-го місця у Великій Британії та 35-го у США. Це була найкраще сприйнята робота «Берлінської трилогії» на момент випуску; NME та Melody Maker назвали його «Альбомом року» у своїх виданнях. Боуї активно просував альбом за допомогою телевізійних виступів та інтерв'ю. Він підтримав Low та «Heroes» у світовому турі Isolar II протягом 1978 року, концертні виступи з якого з'явилися на численних концертних альбомах.
«Heroes» отримав визнання, зокрема за внесок Фріппа та місце альбому в довгостроковому художньому розвитку Боуї. Хоча критики вважають Low більш новаторською платівкою, «Heroes» розглядається як одна з найкращих і найвпливовіших робіт Боуї. Заголовний трек «Heroes», спочатку невдалий як сингл, залишається однією з його найвідоміших і найбільш знаних пісень. Змінена та прихована версія обкладинки пізніше була використана для обкладинки альбому The Next Day (2013). «Heroes» був перевиданий кілька разів і був ремастирований у 2017 році як частина бокс-сету A New Career in a New Town (1977–1982).
Список пісень
Перша сторона
- Beauty and the Beast — 3:32
- Joe the Lion — 3:05
- «Heroes» — 6:07
- Sons of the Silent Age — 3:15
- Blackout — 3:50
Друга сторона
- V-2 Schneider — 3:10
- Sense of Doubt — 3:57
- Moss Garden — 5:03
- Neuköln — 4:34
- The Secret Life of Arabia — 3:46
Чарти
Тижневі чарти
|
Річні чарти
|
Сертифікації
| Регіон | Сертифікація | Продажі |
|---|---|---|
| Канада (Music Canada)[32] | Золотий | 50 000^ |
| Нідерланди | — | 30,000[33] |
| Нова Зеландія (RIANZ)[34] | Золотий | 7500 |
| Велика Британія (BPI)[35] 1999 release |
Золотий | 100 000^ |
| Підсумки | ||
| Весь світ | — | 2,300,000[36] |
|
^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях | ||
Примітки
- ↑ https://rateyourmusic.com/release/album/david-bowie/heroes-1/
- ↑ Erlewine, Stephen Thomas. 'Heroes' – David Bowie. AllMusic. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 18 січня 2010.
- ↑ David Bowie: 'Heroes'. Blender. № 48. Червень 2006.
- ↑ Kot, Greg (10 червня 1990). Bowie's Many Faces Are Profiled on Compact Disc. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 11 листопада 2020.
- ↑ Christgau, Robert (1981). David Bowie: 'Heroes'. Christgau's Record Guide: Rock Albums of the Seventies. Ticknor and Fields. ISBN 978-0-89919-026-6. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 січня 2010.
- ↑ Larkin, Colin (2011). Bowie, David. The Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th concise). London: Omnibus Press. ISBN 978-0-85712-595-8.
- ↑ Robbins, Ira (1 листопада 1991). Heroes. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
- ↑ Fadele, Dele (11 вересня 1998). David Bowie – Station To Station/Low/Heroes/Stage. New Musical Express. Архів оригіналу за 17 серпня 2000. Процитовано 14 липня 2016.
- ↑ Dombal, Ryan (22 січня 2015). David Bowie: "Heroes" Album Review. Pitchfork. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ Sheffield, Rob (2004). David Bowie. У Brackett, Nathan; Hoard, Christian (ред.). The New Rolling Stone Album Guide (вид. 4th). New York: Simon & Schuster. с. 97–99. ISBN 978-0-7432-0169-8.
- ↑ Griffiths, Nick (Вересень 1991). David Bowie: Low / 'Heroes' / Lodger. Select. № 15. с. 80.
- ↑ а б Kent, David (1993). Australian Чарт Book 1970–1992. St Ives, NSW: Australian Чарт Book. с. 43—44. ISBN 978-0-646-11917-5.
- ↑ «David Bowie — Heroes» (німецькою). Austriancharts.at. Hung Medien. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ "Top RPM Albums: Issue 5508a". RPM. Бібліотека та архів Канади. Retrieved 18 серпня 2018.
- ↑ «David Bowie — Heroes» (нідерландською). Dutchcharts.nl. Hung Medien. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ Pennanen, Timo (2021). David Bowie. Sisältää hitin - 2. laitos Levyt ja esittäjät Suomen musiikkilistoilla 1.1.1960–30.6.2021 (PDF) (фін.). Helsinki: Kustannusosakeyhtiö Otava. с. 36—37.
- ↑ InfoDisc : Tous les Albums classés par Artiste > Choisir Un Artiste Dans la Liste. infodisc.fr. Архів оригіналу (PHP) за 7 листопада 2011. Процитовано 31 січня 2014. Note: user must select 'David BOWIE' from drop-down.
- ↑ «Longplay-Chartverfolgung at Musicline» (німецькою). Musicline.de. Media Control. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ «David Bowie — Heroes» (італійська). Italiancharts.com. Hung Medien. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ Racca, Guido (2019). M&D Borsa Album 1964–2019 (італ.). Amazon Digital Services LLC - Kdp Print Us. ISBN 978-1-0947-0500-2.
- ↑ Oricon Album Чарт Book: Complete Edition 1970–2005. Roppongi, Tokyo: Oricon Entertainment. 2006. ISBN 978-4-87131-077-2.
- ↑ «David Bowie — Heroes» (англійською). Charts.org.nz. Hung Medien. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ «David Bowie — Heroes» (англійською). Norwegiancharts.com. Hung Medien. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ «David Bowie — Heroes» (англійською). Spanishcharts.com. Hung Medien. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ «David Bowie — Heroes» (англійською). Swedishcharts.com. Hung Medien. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ «David Bowie — Heroes» (німецькою). Swisscharts.com. Hung Medien. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ «David Bowie | Artist | Official Charts» (англійською). UK Albums Chart. The Official Charts Company. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ 'Heroes' Чарт History. Billboard. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
- ↑ Dutch charts jaaroverzichten 1977 (ASP) (нід.). Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
- ↑ Les Albums (CD) de 1977 par InfoDisc (фр.). infodisc.fr. Архів оригіналу (PHP) за 21 лютого 2014. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ Jaaroverzichten – Album 1978. dutchcharts.nl. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 19 лютого 2022.
- ↑ Canadian album certifications – David Bowie – Heroes. Канадська асоціація компаній звукозапису (CRIA). Процитовано 31 січня 2014.
- ↑ Dutch gold discs for Low and Heroes LPs (PDF). Music Week. 5 листопада 1977. с. 14. Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ New Zealand album certifications – David Bowie – Heroes. Radioscope. Процитовано 15 серпня 2025. Напишіть Heroes у полі "Search:".
- ↑ British album certifications – David Bowie – Heroes (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI). Процитовано 21 квітня 2021.
- ↑ Breteau, Pierre (11 січня 2016). David Bowie en chiffres : un artiste culte, mais pas si vendeur. Le Monde. Процитовано 11 січня 2016.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).